Постанова № 37405369, 23.01.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Житомир справа № 806/8467/13-a

категорія 11.5

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Чернова Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови від 29.11.2013 р., зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову Головного управління юстиції в Житомирській області Жидецької Л.В. від 29.11.2013 року про повернення виконавчого документу стягувачеві та відновити виконавче провадження.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Надіслав на адресу суду заперечення.

Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року у справі № 806/530/13 за позовом Коростишівської МДПІ до СП"Сільськогосподарське підприємство "Більковецьке" стягнуто на користь держави в особі позивача податкового боргу у сумі 48906,98 грн. та 13.03.2013 року було видано виконавчий лист №1150/13 (а.с.11), який позивач направив на виконання до відділу державної виконавчої служби Коростишівського районного управління юстиції 18.07.2013 року (а.с.12).

26.03.2013року відділом державної виконавчої служби Коростишівського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №37227000 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа та надано строк - 7 днів для добровільного виконання рішення (а.с. 30).

У подальшому виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду № 1150/13 від 18.02.3013року передано для виконання до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Житомирській області (а.с.13).

09.04.2013року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області винесено постанову про прийняття виконавчого листа до виконання виконавчого провадження та 01.05.2013 року винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

09.12.2013 року Коростишівською МДПІ було одержано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Житомирській області Жидецької Л.В. про повернення виконавчого документу стягувачеві.

З мотивувальної частини постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві вбачається, що державний виконавець посилається на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-13 від 24.10.2013 року, крім того підставою повернення виконавчого листа зазначено п.9 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Закону, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно п.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно п.1 ст.12 Закону України „Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п.4 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим законом.

Відповідач при винесені постанови про повернення виконвчого листа посилається на п.9 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Вичерпні підстави повернення виконавчого документу стягувачеві визначено ст.47 Закону України „Про виконавче провадження", а саме:1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли віпровадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу; примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно частини 2 п.3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Суд зазначає, що інформаційний лист №1484/12/13-13 від 24.10.2013 року Вищого адміністративного суду України на який посилається державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого листа містить роз"яснення порядоку стягнення податкового боргу, однак носить лише інформаційний, рекомендаційний характер, даний лист не має статусу закону. Жодним законом не встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. В даному листі ВАСУ мова йде про стягнення з платників податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, а в постанові суду у даній справі резолютивною частиною визначено : стягнути суму податкового боргу; в даній постанові не вказано спосіб виконання рішення суду за рахунок коштів, тобто дана постанова передбачає стягнення податкового боргу як за рахунок коштів, так і за рахунок майна.

Разом з тим, відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 41.2 ст.41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

За ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу; примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно ст. 5 вищевказаного Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Виходячи з вищевикладених вимог, що передбачені ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві.

На підставі фактичних обставин справи та враховуючи норми законодавчого регулювання питання повернення виконавчого документа стягувачу, позовні вимоги Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконної та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду даної справи представником відповідача не було надано достатніх та обгрунтованих доводів щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, а тому суд вважає, що вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Оскільки, відповідач винесенням вказаної постанови порушив права позивача, а тому суд вважає, що поновити порушені права позивача слід шляхом зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області відновити виконавче провадження №29564771.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ "Про виконавче провадження" ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовілнити

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Житомирській області від 29.11.2013 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області відновити виконавче провадження №37227000.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Чернова