Постанова № 37409019, 27.02.2014, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 901/4006/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Сотула В.В.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача: не з'явився.

представника відповідача:не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Куртлушаєв М.І.) від 21 січня 2014 року у справі №901/4006/13

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

до Приватного підприємства "Лора" (вул. Рикова, 7-2,Гвардійське, Сімферопольський р-н,97513)

про стягнення 697983,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Лора» 587 055,42грн. - основного боргу, пені у розмірі 47 815,85 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 620,91 грн., 3% річних у розмірі 47 491,00 грн. та судовий збір у розмірі 13 960грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Приватним підприємством «Лора» умов договору поставки природного газу № 06/10-2781-БО-19 від 20 грудня 2010 року щодо своєчасних розрахунків за отриманий природний газ протягом січня-квітня 2011 року, у зв'язку з чим останньому була нарахована пеня, штраф, інфляційні витрати та 3% річних, на підставі пункту 7.3.1 зазначеного договору та статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2014 року у справі № 901/4006/13 (судя Куртлушаєв М.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Лора» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 587 055,42грн., пеню у сумі 47815,85грн., інфляційну суму в розмірі 6815,08грн., 3% річних у розмірі 47491,00грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 13783,55грн. В іншій частині позову відмовлено, а саме у стягненні 8805,83грн. збитків від інфляції.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції позивач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог було збільшено період нарахування інфляційних витрат з березня 2011 року по листопад 2013 року, у зв'язку із чим сума інфляційних витрат за рахунок негативного показника інфляції зменшилась. Таким чином, судом першої інстанції передчасно прийнято рішення щодо часткового задоволення інфляційних втрат за період з березня 2011 по листопад 2013 року, оскільки позивачем було заявлено інфляційні втрати за період з березня 2011 року по червень 2011 року в середньому на місяць. У зв'язку з чим, на думку позивача, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог без клопотання зацікавленої сторони.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2014 року, апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У судове засідання 27 лютого 2014 року сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права, виходить із наступного:

20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Приватним підприємством «Лора» було укладено договір поставки природного газу №06/10-2781-БО-19, відповідно до якого позивач протягом січня-квітня 2011 року передав у власність відповідача природний газ, за ціною та на умовах, передбачених договором.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного договору позивачем було проведено поставку природного газу відповідачеві на загальну суму 687255,42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття-передачі природного газу.

У визначений договором термін, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати не виконав, сплативши за поставлений газ частково суму у розмірі 100 200,00 грн., на підставі чого у відповідача перед позивачем утворився основний борг у сумі 587 055,42 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті за поставлений природний газ, місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за період з 21 лютого 2011 року по 29 листопада 2013 року, правильно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості в сумі 47491,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 7.3.1 договору поставки природного газу сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони домовились, що строк позовної давності за договором поставки природного газу №06/10-2781-БО-19 та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

З урахуванням положень пункту 9.3 договору, та враховуючи часткову оплату вартості поставленого газу, позивачем проведений розрахунок пені розмір якої становить 47815,85 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд у рішенні, правильно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 47 815,85 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду першої інстанції, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, нарахованих ним за період з березня 2011 року по червень 2011 року в сумі 15 620,91 грн.

Згідно ч.2 ст.83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Приймаючи оскаржуване рішення у справі місцевий господарський суд, стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні за період з березня 2011 року по листопад 2013 року, чим без клопотання заінтересованої сторони збільшив період нарахування інфляційних нарахувань, вийшовши за межі позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом рішення прийнято з порушенням норм процесуального права в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6815,08 грн. інфляційних втрат, у зв'язку із чим рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Згідно з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при задоволенні позову - на відповідача.

Тому судовий збір, сплачений Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» згідно платіжного доручення № 818 від 28 листопада 2013 року у сумі 13 960 грн. (а.с. 8) полягає відшкодуванню з Приватного підприємства «Лора» у повному обсязі на користь позивача.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 частини першої статті 103, статтею 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірної компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2014 року у справі № 901/4006/13 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 2.1. Позов задовольнити.

2.2. Стягнути із Приватного підприємства «Лора» (97513, АРК, Сімферопольський район, с.м.т. Гвардейське, вул. Рикова, 7 кв.2) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул.Шолуденка,1) основний борг у розмірі 587 055,42грн., пеню у сумі 47815,85грн., збитки від інфляції у розмірі 15 620,91грн., 3% річних у розмірі 47491,00грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 13960,00грн.

2.3.Пункт 4 резолютивної частини рішення суду залишити без змін.

3.Стягнути із Приватного підприємства «Лора» (97513, АРК, Сімферопольський район, с.м.т. Гвардейське, вул.Рикова, 7 кв.2) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул.Шолуденка,1)- 914,00грн. судових витрат за апеляційне оскарження. Видати наказ.

4.Видачу наказу доручити господарському суду Автономної Республіки Крим».

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді В.В.Сотула

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

2. Приватне підприємство "Лора" (вул. Рикова, 7-2,Гвардійське, Сімферопольський р-н,97513)