Ухвала суду № 37405498, 25.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 876/14443/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

представника відповідача: Середяк Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомрай» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомрай» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

встановила:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що позивачем 30.11.2012 року, 13.12.2012 року та 12.06.2013 року подавались до ДПІ у Галицькому районі м. Львова реєстраційні заяви платника податку на додану вартість у зв'язку з тим, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, нарахована (сплачена) ТзОВ «Сомрай» протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 300 000 грн. Листами ДПІ у Галицькому р-ні м. Львова від 10.12.2012 року № 13848, від 20.12.2012 року № 14306/1820-13 та від 19.06.2013 року № 7100/18-20 повідомлено, що ТзОВ «Сомрай» не може бути зареєстроване платником ПДВ, оскільки підприємство не підтвердило (не в повному обсязі підтвердило) загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), невірно зазначило розділ 6, 13, не вказало номер та дату реєстрації в органі ДПС та запропонувало подати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Сомрай». Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.11.2012 року, 13.12.2012 року та 12.06.2013 року позивач подав до ДПІ у Галицькому районі м. Львова реєстраційні заяви платника податку на додану вартість, в яких просив зареєструвати його платником податку на додану вартість відповідно до п.181.1 ст. 181 ПК України, у зв'язку із тим, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, нарахована (сплачена) ТзОВ «Сомрай» протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Однак, листами від 10.12.2012 року №13848, від 20.12.2012 року №14306/1820-13 від 19.06.2013 року №7100/18-20 ДПІ у Галицькому районі повідомлено, що ТзОВ «Сомрай» не може бути зареєстроване платником податку на додану вартість, оскільки підприємством не підтверджено загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів (послуг); не вірно заповнено розділ 6 (бажана дата реєстрації (перереєстрації) платником податку на додану вартість) та розділ 13 (відомості про відповідальних осіб платника); у заяві від 30.11.2013 року не зазначено номер реєстрації та дату взяття на облік в органі ДПС, а також запропоновано подати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п. 183.2 ст. 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 ПК України.

Відповідно до п. 183.7 ПК України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Згідно з п. 183.14 ст. 183 ПК України форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, свідоцтва про реєстрацію, а також положення про реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Таким чином, аналізуючи наведені правові норми, судова колегія апеляційного суду вважає, що позивачем при подачі реєстраційних заяв не підтверджено загальну суму від здійснення операцій, не вірно заповнено розділи 6, 13 заяв, отже, такі не відповідають вимогам ст. 183 ПК України та п. 3.8 Положення № 1394, як наслідок, підстави для реєстрації ТзОВ «Сомрай» платником податку на додану вартість та видачі відповідного свідоцтва, згідно заяви від 30.11.2012 року, 13.12.2012 року та 12.06.2013 року - відсутні.

Відповідно до п. 3.9 положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

З листів від 10.12.2012 року №13848, від 20.12.2012 року №14306/1820-13 від 19.06.2013 року №7100/18-20 ДПІ у Галицькому районі вказано, що підприємством не в повному обсязі підтверджено загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), не вірно заповнено розділи 6, 13 заяви та запропоновано ТзОВ «Сомрай» подати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.

Відтак, судова колегія апеляційного суду прийшла до переконання, що дії ДПІ у Галицькому районі щодо неприйняття заяв ТзОВ «Сомрай» про реєстрацію платником податку на додану вартість від 30.11.2012 року, 13.12.2012 року та 12.06.2013 року та звернення із письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію відповідають нормам ПК України та Положення № 1394, а тому є правомірними.

Однак, поряд з зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ДПІ у Галицькому районі не було відмовлено у реєстрації ТзОВ «Сомрай» платником податку на додану вартість, натомість, відповідно до вимог п. 3.9 Положення № 1394, запропоновано позивачу надати нову реєстраційну заяву, яка б відповідала вимогам ст. 183 ПК України та розділу 3 Положення № 1394.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомрай» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року у справі №813/6469/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Запотічний

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.02.2014 року