Ухвала суду № 37408933, 27.02.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78,

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________

У Х В А Л А

"27" лютого 2014 р. Справа 923/128/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Степановій О.В., розглянувши заяву ТОВ "Форсаж-Газ" по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ", м.Донецьк

до: Дочірнього підприємства "Слобожанське" товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", м.Херсон

про стягнення 430 000 грн. 00коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача - Пшеніцина С.В., представник, дов. від 24.01.2014р.

від відповідача - Ващук Я.В., адвокат, дов. від 21.02.2014р.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ", м.Донецьк, звернулось до суду з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Слобожанське" товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", м.Херсон, заборгованості в сумі 430000 грн., у т.ч. 280000грн. заборгованості за договорами позики, укладеними сторонами: №27-12/2010 від 27.12.2010р., №31-01/2011 від 31.01.2011р., б/н від 05.02.2011р., 150000грн. заборгованості за договором позики №04/15, укладеного відповідачем з ТОВ "Газові Автомобільні заправки", право вимоги за яким набуто позивачем згідно з договором відступлення права вимоги №04/15тр, укладеного позивачем та ТОВ "Газові Автомобільні заправки" 17.12.2013р.

Одночасно з поданим позовом, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій зазначає, що несплата відповідачем протягом майже трьох років заборгованості свідчить про навмисне ухилення від виконання договірних зобов'язань. Позивач має побоювання, що можливість вільного розпорядження власними грошовими коштами відповідачем може в подальшому унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Враховуючи зміст заявленого позову, є всі підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду та призвести до порушення прав позивача, як особи, майнові інтереси якої порушуються тривалий час.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а також наполягав на задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з підстав та у спосіб, викладених у заяві.

Представник відповідача заперечує проти задоволення цієї заяви, зазначивши, що позивачем не наведено доказів на обгрунтування поданої заяви, заявлені заходи є неадекватними по відношенню до заявлених вимог, їх розмір не встановлений у грошовому еквіваленті, з огляду на те, що заходи можуть бути вжиті на суму, яка заявлена до стягнення. Просить суд відмовити у задоволені заяви позивача.

Розглянувши заяву позивача та надавши оцінку викладеним в ній доводам, заслухавши думку представників сторін, суд врахував наступне.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову заявленим вимогам.

При цьому, доказування здійснюється за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.

Позивач не довів належними доказами існування обставин, на які посилається у заяві. Так, позивач просить накласти арешт на усі належні відповідачу поточні рахунки, але не наводить фактів щодо наявності у відповідача грошових коштів та конкретних причин ймовірності їх зникнення, у чому вони полягають. Не доведений факт того, що відповідні суми обліковуються на належних боржнику рахунках.

Не доведена заявником і адекватність запропонованих ним засобів забезпечення позову, виходячи із суті позовної вимоги, оскільки предметом позовної вимоги є стягнення грошових коштів, а позивач просить, крім арешту грошових коштів, накласти арешт на майно позивача, не визначаючи його індивідуальних ознак та приналежності, заборонити відповідачу у будь-який спосіб відчужувати належне йому рухоме та нерухоме майно.

Перелічені у заяві способи забезпечення позову, у разі їх задоволення, призведуть до повного припинення господарської діяльності відповідача, що ніяким чином не стане запорукою сплати ним заборгованості перед позивачем.

Суд вважає запропонований захід забезпечення позову неадекватним і необгрунтованим.

Одночасно суд зазначає, що на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду за наявності достатнього обгрунтування необхідності забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.66, 67, ст. 86 ГПК України, суд

ухвалив:

1. У задоволені заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Суддя З.В. Клепай