Ухвала суду № 37411209, 18.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17337/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві в якому просить:

скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600538/2 від 12.08.2013;

стягнути з Державного бюджету України на користь TOB «Софіт-Люкс» надмірно сплачені кошти у розмірі 33 448,65 грн. (7509,41 грн. державного мита та 25939,24 грн. податку на додану вартість).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 17.03.2011 року №SEL 11, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» та компанією «NINGBО JANGBEEI ELEX IMP.& EXP CO. LTD» (Китай), позивачем на митну територію України ввозився товар - Світлотехнічна продукція.

Позивачем з метою митного оформлення відповідної партії товару було подано електронну ВМД від 12.08.2013 року № 100250000/2013/066616.

За наслідком опрацювання вказаної ВМД Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 12.08.2013 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600538/2, яким збільшено загальну суму платежів на 33448,65 грн. (мита 7509,41 та ПДВ 25939,24).

Позивач не погоджуючись з такими рішеннями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, які підтверджують числові значення митної вартості.

В прайс-листі виробника не зазначено одиницю виміру за яку виставлена ціна, у висновку експертної організації не зазначено джерел виробників аналогічної продукції, на підставі яких зроблено висновок, в перекладі копії митної декларації не зазначено особу, яка зробила переклад.

Митний орган, в своїх запереченнях посилається на обставину маркування упаковки товару, згідно якої виробником є фірма «ELEX INDUSTRIAL LTD», а контракт № SEL 11 від 17 березня 2011 укладено з NINGBO JIANGBEI ELEX IMP. AND EXP. CO. LTD.

Однак, ч.2 ст. 53 МКУ встановлено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, та копія митної декларації країни відправлення згідно вказаної норми закону не передбачена, а тому доводи митного органу є необґрунтованими.

У разі якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема і копію митної декларації країни відправлення.

Як вбачається, оскаржуване рішення в графі 33 не містить обставин, зазначених ст.53 Митного кодексу України, а саме: документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що як наслідок у митного органу обґрунтованих і мотивованих підстав для витребування додаткових документів не було.

Також, з графи 33 оскаржуваного рішення та видрукуваного електронного повідомлення від 12.08.2013 року (час створення 13:36:56), вбачається, що митному органу направлялася така копія митної декларації країни відправлення (файл з ім'ям ex.jpg) під кодом 9610 та файл з її перекладом ім'я «ех__ пepeвoд.jpg».

Переклад таких документів, врегульовано ст. 254 Митного кодексу України, проте, жодних вимог щодо оформлення такого перекладу вказана стаття не встановлює, зокрема і в частині необхідності зазначення ім'я особи перекладача.

Щодо відсутності у прайс-листах одиниці виміру за яку виставлена ціна, то судом першої інстанції вірно зауважено, що ці обставини можна уточнити у позивача та здійснити на його підставі обрахунок ціни імпортованого товару.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Так, Київською міжрегіональною митницею при визначенні митної вартості товару в оскаржуваному позивачем рішенні було застосовано другорядний метод, а саме резервний метод.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст. 58 МК.

Відповідачем не підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, що як наслідок тягне за собою скасування рішення Київської регіональної митниці про визнання митної вартості товару №100250000/2013/600538/2 від 12.08.2013 року, що як наслідок тягне за собою стягнення на користь позивача надміру сплачених обов'язкових платежів в сумі 33 448,65 грн. (мита 7509,41 та ПДВ 25939,24).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 24 лютого 2014 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

.Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.