Рішення № 37411007, 12.02.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/26462/13-ц

Провадження №2/522/3751/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - судді Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного політехнічного університету про визнання дій незаконними та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеського національного політехнічного університету (далі по тексту - ОНПУ) про визнання дій незаконними та вселення, посилаючись на те, що її, позивачки, чоловікові ОСОБА_2, як завідуючому кафедри вищої математики та комп'ютерного моделювання ОНПУ, та членам його сім'ї 12.11.2007 року адміністрацією ОНПУ було надано житлове приміщення у студентському гуртожитку №1 за адресою: АДРЕСА_1. Після цього, вони з чоловіком здійснили капітальний ремонт цього приміщення, зокрема, змінили електропроводку, ремонт стін, стелі, підлоги, замінили старі вікна на нові, відремонтували туалетну та ванну кімнати.

Позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року її чоловік помер, з 20.11.2011 року вона почала працювати у відповаідача по трудовому договору на посаді старшого лаборанта кафедри вищої математики та комп'ютерного моделювання. Незважаючи на це, в березні 2012 року відповідач ОНПУ звернувся до суду з позовом про її, позивачки, виселення і рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2012 року, яке було залишено в силі ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.12.2012 року, вимоги ОНПУ були задоволені й вирішено виселити її з гуртожитка без надання іншого житлового приміщення. За час поки її, позивачки, касаційна скарга розглядалася у Вищому спеціалізованному суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 05.04.2013 року вона була примусово виселена Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі вищенаведених судових рішень. Проте ухвалою ВССУ від 12.06.2013 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2012 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 19.12.2012 року були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. 03.10.2012 року цивільна справа за позовом ОНПУ була закрита в зв'язку з відмовою позивача від позову.

Позивачка вважає, що вона була незаконно виселена з гуртожитку №1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі судових рішень, які в подальшому були скасовані, як незаконні, а тому її права, що передбачені ч.6 ст.125 та ст.132 ЖК України, порушено і підлягають судовому захисту. Позивачка просить суд визнати виселення її з кімнати АДРЕСА_1, незаконним; зобов'язати відповідача прийняти рішення про поновлення її прав на проживання в кімнаті АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача вселити її в кімнату АДРЕСА_1

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, просять його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОНПУ позов не визнав, виклав свої доводи в письмових запереченнях, в яких зазначив, що спірна кімнату, в яку хоче вселитися позивачка, знаходиться в гуртожитку, який має статус студентського та знаходиться на балансі ОНПУ. Спірна кімната має 4 ліжко-місце і надавалася чоловікові позивачки ОСОБА_2 та їй для тимчасового помешкання на період його роботи на підставі дозволу ректора університету. Після смерті ОСОБА_2 позивачка втратила право проживання в кімнаті студентського гуртожитка; на її прохання термін проживання продовжувався до 31.01.2010 року; потім - до 05.12.2011 року на підставі укладеного договору; позивачка повідомлялася письмово про необхідність звільнення кімнати, які вона отримувала 06.10.2011 року та 05.12.2011 року, проте добровільно її не звільнила, що змусило звернутися до суду і після прийняття судових рішень - примусово виселети. Відповідач зазначив, що неодноразово пропонував позивачці мешкати в гуртожитку №6, проте вона відмовлялася, заявляючи, що в спірній кімнаті зробила капітальний ремонт, а тому має право в ній мешкати.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1-3 ст.10 ЦПК України).

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була виселена з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі виконавчого листа №1522/6490/12, виданого 23.01.2013 року Приморським районним судом м.Одеси за рішенням суду від 11.10.2012 року, яке набрало чинності 19.12.2012 року на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 19.12.2012 року.

Судом з'ясовано, що 05.04.2013 року, тобто після набрання чинності судового рішення, що стало підставою для виселення, ухвалою Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2012 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 19.12.2012 року були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на те, що на час виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2012 року воно було чинним, суд не вважає дії Одеського національного політехнічного університету щодо виселення ОСОБА_1 зі спірної кімнати в гуртожитку №1 будинку АДРЕСА_1

Крім того, суд виходить з того, що кімната АДРЕСА_1, яку позивачка просить надати їй для помешкання, знаходиться в студентському гуртожитку ОНПУ і не є службовим житлом в розумінні положень ст.118 ЖК України та ст.125 ЖК України, на яку позивачка посилається, як на обгрунтування своїх позовних вимог.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання визначений Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208 і статтями 127 - 129 ЖК України, якими встановлено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання, а єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку (статті 127, 129 ЖК, пункти 2, 10 Примірного положення про гуртожитки).

Таким чином, згідно ст.129 ЖК України обов'язковою умовою вселення в гуртожиток є видача на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрацією підприємства, установи, організації громадянинові спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до вимог ст. ст. 127, 128, 129 ЖК України, роз'яснень, які містяться у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року із змінами «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про виселення із гуртожитків, слід з'ясовувати чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Судом з'ясовано, що позивачка та її чоловік ОСОБА_2 спеціальний ордер на вселення в гуртожиток не отримували, при цьому ОСОБА_1 зазначає своє місце реєстрації та проживання квартиру АДРЕСА_2

У відповідності до приписів ст. 127 ЖК України та п.2 Примірного положення про гуртожитки - гуртожитки призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також: інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до ст. ст. 128 і 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, та на підставі цього рішення видається громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу.

Позивачка ОСОБА_1 не є студентом ОНПУ, поселились в гуртожиток без належних підстав передбачених чинним ЖК України, а тому суд вважає недоведеними позовні вимоги щодо її вселення в гуртожиток №1 будинку АДРЕСА_1

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх доказів, що є в матеріалах справи, в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.127,128,129 ЖК України, ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Одеського національного політехнічного університету про визнання дій незаконними та вселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошенння рішення суду.

Суддя 12.02.2014