Постанова № 37411560, 10.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2014 року № 826/19762/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А., суддів Катющенка В.П. та Шейко Т.І., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доНаціонального університету оборони України імені Івана Черняховського, Державної казначейської служби Українипро визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про:

визнання протиправним пункту 3 наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 15.11.2013 №239 (по стройовій частині) щодо виключення позивача зі списків особового складу та його скасування;

зобов'язання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського поновити позивача з 15.11.2013 на військовій посаді, не нижчій, ніж попередня його посада начальника науково-дослідного відділу - заступника начальника науково-дослідного управління, та зарахувати на всі види забезпечення;

зобов'язання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського виплатити позивачу з врахуванням індексу інфляції грошову компенсацію замість речового майна, невиданого йому за час служби на офіцерських посадах до звільнення, та інше грошове і матеріальне забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.11.2013;

зобов'язання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського зарахувати період вимушеного прогулу позивача до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання, та до вислуги років в календарному обчисленні;

зобов'язання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського видати повторний наказ (по стройовій частині) про виключення позивача зі списків особового складу після проведення з ним усіх розрахунків;

зобов'язання Державної казначейської служби України списати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 11000,00 грн. на користь позивача у відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Позов мотивований тим, зокрема, що всупереч вимогам статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 14 "Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського було протиправно відмовлено позивачу, який звільнявся з військової служби, у виплаті грошової компенсації замість неотриманого речового майна. За твердженням представника позивача, відповідачем безпідставно видано наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу без його згоди та без проведення з ним усіх розрахунків. Як зазначено в позовній заяві, в зв'язку з цим, позивач має право на поновлення його на іншій військовій посаді, не нижчій, ніж попередня посада начальника науково-дослідного відділу - заступника начальника науково-дослідного управління, яка скорочена. Також, у позовній заяві зазначено про наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими протиправними діями Національного університету оборони України імені Івана Черняховського та занепокоєнням і розчаруванням позивача, що є підставою для стягнення на його користь моральної шкоди, яку позивач з урахуванням принципів розумності і справедливості визначив у розмірі 11000,00 грн.

Представник позивача під час судового розгляду справи адміністративний позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - Національного університету оборони України імені Івана Черняховського проти позову заперечив, подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про дотримання відповідачем під час звільнення позивача пунктів 233-236 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, у зв'язку з чим підстав для визнання протиправним наказу начальника університету від 15.11.2013 №239 немає. Крім того, як зазначено у запереченнях, виплата особам, звільненим з військової служби, грошової компенсації замість неотриманого ними речового майна, не передбачена жодним нормативно-правовим актом.

Відповідач - Державна казначейська служба України участі повноважного представника у судовому розгляді справи не забезпечив, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином.

На підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено здійснювати судовий розгляду справи без участі відповідача - Державної казначейської служби України за наявними в матеріалах судової справи доказами та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 25 грудня 2013 року провадження у справі зупинялось з метою надання сторонам часу для подання додаткових доказів у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача - Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Між позивачем та Міністерством оборони України укладено контракт від 17 березня 2009 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Позивачем на ім'я начальника центру воєнно-стратегічних досліджень подано рапорт від 23 жовтня 2013 року про звільнення зі Збройних Сил України у запас за станом здоров'я.

Тимчасово виконуючим обов'язки начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського генерал-лейтенантом В.М. Тарасовим з ОСОБА_1 проведено бесіду, про що складено аркуш бесіди від 24 жовтня 2013 року. Як убачається із зазначеного аркуша бесіди, позивач претензій до командування університету, керівництва Збройних Сил України, порядку та терміну подання до звільнення не має. Позивач ознайомлений з аркушем бесіди 24.10.2013, що підтверджується його підписом.

Представник позивача пояснив, що з метою одержання грошової компенсації замість неотриманого речового майна, ОСОБА_1 звернувся з рапортом від 04 листопада 2013 року до начальника центру воєнно-стратегічних досліджень. У відповідь на цей рапорт позивачу було повідомлено, що право на отримання грошової компенсації він матиме після звільнення з військової служби.

Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) від 15 листопада 2013 року №239 полковника ОСОБА_1, який перебував у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України, колишнього начальника науково-дослідного відділу (воєнно-економічного аналізу) - заступника начальника науково-дослідного управління (воєнно-економічних проблем) центру воєнно-стратегічних досліджень, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 11 листопада 2013 року №366 у запас на підставі пункту "б" (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу, який здав справи та посаду, з 15 листопада 2013 року виключено зі списків особового складу університету, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Святошинського районного у місті Києві військового комісаріату.

Листом від 20 грудня 2013 №182/4990 Національний університет оборони України імені Івана Черняховського повідомив ОСОБА_1 про можливість оформлення довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна в продовольчій та речовій службі відділу матеріально-технічного забезпечення університету на підставі витягу з наказу про виключення зі списків особового складу, а також зазначено про проведення розрахунків через фінансове-економічне управління університету на підставі довідки та за наявності коштів.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Як убачається зі змісту позовних вимог, причиною звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом було те, що всупереч вимогам пункту 242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, з ним не проведено на день виключення зі списків особового складу всіх розрахунків, а саме - не виплачено грошової компенсації замість неотриманого протягом служби речового майна, передбаченої пунктом 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них (частина друга).

Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року №1459-III призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Вказаний Закон набрав чинності з 11 березня 2000 року.

Отже, з часу набрання чинності Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" виплата грошової компенсації замість неотриманого речового майна була призупинена. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 04 грудня 2012 року (28332532).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року №328-V (набрав чинності з 1 січня 2007 року), доповнено Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 9-1, пунктом 2 якої встановлювалось, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, висловлених в постановах від 19 березня 2013 року (30604018), від 11 червня 2013 року (32213958), від 18 червня 2013 року (32348494), від 22 жовтня 2013 року (34634261), від 10 грудня 2013 року (36475577) наведені положення статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулюють порядок компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби. Відповідно, пункт 27 "Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, яким передбачено право військовослужбовця, звільненого в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, отримати грошову компенсацію за речове майно, не підлягає застосування, позаяк суперечить наведеним приписам статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з часиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як уже зазначалось, позивача звільнено з військової служби наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 11 листопада 2013 року №366 у запас на підставі пункту "б" (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу та наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) від 15 листопада 2013 року №239 полковника ОСОБА_1 з 15 листопада 2013 року виключено зі списків особового складу університету, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Святошинського районного у місті Києві військового комісаріату.

Частиною другою статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-IV, з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Отже, станом на час подання ОСОБА_1 рапорту від 04 листопада 2013 року про виплату йому грошової компенсації замість неотриманого речового майна, ОСОБА_1 проходив військову службу. Відтак, на підставі статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду України, позивач мав право на отримання такої грошової компенсації.

За таких обставин, обґрунтованим є твердження представника позивача про протиправність відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації замість неотриманого речового майна до закінчення проходження ним військової служби.

Разом з тим, виплата такої компенсації, як уже вказувалось судом, була призупинена Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" з 11 березня 2000 року.

Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 січня 2006 року №489-V дію пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було зупинено на 2007 рік.

Також, пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було виключено згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 січня 2007 року №107-VI, проте вказані положення цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відновлено Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо виключення пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, право військовослужбовців на отримання компенсації за неотримане речове майно, передбачене пунктом 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відновлено 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.

Представником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського надано довідку №167/7/441/1 про вартість речового майна, що підлягає видачі після 11.03.2000 при звільненні в запас полковнику ОСОБА_1, усього 260 предметів на загальну суму 8625,77 грн.

З урахуванням висновку суду щодо дії пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошова компенсація повинна бути виплачена за речове майно неотримане поизвачем до 11 березня 2000 року та з 22 травня 2008 року, а саме: кашкет повсякденний (55,02 грн. за од.) - 3 шт., на суму - 165,06 грн.(2008, 2010, 2012 роки); берет (32,40 грн. за од.) - 2 шт., на суму - 64,80 грн. (2009, 2012 роки); кашкет польовий (11,17 грн. за од.) - 1 шт., на суму - 22,34 грн. (2012 рік); шапка з каракулю (324,00 грн.) - 1 шт., на суму - 324,00 грн. (2012 рік); шапка з овчини (94,99 грн. за од.) - 2 шт., на суму - 189,98 грн. ( 2008, 2011 роки); шапка-феска трик. (11,17 грн. за од.) - 1 шт., на суму - 11,17 грн. (2009 рік); пальто зимове (254,88 грн. за од.) - 2 шт., на суму - 509,76 грн. (2008, 2012 роки); плащ демісезонний (115,22 грн. за од.) - 2 шт., на суму - 230,44 грн. (2008, 2011 роки); джемпер (78,59 грн. за од.) - 1 шт., на суму - 78,59 грн. (2011 рік); плащ-накидка з чохл. (73,00 грн. за од.) - 1 шт., на суму - 73,00 грн. (2008 рік); кітель (150,80 грн. за од.) - 4 к-ти, на суму - 603,20 грн. (2008, 2010, 2012 роки); штани (69,33 грн. за од.) - 8 шт., на суму - 554,64 грн.(2008, 2010, 2012 роки); куртка і штани (169,33 грн. за од.) - 3 к-ти, на суму - 507,99 грн. (2008, 2010, 2012 роки); сорочка (38,31 грн. за од.) - 11 шт., на суму - 421,41 грн. (2008-2013 роки); краватка (5,70 грн. за од.) - 11 шт., на суму - 62,70 грн. (2008-2013 роки); кашне (9,15 грн. за од.) - 2 шт., на суму - 18,30 грн. (2008, 2011 роки); рукавички трикотажні (8,60 грн. за од.) - 1 пара, на суму - 08,60 грн. (2010 рік); костюм польовий (85,91 грн. за од.) - 1 к-т., на суму - 85,91 грн. (2011 рік); куртка утепл. польова (115,71 грн. за од.) - 1 шт., на суму - 115,71 грн. (2012 рік); напівчоботи хромові (138,00 грн. за од.) - 3 пари, на суму - 414,00 грн. (2008, 2010, 2012 роки); напівчеревики хромові(117,60 грн. за од.) - 6 пар., на суму - 705,60 грн. (2008-2013 роки); черевики з високими берцями (127,57 грн. за од.) - 1 пара, на суму - 1237,57 грн. (2010 рік); фуфайка з кор. рукавом (12,12 грн. за од.) - 6 шт., на суму - 72,72 грн. (2008, 2010, 2012 роки); труси трикотажні (4,14 грн. за од.) - 6 шт., на суму - 24,84 грн. (2008, 2010, 2012 роки); білизна натільна (29,95 грн. за од.) - 4 к-ти., на суму - 119,80 грн. (2009, 2011, 2013 роки); білизна тепла (38,20 грн. за од.) - 1 к-т., на суму - 38,20 грн. (2010 рік); шкарпетки літні (3,11 грн. за од.) - 59 пари, на суму - 183,49 грн. (2008-2012 роки); шкарпетки зимові (3,89 грн. за од.) - 15 шт., на суму - 58,35 грн. (2008-2012 роки), всього на загальну суму 6902,17 грн.

З огляду на наведене, позовна вимога про зобов'язання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського виплатити позивачу з врахуванням індексу інфляції грошову компенсацію замість речового майна, неотриманого ним за час служби на офіцерських посадах до звільнення підлягає задоволенню в частині стягнення з Національного університету оборони України імені Івана Черняховського 6902,17 грн. грошової компенсації замість неотриманого речового майна. Разом з тим, є необґрунтованою вимога про врахування індексу інфляції, оскільки відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (з наступними змінами та доповненнями), грошова компенсація замість речового майна не відноситься до об'єктів індексації грошових доходів населення. При цьому судом взято до уваги, що така грошова компенсація не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців згідно зі статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На думку колегії суддів, не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) від 15 листопада 2013 року №239 щодо виключення позивача зі списків особового складу.

Судом встановлено, що відповідачем під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо виплати позивачу як військовослужбовцю, який проходив військову службу за контрактом, грошової компенсації замість неотриманого речового майна. Відновлюючи порушене право, інтерес позивача, судом стягнуто на його користь суму такої грошової компенсації. Відповідно в суду відсутні правові підстави для скасування пункту 3 наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) від 15 листопада 2013 року №239 щодо виключення позивача зі списків особового складу. Водночас, слід взяти до уваги, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі пункту "б" (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", що також унеможливлює його поновлення на військовій посаді. Правомірність виключення позивача зі списків особового складу університету наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) від 15 листопада 2013 року №239 на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 11 листопада 2013 року №366, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі пункту "б" (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", представником позивача під час судового розгляду не заперечувалась.

За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача поновити позивача з 15.11.2013 на військовій посаді, не нижчій, ніж попередня його посада начальника науково-дослідного відділу - заступника начальника науково-дослідного управління, та зарахувати на всі види забезпечення, виплатити позивачу з врахуванням індексу інфляції грошове і матеріальне забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.11.2013, зарахувати період вимушеного прогулу позивача до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання, та до вислуги років в календарному обчисленні, видати повторний наказ (по стройовій частині) про виключення позивача зі списків особового складу після проведення з ним усіх розрахунків.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що внаслідок свавілля посадових осіб Національного університету оборони України імені Івана Черняховського він перебуває в стані занепокоєння і розчарування та оцінює таку моральну шкоду з урахуванням практики Європейського суду з прав людини в розмірі 11000,00 грн.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша). Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи пункти 1- 4 частини другої). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя).

На думку суду, твердження позивача про його занепокоєння і розчарування не свідчить, у даному випадку, про душевні страждання внаслідок протиправної невиплати позивачу грошової компенсації замість неотриманого речового майна. При цьому суд бере до уваги те, що відповідач не відмовлявся виплатити позивачу грошову компенсацію, а лише зазначив про відсутність належного фінансування для виплати такої компенсації (лист від 20 грудня 2013 №182/4990), що не свідчить про його свавілля.

Крім того, судом було відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотання про призначення судово-психологічної експертизи щодо душевних страждань ОСОБА_1, в зв'язку з його необґрунтованістю. Так, відмовляючи в задоволенні зазначеного клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що вирішення питань виключення позивача без його згоди зі списків особового складу, проведення з ним розрахунків щодо речового забезпечення, протиправність дій університету, належить до компетенції суду.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 6902,17грн.

Щодо строків звернення до адміністративного суду з даним позовом, то на думку суду, позивачем дотримано місячного строку, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк про порушене право позивач міг дізнатися після видання наказу від 15 листопада 2013 року №239, яким його з 15 листопада 2013 року виключено зі списків особового складу університету. Водночас, до суду позивач звернувся 12 грудня 2013 року, про що свідчить штамп реєстрації адміністративного позову, тобто в межах місячного строку.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Разом з тим, позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI звільнений від сплати судового збору.

Оскільки сторони не надали суду доказів на підтвердження понесення судових витрат, відповідно судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію в розмірі 6902,17 грн. (шість тисяч дев'ятсот дві грн. 17 коп.).

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Донець

Судді В.П. Катющенко

Т.І. Шейко