Ухвала суду № 37405487, 19.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4144/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року у справі за його позовом до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Бахмацької МДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 року № 0000381700.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року позивачу надано строк для усунення недоліків, оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст. 106 КАС України, зокрема: не надано доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги (оскаржуване податкове повідомлення-рішення,що є предметом спору, акт перевірки тощо) та не оплачено судовий збір.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому апелянт посилається на незаконність та необ'єктивність оскаржуваного рішення, порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 року № 0000381700, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 8750,00 грн.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, дійшов висновку, що вона має майновий характер, а тому позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. у відповідності до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, оскільки реалізація податкових повідомлень-рішень в майбутньому може призвести до зменшення або збільшення майна особи, тому оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 18.01.2012 року № 165/11/13-12.

За ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674 «Про судовий збір», зі змінами внесеними Законом України від 19.09.2013 № 590 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», за подання до суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720,50 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (4 588,00 грн.).

Наведене вище свідчить, що сума судового збору за подачу даного адміністративного позову в розмірі 1720,50 грн. визначена правильно.

Що стосується встановлення судом першої інстанції недоліків щодо надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, то апеляційна інстанція не може погодитись з такою позицією суду першої інстанції, оскільки:

Відповідно до вимог ст. 11 КАС України:

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4).

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (ч. 5).

За ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2).

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребує необхідні докази (ч. 3).

Суд може збирати докази з власної ініціативи (ч. 5).

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Тобто дані обставини суд повинен з'ясувати при розгляді справи по суті в судовому засіданні, а їх ненадання, не може слугувати підставою для надання позивачу строку для усунення недоліків його позовної заяви, а може бути лише правовим підґрунтям для відмови в задоволенні позову.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що судом неправомірно встановлено позивачу строк для усунення недоліків з приводу надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, так як незрозумілість для суду першої інстанції, викладена в оскаржуваній ухвалі, усувається в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року в частині залишення без руху позовної заяви щодо надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, є незаконною, а тому в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо необхідності надання додаткового строку для усунення недоліків чи можливості відкриття провадження по справі та продовження розгляду.

Керуючись, ст.ст. 2, 19, 41, 104, 199, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року в частині залишення без руху позовної заяви щодо надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо необхідності надання додаткового строку для усунення недоліків чи можливості відкриття провадження по справі та продовження розгляду.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Ісаєнко Ю.А.