Постанова № 37408147, 24.01.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 року Житомир справа № 806/7583/13-a

категорія 10

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації до Управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області про визнання дій протиправними, скасування рішення №16 від 05.11.2013 р.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області в частині винесення рішення про застосування фінансових санкцій до Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області № 16 від 05.11.2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку. Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації не погоджується із рішенням № 16 від 05.11.2013 року зазначає, що рішення прийнято на підставі нечинної норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме п. 5 ч. 9 ст. 106 цього Закону. Так як частину 9 статті 106 вказаного Закону виключено Законом України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-17 від 08.07.2010 року. Також позивач вказав на те, що звіт про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за осіб, які відповідно до законодавства отримують допомогу за 2008 рік, ними формувався в електронному вигляді на підставі спеціального комплексу програм "АРМ-Р". Перевіряти звіт в ручному режимі не передбачено жодним порядок і технічно не можливо, оскільки управління здає звіт за 1500 громадян. Окрім цього, позивач посилається на те, що є бюджетною установою в кошторисі якої не передбачено бюджетних асигнувань на сплату фінансових санкцій.

Представник позивача до суду не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Надійшла заява з проханням розгляд справи здійснювати за відсутності представника Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмових заперечення. Подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до підпунктів 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації (легалізації) статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Органами управління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду (ч. 2 ст. 59 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року).

Відповідно до статті 63 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, Виконавчими органами правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція Пенсійного фонду та підвідомчі їй територіальні органи. Виконавча дирекція Пенсійного фонду є постійно діючим виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень правління, діє від імені Пенсійного фонду в межах та в порядку, що визначаються його статутом та Положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, і підзвітна правлінню Пенсійного фонду. Територіальними органами виконавчої дирекції Пенсійного фонду є головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Територіальні органи створюються і діють на підставі Положення про територіальні органи Пенсійного фонду, затвердженого правлінням Пенсійного фонду.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду № 8-2 від 30.04.2002 року, встановлено, що управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Згідно із п. 1.2 розділу 1 вказаного Положення, управління у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства соціальної політики України, дорученнями Міністра соціальної політики України, його першого заступника та заступника, наказами Фонду та постановами правління Фонду, дорученнями Голови правління Фонду, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та наказами регіональних управлінь.

В силу приписів підпункту 4 пункту 2.4 розділу 2 Положення, управління має право проводити планові, а у випадках, передбачених законом, - позапланові перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою єдиного внеску, страхових внесків, призначенням пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.

Встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області як страхувальник.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, позивач є платником страхових внесків до солідарної системи.

Матеріалами справи підтверджено, що з 04.11.2013 року по 05.11.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області на підставі направлення від 04.11.2013 року № 22, виданого на підставі ч. 6 ст. 21 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 5 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно до наказу Управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області № 159 від 01.11.2013 року, була проведена позапланова перевірка Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації щодо дотримання вимог законодавства про надання достовірних відомостей, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування до органів Пенсійного фонду України за застраховану особу ОСОБА_2, яка отримала допомогу по догляду за дитиною - інвалідом за період з 01.01.2008 р. до 02.09.2008 року.

За результатами позапланової перевірки складено акт від 05 листопада 2013 року № 22.

Перевіркою пункту 6.2 питань, які підлягали перевірці, виявлено порушення п. 5 розділу 5 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 6 ст. 21 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 3 Постанови правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1014/18309.

Як вбачається із описової частини акту № 22 від 05.11.2013 року висновок про допущене порушення обґрунтовано тим, що Управлінням праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації недостовірно подані відомості, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до Управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області за застраховану особу ОСОБА_2, яка отримувала допомогу по догляду за дитиною - інвалідом за період з 01.01.2008 року по 02.09.2008 року.

05 листопада 2013 року начальник Управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області, розглянувши акт перевірки № 22 від 05.11.2013 року, на підставі п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийняв рішення № 16 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, яким до Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації застосовано фінансову санкцію у розмірі 3127,15 грн.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (у редакції до 01 січня 2011 року), органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема, від роботодавців.

Частиною 6 статті 21 вказаного Закону передбачено, що відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами, про осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про осіб, які підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, - Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що підставою для здійснення перевірки слугував лист управління праці та соціального захисту населення Андрушівської РДА № 03-67/1834 від 28.10.2013 року.

У листі № 03-67/1834 від 28.10.2013 року позивач повідомив, що громадянка ОСОБА_3 перебувала на обліку в Управлінні та отримувала допомогу по догляду за дитиною - інвалідом з 01.01.2008 року по 02.09.2008 року. При здачі звіту по персоніфікованому обліку за 2008 рік, через збій програмного забезпечення, форма "ІНДАНІ" за вказану особу помилково не була подана до Пенсійного фонду, що призвело до не нарахування стажу за вищевказаний період. Одночасно, позивач просив прийняти вказану форму "ІНДАНІ" за 2008 рік по ОСОБА_2 для включення зазначеного періоду до стажу для призначення пенсії.

Як видно із матеріалів справи індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3 за 2008 рік, а саме із зазначенням суми нарахованого заробітку за січень - вересень 2008 року, роботодавцем - Управлінням праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації подані до відповідача лише 28 жовтня 2013 року.

Дані обставини представниками сторін під час судового розгляду справи не заперечувались та свідчать про фактичне визнання позивачем факту, що індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3 за 2008 рік, які були подані до Пенсійного фонду 20 січня 2009 року містять недостовірну інформацію, зокрема, в ній не було вказано суми нарахованого заробітку за січень - серпень 2008 року, а лише за вересень - грудень 2008 року у розмірі 1916,37 грн.

Отже, виявлене під час позапланової перевірки порушення визнано позивачем.

Стосовно твердження Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації, що рішення від 05.11.2013 року підлягає скасуванню, оскільки прийнято відповідачем на підставі нечинної на момент його прийняття норми Закону, а саме п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає слідуюче.

Згідно із пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (у редакції до 01 січня 2011 року), Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Верховною Радою України 08 липня 2010 року прийнято Закон України №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності 01 січня 2011 року.

З набранням чинності зазначеним Законом, згідно підпункту "й" пункту 12 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення", норми частини першої - дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключено.

При цьому абзацами 5 і 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (у редакції з 18.10.2013 року) встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене та те, що достовірні дані позивач зобов'язаний був подати до Пенсійного фонду в термін до 01.04.2009 року, однак індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3 подані 20 січня 2009 року, тобто, під час дії п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року, містили неточності, які були виявлені та усунуті позивачем після 1 січня 2011 року, суд приходить до висновку, що штрафні санкції до страхувальника за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, можуть бути застосовані і після 1 січня 2011 року.

Наведена правова позиція щодо застосування абзацу п'ятого пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI узгоджується із позицією Верховного суду України, яка викладена у постановах від 19 лютого, 26 березня, 15 жовтня та 3 грудня 2013 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення № 16 від 05 листопада 2013 року винесено на підставі та у порядку встановленому чинним законодавством.

Між тим, суд звертає увагу на те, що у розрахунку фінансових санкцій, відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зазначено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області розмір фінансових санкцій визначено із врахуванням 56 місяців затримки подання достовірних даних до Пенсійного фонду.

Так, у цьому розрахунку вказано, що терміном подання звітності позивача є 01.04.2009 року, коригуючу звітність страхувальником було подано у листопаді 2013 року, кількість періодів 56. Проте, матеріалами справи підтверджено, що індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3 форми "ІНДАНІ" за 2008 рік, із коригуванням періоду та суми нарахованого заробітку (січень - вересень 2008 року), були подані позивачем до Управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області 28 жовтня 2013 року, а не у листопаді 2013 року.

Отже, затримка подання достовірних даних до Пенсійного фонду становить 55 місяців, а не 56.

За таких обставин, розмір фінансової санкції, яку необхідно сплатити Управлінню праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації складає 3071,31 грн. (558, 42*55*10%=3071,31), відтак рішення № 16 від 05 листопада 2013 року в частині застосування до Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації фінансової санкції у розмірі 55,84 грн. є протиправним, тому його слід скасувати, а позов у цій частині - задовольнити.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області № 16 від 05.11.2013 року в частині 55,84 грн. неправомірно застосованих фінансових санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко