Вирок № 37395940, 03.01.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12235/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.01.2014 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Микуляк П.П.

при секретарі - Матіко Я.Ю.

з участю прокурорів Серпухова О.О., Дракіна О.Ю.

захисника ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, матеріали кримінальної справи по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, за національністю українця, уродженця с.Ратівці Ужгородського району Закарпатської області, який проживає за адресою АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, інспектора 3-ої категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Ужгород», молодшого сержанта за контрактом, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2011 року близько 11 год., ОСОБА_3 керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ-2108», д.н. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі «Київ-Чоп» в напрямку м. Чоп, доїжджаючи до перехрестя дороги, яка веде до с.Ратівці Ужгородського району, виконуючи маневр повороту ліворуч на другорядну дорогу, в порушення вимог правил дорожнього руху, а а саме:

- п.2.3 «б» ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;

- п.10.1 ПДР України - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п.16.13 ПДР України - перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

не надав перевагу в русі автомобілю марки «БМВ-523», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що рухався в цей час в зустрічному напрямку, та допустив з ним зіткнення на його смузі руху.

Внаслідок зіткнення пасажирка автомобіля марки «БМВ-523» ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді часткового розриву зовнішньо-бокової зв'язки правого гомілково-ступневого суглобу, перелому дистальних відділів мало-гомілкової кістки з відривом кісткового фрагмента. Суглобна щілина помірно звужена. Асиметрія лівого велико-та малогомілкового синдесмозу, які потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості

В судовому засіданні підсудній ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та показав, що 04.11.2011 року близько 11 год. він керуючи власним автомобілем марки

«ВАЗ 2108», рухаючись по автодорозі «Київ-Чоп» в напрямку м. Чоп, маючи намір виконати поворот ліворуч з головної дороги до с.Ратівці, переконався, що зустрічний транспортний засіб, марку якого він на даний час не пам'ятає, знаходиться на безпечній для нього відстані, розпочав маневр повороту. Однак, в цей момент, на значній швидкості руху автомобіль марки «БМВ», під керуванням ОСОБА_4, який рухався позаду зустрічного йому транспорту з м.Чоп, із порушенням правил дорожнього руху, на значній швидкості здійснив обгін попереднього автомобіля і опинився перед ним, внаслідок чого і відбулось зіткнення.

ОСОБА_3 вважає, що дана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія автомобіля марки «БМВ» ОСОБА_4, який в порушення п.14.6 «а» та «в» ПДР України, при наявності пішохідного переходу, здійснив обгін у забороненому для цього місці та рухався з перевищенням встановленої швидкості. Він технічної можливості запобігти ДТП не мав.

Також, на думку підсудного, потерпіла ОСОБА_5 під час ДТП не могла отримати середньої тяжкості тілесні ушкодження, так як такі не були виявлені під час надання їй першої медичної допомоги в травмапункті.

Заслухавши показання підсудного ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_5 та свідків, дослідивши в сукупності зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості суд вважає показання підсудного способом захисту, оскільки такі спростовуються зібраними на досудовому розслідуванні та дослідженими в ході судового слідства доказами:

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що 4 листопада 2011 року вона разом з своїм чоловіком ОСОБА_4, який перебував за кермом автомобіля марки «БМВ-523», д.н.з НОМЕР_2, з м.Чоп у напрямку м.Ужгород. Близько 11 год., доїжджаючи до перехрестя дороги, яка веде до с.Ратівці Ужгородського району, рухаючись зі швидкістю біля 80-90 км/год., вона побачила як із зустрічної смуги руху на їхню смугу руху, виконуючи маневр повороту в с.Ратівці, виїхав автомобіль марки «ВАЗ-2108» чорного кольору. Оскільки відстань між їхнім автомобілем «БМВ-523» та автомобілем «ВАЗ-2108» була невеликою, її чоловік не встиг зреагувати на дорожню обстановку та уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2108». Внаслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження в області обох колінних суглобів та обох гомілково-ступневих суглобів, вдарившись ногами в передню панель автомобіля. Після ДТП каретою швидкої допомоги її було доставлено до Ужгородської ЦКМЛ.

ОСОБА_5 категорично заперечила той факт, що перед самим зіткненням, її чоловік ОСОБА_4 здійснював обгін попутного транспортного засобу.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що 04 листопада 2011 року він на своєму автомобілі марки «БМВ-523», д.н.з. НОМЕР_2, їхав з м. Чоп у напрямку м.Ужгород. Разом з ним в автомобілі на передньому пасажирському сидінні знаходилась його дружина ОСОБА_5 Близько 11 год., доїжджаючи до перехрестя дороги, яка веде до с. Ратівці Ужгородського району, рухаючись зі швидкістю біля 80-90 км/год. він побачив, як із зустрічної смуги руху із колони автомобілів, на смугу руху його автомобіля, виконуючи маневр повороту на другорядну дорогу в с.Ратівці, виїхав автомобіль марки «ВАЗ-2108» чорного кольору. Так як, відстань між його автомобілем «БМВ-523» та автомобілем марки «ВАЗ-2108», в момент коли останній почав здійснювати маневр повороту була невеликою, він не встиг зреагувати на зміну дорожньої обстановки та уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2108».

В результаті ДТП його жінка ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження ніг, він особисто тілесних ушкоджень не отримав. Водій автомобіля «Тойота Ленд Крузер» ОСОБА_6, який рухався позаду нього, викликав працівників міліції та карету швидкої допомоги. В подальшому його дружину ОСОБА_5 та водія автомобіля «ВАЗ 2108» ОСОБА_3 було доставлено в лікарню, а він разом з очевидцями ДТП залишився на місці пригоди.

ОСОБА_4 зазначає, що перед самим зіткненням з автомобілем «ВАЗ 2108» він маневру обгону попутного транспортного засобу не здійснював.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що 04 листопада 2011 року близько 11 год., він на власному автомобілі «Тойота Ленд Крузер», рухаючись по автодорозі «Київ-Чоп» з с.Стумківка в напрямку м.Ужгород. Доїжджаючи до в с.Ратівці Ужгородського

району, він помітив, що перед ним рухається автомобіль марки «БМВ 525», під керуванням ОСОБА_4 Вони рухались в одному напрямку, зі швидкістю близько 80-90 км./год. Під'їжджаючи безпосередньо до повороту на с.Ратівці, що з колони автомобілів, які рухались їм на зустріч, один автомобіль марки «ВАЗ 2108» виїхав на смугу їх руху здійснюючи маневр повороту ліворуч на с.Ратівці. Через якусь мить, відбулось зіткнення автомобіля «БМВ 525», під керуванням ОСОБА_4, та автомобілем «ВАЗ 2108».

Свідок зазначив, що попереду автомобіля «БМВ 523» до моменту зіткнення не було інших транспортних засобів, водій ОСОБА_4 ніякий маневр обгону перед дорожньо-транспортною подією не здійснював.

Допитаний в судовому зсіданні свідок ОСОБА_7 показав, що 04.11.2011 року близько 11 год. він на власному автомобілі марки «Дейво Ланос», д.н.з. НОМЕР_3, виїхав з с.Ратівці Ужгородського району в м.Ужгород, на автодорогу сполученням Київ-Чоп. Проїхавши деяку відстань, він побачив, що йому на зустріч рухається автомобіль марки «ВАЗ 2108», під керуванням його знайомого та односельчанина ОСОБА_3, попереду нього в попутному напрямку рухався мікроавтобус. В подальшому, продовжуючи рухатися в напрямку м.Ужгород, в бокове ліве дзеркало він побачив, що позаду нього автомобіль «БМВ», інших транспортних засобів на його смузі руху не було. Через декілька секунд він почув сильний звук характерний для зіткнення автомобілів. У дзеркало заднього виду він побачив, що на смузі руху його автомобіля відбулося зіткнення автомобілів ВАЗ « 2108» та автомобілем «БМВ». Моменту самого зіткнення він не бачив.

Тобто, як слідує з показань потерпілої ОСОБА_5 та показань свідків, які повністю узгоджуються з показаннями, даними ними в ході відтворення обстановки та обставин події, а також під час очних ставок з ОСОБА_3, перед моментом зіткнення автомобілів марки «ВАЗ 2108» та «БМВ 525», водій ОСОБА_4 маневру обгону попутного транспортного засобу не здійснював, і такий транспортний засіб був відсутній, що спростовує покази ОСОБА_3 у цій частині.

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів «ВАЗ 2108» та «БМВ 523» від 04 листопада 2011 року (т.1 а.с.11-24) ДТП мала місце на автодорозі «Київ-Чоп» на перехресті із дорогою в с. Ратівці. Ділянка дороги горизонтальна, в плані пряма, суха. Вид покриття асфальтобетон, середньозернистий. Дорога для 2-х напрямків руху, шириною 7,4 метра. На проїжджій частині дороги нанесена горизонтальна переривчаста лінія, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Дане перехрестя світлофором не регулюється.

Місце зіткнення автомобілів знаходиться на проїжджій частині дороги на смузі руху автомобіля «БМВ 523» на відстані 5,3 м. до перпендикуляра лівого заднього його колеса. Автомобіль марки «ВАЗ 2108», д.н.НОМЕР_1, після ДТП знаходиться на смузі руху до м.Ужгорода, а автомобіль «БМВ 523», д.н НОМЕР_2, на правому узбіччі в напрямку руху до м. Ужгорода.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який приймав участь під час проведення 04.11.2011 року огляду місця дорожньо-транспортної пригоди в якості понятого, підтвердив відповідність місцерозташування автомобілів «ВАЗ 2108» та «БМВ 523» після дорожньо-транспортної пригоди, даним відображеним в протоколі огляду місця ДТП від 04.11.2011 року.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною

порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.

Згідно висновку судової комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №170/40 від 06.02.2012 року (т.1 а.с.222-242), який був виконаний з використанням вихідних даних визначених в постанові слідчого (дані зафіксовані при огляді місця події 04.11.2011 року та при додатковому огляді місця події 13.12.2011 року), даних з показань водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також даних відображених в протоколах відтворення обстановки та обставин події, зіткнення між транспортними засобами відбулося під кутом 145 градусів (плюс-мінус 5 градусів), при цьому автомобіль марки «ВАЗ 2108» першопочатково контактував передньою частиною з передньою лівою частиною автомобіля марки «БМВ 523».

В даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля марки «ВАЗ-2108», д.н.НОМЕР_1, ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п.п. 2.3 (б); 10.1 та 16.13 ПДР України, згідно яких: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, не відволікатись від керування цим засобом у дорозі; перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

Водій автомобіля «БМВ 523», д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3 (б) та 12.3 ПДР України - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

З технічної точки зору причиною даної ДТП стали дії водія автомобіля марки «ВАЗ 2108», д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_3, який виконуючи маневр повороту ліворуч на другорядну дорогу, не надав перевагу в русі автомобілю «БМВ-523», д.н. НОМЕР_2, що рухався в цей час в зустрічному напрямку прямо, і водій якого гр.ОСОБА_4 з моменту виникнення йому небезпеки для руху (моменту виїзду на смугу його руху автомобіля «ВАЗ 2108») вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення шляхом застосування своєчасного гальмування.

На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілі марки «ВАЗ 2108», д.н. НОМЕР_1, та «БМВ-523», д.н. НОМЕР_2, зокрема їх робоча гальмівна система, система освітлення та світлової сигналізації, система рульового керування знаходились у працездатному стані і могли виконувати свої функції, що підтверджується висновком експерта щодо технічного стану транспортних засобів №2936/1 від 05.01.2012 року (т.1 а.с.197-208).

Отже, з аналізу досліджених доказів вбачається, що причиною ДТП, що мала місце 04.11.2011 року за участю автомобілів марки «ВАЗ 2108», д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та марки «БМВ-523», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, стало порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 і саме його дії призвели до суспільно небезпечних наслідків.

Згідно акту судово-медичного обстеження №960 від 30.11.2011 року (т.1 а.с.58-60) та висновку судово-медичної експертизи №1082 від 26.12.2011 року (т.1 а.с.181-183) при проведенні судово-медичного обстеження, із врахуванням даних медичної документації спеціалістів та ренгеногенографії, у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: «Частковий розрив зовнішньо-бокової зв'язки правого гомілково-ступневого суглоб. Відмічається перелом дистальних відділів мало-гомілкової кістки з відривом кісткового фрагмента. Суглобна щілина помірно звужена, асиметрія лівого велико-та малогомілкового синдесмозу». Виникли дані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП. По давності виникнення вказані тілесні ушкодження вкладаються в час пригоди, що відбулась 04.11.2011 року.

Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Заперечення підсудного та його захисника щодо наявності у потерпілою ОСОБА_5 тілесних ушкодження середньої тяжкості, зокрема пошкодження під час ДТП правої і лівої ноги, оскільки при зверненні до травмапункту у ОСОБА_5 мала місце лише травма правового гомілково-ступеневого суглобу, що на їх думку, суд не може прийняти до уваги.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що при першому обстеженні в травмапункті Ужгородської ЦКМЛ у неї дійсно було виявлено пошкодження правового гомілково-ступеневого суглобу, однак в подальшому відчуваючи сильну біль у лівій нозі, вона звернулась в Ужгородську районну лікарню м.Чоп, де у неї було виявлено «пошкодження мало-гомілкової кістки з відривом кісткового фрагмента».

Згідно висновку повторної судово-медичної експертизи №24 від 10.02.2013 року (т.1 а.с.187-190), яка була призначення за клопотанням захисника підсудного, «із врахуванням даних акту судово-медичного обстеження №960 від 30.11.2011 року, висновку експерта №1082 від 26.12.2011 року, а також додаткового обстеження 26.11.2011 року у ОСОБА_5 встановлено гіпсові лонгети на лівій і правій гомілці, які проходять від верхньої третини гомілки до пальців стопи. Клінічно в травмапункті УЦМКЛ куди вона звернулась 04.11.2011 року і лікарем рентгенологом і травмологом за 29.11.2011 року у неї встановлений діагноз «Частковий розрив зовнішньої бокової зв'язки правого гомілково-ступневого суглоб. Відрив верхівки мало-гомілкової кістки з відривом кісткового фрагмента, що підтверджується даними ренген знімками від 04.11.2011 р., 18.11.2011 року, а також даними консультації обласного лікаря рентгенолога за 09.02.2012 року».

По давності виникнення з урахуванням звернення за медичною допомогою можуть вкладатися в дату ДТП, що мала місце 04.11.2011 року. Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 повністю підтримав виконаний ним висновок експертизи №1082 від 26.12.2011 року щодо кваліфікації тілесних ушкоджень виявлених в ОСОБА_5 та показав, що тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_5 є типовими для дорожньо-транспортної пригоди і пошкодження правої і лівої ноги, як окремо, так і в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність причинного зв'язку дій ОСОБА_3, як водія автомобіля марки «ВАЗ 2108», д.н. НОМЕР_1, та порушення ним правил дорожнього руху України, а також наслідками, які настали в результаті ДТП, зокрема отримання потерпілою ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Аналізуючи в сукупності зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України кваліфікуючими ознаками якого є - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження - доведена повністю. Його дії - кваліфіковано вірно.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

Обираючи до підсудного ОСОБА_3 вид та міру покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, як характеризуючі дані приймає до уваги його

характеристику по місцю роботи (т.2 а.с.80), раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась (т.2 а.с.98), має на утриманні одну малолітню дитину, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_3 без відбування покарання у вигляді обмеження волі і у відповідності до вимог ст.75 КК України звільняє його від покарання з випробовуванням, при умові виконання засудженим покладених на нього обов'язків передбачених п.3 ч.1 ст.76 КК України.

Суд вважає, що до підсудного не слід застосувати покарання передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілою ОСОБА_5 цивільного позову про стягнення на її користь з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 49500 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, та 5000 грн. моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, а також з ОСОБА_3 41400 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 20000 грн. моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, суд приходить до переконання, що така позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність ОСОБА_3 пов'язана з експлуатацією транспортного засобу марки «ВАЗ 2108», д.н.НОМЕР_1, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/1032568 від 18.05.2011 р. (т.1 а.с.27), була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».

Відповідно положень ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла на дату укладення полісу) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди

З досліджених матеріалів справи слідує, що власником автомобіля марки «БМВ 523», д.н. НОМЕР_2, являється ОСОБА_13 На підставі довіреності від 16.05.2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_14 і зареєстрованої в реєстрі за №1889 (т.2 а.с.128), ОСОБА_13 уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 бути його представниками з питань, пов'язаних з вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та відчуження належного йому на праві власності автомобіля, з наданням права представляти його інтереси в органах нотаріату, відповідних органах ДАІ або інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування; у випадках спричинення ТЗ пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди укладати, якщо в тому буде необхідність, договори на відшкодування заподіяної шкоди; одержувати належні йому за результатами згаданих правочинів грошові суми; вести його справи в суді та інше.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Потерпіла ОСОБА_5 звертаючись до суду подала позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу від власного імені, але суд вважає, що такі вимоги є безпідставними, оскільки вона не виступає в даному випадку, як представник власника транспортного засобу, і її статус не охоплюється переліком осіб визначених п.1.6 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», які мають право такої вимоги.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази (квитанції, платіжні доручення, акт виконаних робіт тощо), які свідчать, що ОСОБА_5 понесено фактичні витрати на відновлювальний ремонт автомобіля «БМВ 523», а також відсутні дані, які вказують на те, що позивачка зверталась у встановленому законом порядку до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Судом не може бути прийнята до уваги заява ОСОБА_13 від 28.03.2012 року, посвідчена приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_15 і зареєстрована в реєстрі за №357, в якій ОСОБА_13 заявляє про фактичний продаж 16.05.2008 року автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки така заява не підтверджує факту переходу права власності до потерпілої ОСОБА_5 чи її чоловіка ОСОБА_4

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, позовна заява ОСОБА_5 в частині стягнення на її користь з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 49500 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, та 5000 грн. моральної шкоди, а також з ОСОБА_3 41400 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, до задоволення не підлягають.

Щодо заявлених ОСОБА_5 вимог про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 20000 грн., завданої ушкодженням здоров'я, суд вважає, що такі підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкода завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 3, п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. При визначенні моральної шкоди суд з'ясовує чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, чи знаходяться дії відповідача в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Приймаючи, що дії ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з тим, що в наслідок ДТП ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, вона тривалий час була змушена проходили лікування, вона була позбавлена можливості вести звичний для себе спосіб життя, не могла займатися в достатній мірі веденням домашнім господарством, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_5 5000 грн. моральної шкоди, оскільки цей розмір, на думку суду, буде відповідати спричиненій позивачці моральній шкоді.

Судові витрати по справі за проведення експертиз: висновку по встановленню технічного стану транспортного засобу №2936/1 від 05.01.2012 р. в розмірі 225,12 грн. (т.1 а.с.196); висновку судової комісійної авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи №170/40 від 06.02.2012 року в розмірі 225,12 грн. (т.1 а.с.221) - підлягають стягненню з підсудного.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 49 ч.1 п.1, ст.74 ч.5, ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки, без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки передбачені п.3 ч.1 ст.76 КК України - повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Обраний щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді підписка про невиїзд, до вступу вироку в законну силу, - залишити попередній.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області (одержувач платежу: НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області; банк одержувача: УДК в Закарпатській області; рахунок: 31256272210434; МФО 812016; ЄДРПОУ 25575144; ІПН 31256272210434, призначення платежу «плата за експертизу») витрати за проведення висновку по встановленню технічного стану транспортного засобу №2936/1 від 05.01.2012 р. в розмірі 225,12 грн. та висновку судової комісійної авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи №170/40 від 06.02.2012 року в розмірі 225,12 грн.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «ВАЗ 2108», д.н. НОМЕР_1 який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_3 (т.2 а.с.200) - вважати повернутим власнику;

- автомобіль марки «БМВ 523», д.н. НОМЕР_2, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_4 (т.2 а.с.189) - вважати повернутим уповноваженій особі власника.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: Микуляк П.П.