Постанова № 37408657, 25.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2014 року 10:25 № 826/20514/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до 3-тя особа Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2про визнання протиправним та скасування розпорядження від 03.12.2013 року №738,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (надалі - третя особа) про визнання протиправним та скасування розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.12.2013 року №738 «Про встановлення громадянці ОСОБА_2 побачень з малолітньою онукою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2014 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третьою особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження було прийнято без врахування всіх обставин, оскільки не взято до уваги психофізичні особливості дитини, її велика (у порівнянні з дорослою людиною) вразливість, прихильність до матері, її малолітній вік (п'ять років) та притаманна для такого віку схильність до частих застуд, що потребує особливого догляду за дитиною.

Крім того, позивачем наголошено, що відповідачем оскаржуване розпорядження прийнято виключно в інтересах бабусі, визнавши пріоритетність її права на виховання онуки, ніж права самої дитини, зокрема, право на безперешкодне та необмежене спілкування з матір'ю та іншими родичами.

У судове засідання 18.02.2014 року з'явилися позивач та його представник, представник відповідача та третя особа.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що оскаржуване розпорядження прийнято з урахуванням всіх обставин та права бабусі приймати участь у вихованні онуки.

Третя особа також заперечувала проти позову, підтримавши позицію представника відповідача.

Суд у судовому засіданні 18.02.2014 року на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.12.2013 року №738 «Про встановлення громадянці ОСОБА_2 графіка побачень з малолітньою онукою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1», на підставі ст. 158 Сімейного кодексу України, розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 про встановлення їй обов'язкових днів та годин для побачення та участі у вихованні з малолітньою онукою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, враховуючи висновок комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації (протокол засідання від 20.11.2013 року №22), вирішено, зокрема, встановити громадянці ОСОБА_2 наступний графік побачень з малолітньою онукою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: І та ІІІ неділя місяця з 10.00 до 19.00 та 7 (сім) днів у травні місяці для виїзду дитини за межі міста Києва для оздоровлення.

Вважаючи оскаржуване розпорядження таким, що порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, є Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 (надалі - Порядок №866).

Згідно п. 3 Порядку №866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Приписами п. 73 розділу «Реєстрація народження дитини та розв'язання спорів між батьками щодо виховання дитини» Порядку №866 визначено, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи (п. 74 розділу «Реєстрація народження дитини та розв'язання спорів між батьками щодо виховання дитини» Порядку №866).

Разом з тим, ст. 158 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), на яку відповідач посилається в обґрунтування оскаржуваного розпорядження, присвячена питанню вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Так, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 158 СК України).

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ч. 2 ст. 158 СК України).

В свою чергу, згідно положень ч.ч. 1 та 2 ст. 257 СК України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усуненняю

Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (ст. 263 СК України).

При цьому, приписами ч. 2 ст. 159 СК України передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

З огляду на викладені вище положення СК України вбачається, що у разі виникнення між бабою, дідом, прабабою, прадідом та одним з батьків, з яким проживає внук (онучка), правнук (правнучка) спору щодо участі у вихованні дитини, такий спір підлягає розгляду судом.

У той же час, з метою врахування положень ст. 159 СК України, під час розгляду справи суд може отримати висновок органу опіки та піклування, з яким в силу положень ч. 6 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України може не погодитися, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Наведене також узгоджується з практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в ухвалі від 19.06.2013 року у справі №6-12107св13.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вирішення спору щодо участі бабусі у вихованні дитини є виключною компетенцією суду, а, отже, відповідач під час винесення оскаржуваного розпорядження від 03.12.2013 року №738 «Про встановлення громадянці ОСОБА_2 графіка побачень з малолітньою онукою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1» вийшов за межі повноважень, що надані йому законодавством України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.12.2013 року №738 «Про встановлення громадянці ОСОБА_2 графіка побачень з малолітньою онукою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок