Ухвала суду № 37401064, 20.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/8269/13-ц 20.02.2014 20.02.2014 20.02.2014

Провадження № 22ц/784/595/14 Суддя першої інстанції Губницький Д.Г.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Свіщуку О.В.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2,

її представника - ОСОБА_3,

відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - другої Миколаївської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А:

30 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який уточнила в подальшому до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що її мати ОСОБА_7, яка померла 22 січня 2013 року, та брат останньої ОСОБА_8 спільними зусиллями та коштами побудували будинок по АДРЕСА_1, а відтак на її думку, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є співвласниками на підставі створення спільної сумісної власності. У 1961 році зазначений будинок був введений до експлуатації, але право власності було оформлено за взаємною згодою на ОСОБА_8 Після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, його дружина ОСОБА_4 заперечувала її право на частку спірного будинку, як спадкоємиці за законом після смерті ОСОБА_7

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на ? частку вищевказаного будинку.

Ухвалою Ленінського районного суду від 4 грудня 2013 року до участі у розгляді справи як співвідповідача залучено ОСОБА_5, який звернувся з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8

Рішенням цього ж суду від 16 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі, посилаючись незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі рішення № 980 від 12 березня 1957 року ОСОБА_8 було виділено під забудову земельну ділянку АДРЕСА_1, а рішенням виконкому Заводської райради № 189 від 17 березня 1961 року затверджено акт прийому будинку індивідуального забудовника ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.44-46).

З 12 січня 1961 року і до самої смерті ОСОБА_7 проживала та була зареєстрована АДРЕСА_1 разом з братом ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_4, також зареєстрованими в цьому будинку з 1961 року (а.с. 74).

Зазначений житловий будинок згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно зареєстрований за ОСОБА_8 на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 21 квітня 2010 року № 519 замість договору забудови від 8 червня 1957 року № 9407 (а.с.93-94).

Після смерті ОСОБА_7 22 січня 2013 року до другої нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2, яка є дочкою померлої (а.с. 17, 62).

Постановою нотаріуса від 30 липня 2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на ? частину зазначеного будинку у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на це майно (а.с. 15).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 з заявою про прийняття спадщини за законом за правом представлення до нотаріальної контори звернувся його онук ОСОБА_5, а ОСОБА_4 з заявою про відмову від прийняття спадщини (а.с. 80-99).

На підтвердження тих обставин, що ОСОБА_7 приймала участь у створені спільної сумісної власності - будівництві спірного будинку позивачкою надані копії квитанцій та накладних на придбання будівельних матеріалів, виписаних на ім'я ОСОБА_9 і ОСОБА_7 та датованих 1958 роком( а.с. 6-12).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 (з відповідними змінами) «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснив, що спільною сумісною власністю є майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, якщо письмовою угодою не передбачено інше. В інших випадках спільна власність є частковою і її розмір визначається ступенем участі учасника спільної власності своєю працею й коштами у створенні цієї власності.

Отже, для того, щоб позивачка мала право на спадкування після смерті матері їй необхідно довести майнове право ОСОБА_7 на частку спірного житлового будинку, лише після цього могла бути відкрита спадщина.

Частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами в розумінні ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, стверджуючи, що ОСОБА_8 особисто займався будівництвом спірного будинку для своєї сім'ї, дозволивши проживати в ньому своїй сестрі ОСОБА_7

Як встановлено судом за життя остання будь-яких вимог та угод щодо визначення її прав на спірний житловий будинок не заявляла.

Надані позивачкою копії чеків на ім'я її матері на придбання будівельних матеріалів та посилання на факт реєстрації та проживання ОСОБА_7 у спірному будинку не доводять спільної участі або ступені участі останньої працею і своїми коштами у створені спірного нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи викладені вимоги законодавства та характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що позивачка не надала переконливих доказів, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було створено спільну сумісну власність або спільну часткову власність, а також доказів щодо участі її матері у створені цієї власності та на підтвердження існування між ними будь-якої угоди (домовленості) щодо прав власності на спірний житловий будинок.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: