Постанова № 37408928, 26.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа№ 910/22043/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Дацюк Ю.О., від відповідача - Бідах А.М.,

від третьої особи - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року

у справі №910/22043/13 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Дацюка Юрія Олександровича, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізична особа-підприємець Дацюк Олена Леонідівна, м. Київ,

про стягнення 296768,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ФОП Дацюк Ю.О. (далі - позивач) подав до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Комерційна компанія» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ФОП Дацюк О.Л. (далі - третя особа), про стягнення 296768,70 грн., а саме 273700,00 грн. основного боргу, 18906,47 грн. пені, 4162,23 грн. 3% річних, а також 5935,38 грн. витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно договору №5 від 16.07.2012 року про надання консультаційних послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року у справі №910/22043/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Комерційна компанія» на користь ФОП Дацюка Ю.О. 273700,00 грн. заборгованості, 18906,47 грн. пені, 4162,23 грн. 3% річних з простроченої суми та 5935,38 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно договору №5 від 16.07.2012 року про надання консультаційних послуг, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Комерційна компанія» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року у справі №910/22043/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позовні вимоги ФОП Дацюка Ю.О. є передчасними, оскільки строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у справі №910/22043/13 апеляційну скаргу ТОВ «Комерційна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року у справі №910/22043/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.02.2014 року.

У своєму відзиві, поданому суду 07.02.2014 року, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

У своєму відзиві, поданому суду 07.02.2014 року, третя особа заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а також розглянути справу №910/22043/13 за її відсутності.

В судовому засіданні 26.02.2014 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Позивач в судовому засіданні 26.02.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив спірне судове рішення залишити без змін. В судове засідання 26.02.2014 року третя особа не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, а також клопотання третьої особи про розгляд справи за її відсутності, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справу, 16.07.2012 року між ТОВ «Комерційна компанія» (замовник) та суб'єктами підприємницької діяльності Дацюк Ю.О. і Дацюк О.Л. (виконавець) було укладено договір №5 про надання консультаційних послуг (далі - договір, а.с. 22-25), предметом якого є надання виконавцем послуг по представництву інтересів замовника у спорі між ним та ВАТ «Кримзалізобетон» про повернення заборгованості за договором про надання зворотної фінансової допомоги від 02.07.2007 року, враховуючи пеню, відсотки та інфляційні.

У відповідності зі ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна сума винагороди (гонорару), належна виконавцю за цим договором складає 10% від стягуваної суми заборгованості зазначеної в п. 1.1 ст. 1 даного договору.

Пунктом 3.2. договору відповідач зобов'язався здійснити авансовий платіж в розмірі 25000,00 грн. без ПДВ протягом 3-х днів з дати підписання цього договору, який розглядатиметься сторонами цього договору як безповоротний аванс і буде враховуватися при виплаті загальної суми винагороди передбаченої в п. 3.1 ст. 3 цього договору.

Актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 10.12.2012 року сторони підтвердили, що авансовий платіж у розмірі 25000,00 грн. був виплачений (а.с. 32).

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2012 року у справі №5002-8/2729-2012 позов ТОВ «Комерційна компанія» до ПАТ «Кримзалізобетон» про стягнення 4352708,00 грн. задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Кримзалізобетон» на користь ТОВ «Комерційна компанія» неповернуту безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 3362000,00 грн., 3% річних у сумі 280806,99 грн., інфляцію у сумі 459557,34 грн., пеню у сумі 251736,64 грн., судовий збір у сумі 64279,17 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 179,01 грн., інфляції у сумі 2517,66 грн. та пені у сумі 4133,36 грн. (а.с. 116-122).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі №5002-8/2729-2012 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2012 року у справі №5002-8/2729-2012 залишено без змін (а.с. 123-131).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 року у справі №5002-8/2729-2012 затверджено мирову угоду у справі №5002-8/2729-2012 (а.с. 26-30).

Так, вказаною ухвалою затверджено мирову угоду у справі №5002-8/2729-2012 на стадії виконання та закінчення виконавчого провадження, укладену між ТОВ «Комерційна компанія» та ПАТ «Кримзалізобетон», відповідно до якої ПАТ «Кримзалізобетон» зобов'язалося сплачувати ТОВ «Комерційна компанія» суму основного боргу у розмірі 3362000,00 грн. на умовах та в порядку, передбаченому цією мировою угодою, а ТОВ «Комерційна компанія», у разі оплати суми основного боргу у розмірі 3362000,00 грн., відмовляється від решти суми заборгованості, а саме: 3% річних у сумі 280806,99 грн., інфляцію у сумі 459557,34 грн., пеню у сумі 251736,64 грн., судовий збір у сумі 64279,17 грн. Погашення заборгованості ПАТ «Кримзалізобетон» здійснюється згідно наведеного в мировій угоді графіку.

Судом встановлено, що 29.04.2013 року між позивачем, відповідачем та третьої особою було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт по договору (а.с. 31) про те, що роботи, передбачені договором, виконані і претензій у замовника немає. Винагорода виконавця становить 336200,00 грн. до сплати підлягає 321200, 00 грн. з урахування сплаченого авансу в розмірі 25000,00 грн.

Вказаний акт підтверджує факт виконання робіт, в той час як оплата по договору №5 від 16.07.2012 року про надання консультаційних послуг залежить від настання результату від виконаних робіт, зокрема виконання рішення суду і повернення коштів, або укладення мирової угоди, яка врегулює даний спір в інтересах замовника (відповідача).

Отже даний акт не підтверджує настання обов'язку сплати за договором.

Також, відповідач 30.04.2013 року та 05.06.2013 року згідно акту виконаних робіт від 29.04.2013 року сплатив позивачу відповідно 37500,00 грн. і 10000,00 грн. (а.с. 33).

Позивач зазначає, що ТОВ «Комерційна компанія» не виконала взятих на себе зобов'язань за договором у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 273700,00 грн.

Разом з цим, відповідно до п. 3.3. договору у разі настання фактів і подій, передбачених у п. 2.1.2 цього договору, замовник сплачує протягом 3-х днів винагороду виконавцю або третім особам, передбаченим в п. 3.1 даного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, п. 2.1.2 договору сторони погодили, що робота виконавця за цим договором вважається виконаною: відповідно до п. 1.1.3. ст. 1 цього договору

- в день виконання рішення суду на користь замовника та повернення заборгованості по ньому,

- укладення мирової чи іншої угоди, які врегулюють даний спір в інтересах замовника,

- вчинення інших юридично значимих дій, що свідчать про задоволення інтересів замовника згідно предмету цього договору.

Таким чином, сторони договору визначили три непов'язані між собою підстави визнання роботи виконавцем виконаною. Одна з яких є укладання мирової угоди чи іншої угоди, які врегулюють даний спір в інтересах замовника. Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно.

Як вбачається із матеріалів справи, мирова угода, на яку посилається позивач в якості підстави визнання роботи виконавцем (позивачем) виконаною, затверджена ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим на стадії виконання рішення господарського суду по справі №5002-8/2729-2012 на підставі ст. 121 ГПК України.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Зазначене кореспондується із п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Таким чином, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України.

Правова позиція про те, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України, викладена й у постанові Верховного Суду України від 20.01.2009 року у справі №24/489.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що мирова угода, на яку посилається позивач, не врегулювала спір між відповідачем та ПАТ «Кримзалізобетон» в інтересах замовника (відповідача), а лише встановила порядок виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2012 року у справі №5002-8/2729-2012.

Матеріали справи свідчать, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2012 року у справі №5002-8/2729-2012, яким задоволено частково позов ТОВ «Комерційна компанія» до ПАТ «Кримзалізобетон» про стягнення 4352708,00 грн. (врегульовано спір в цій частині), в повному обсязі не виконано, заборгованість по ньому ПАТ «Кримзалізобетон» повернуло лише частково в сумі 275000,00 грн., що вбачається з виписки по рахунку відповідача (а.с. 78-115).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна сума винагороди (гонорару), належна виконавцю за цим договором складає 10% від стягуваної суми заборгованості, зазначеної в п. 1.1 ст. 1 даного договору.

Як вже встановлено судом, відповідачем позивачеві сплачено 72500,00 грн., що перевищує 10% від суми боргу, яку повернуто ПАТ «Кримзалізобетон» на користь відповідача.

Отже, відповідачем виконано положення п. 2.1.2 договору щодо сплати позивачеві винагороди в день виконання рішення суду на користь замовника та повернення заборгованості по ньому пропорційно повернутій ПАТ «Кримзалізобетон» сумі боргу.

Посилання позивача на врегулювання спору між ТОВ «Комерційна компанія» та ПАТ «Кримзалізобетон» шляхом укладення на стадії виконання виконавчого провадження мирової угоди, колегією суддів відхиляються, оскільки, як зазначено вище, спір між відповідачем та ПАТ «Кримзалізобетон» врегульовано саме рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2012 року у справі №5002-8/2729-2012, а зазначена вище мирова угода не врегульовує спір, а лише визначає порядок виконання вказаного рішення.

Відтак, враховуючи положення п. 2.1.2, п. 3.3. та ст. 530 ЦК України, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 273700,00 грн. винагороди внаслідок ненастання строку її сплати.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 18906,47 грн. пені та 4162,23 грн. 3% річних.

Враховуючи відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 273700,00 грн. винагороди внаслідок ненастання строку її сплати, то і відсутні підстави для стягнення з відповідача 18906,47 грн. пені та 4162,23 грн. 3% річних, нарахованих на вказану заборгованість.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року у справі №910/22043/13 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року у справі №910/22043/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 року у справі №910/22043/13 скасувати.

3. Прийнято нове рішення: «У задоволенні позову - відмовити».

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Дацюка Юрія Олександровича (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 19, кв. 9, код 2055906997) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 30440474) 2967,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу №910/22043/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз