Рішення № 37395633, 19.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа № 911/70/03/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м.Бориспіль

до Blue Panorama Airilines SpA, Fiumacio, Roma, Italy

про стягнення 17864,61 доларів США

за участю представників:

від позивача: Білик І.П. за дов. від 08.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Blue Panorama Airilines SpA (Fiumacio, Roma, Italy) про стягнення 17864,61 доларів США.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Blue Panorama Airilines SpA своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за надані, у липні 2012 року на підставі гарантійного листа відповідача, Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" послуги Blue Panorama Airilines SpA з обслуговування авіарейсів бізнес-авіації останнього для забезпечення проведення фінальної частини футбольного чемпіонату "Євро-2012".

Відповідно до п. 7 частини першої ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Як зазначає позивач, послуги з обслуговування авіарейсів бізнес-авіації для забезпечення проведення фінальної частини футбольного чемпіонату "Євро-2012" Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було надано Blue Panorama Airilines SpA на території України, а саме на території Міжнародного аеропорту "Бориспіль".

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.01.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 16.07.2013 р.

12.07.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано письмові пояснення по даній справі та документи витребувані ухвалою суду від 03.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2013 р., у зв'язку з відсутністю доказів отримання відповідачем ухвали суду, розгляд справи відкладено на 11.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 22.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2014 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 19.02.2014 р.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки представника відповідач суд не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 03.01.2013 р., 16.07.2013 р., 11.12.2013 р. та 22.01.2014 р.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

У липні 2012 року Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач у справі) було надано послуги компанії Blue Panorama Airlines SpA (відповідач у справі) з обслуговування авіарейсів бізнес-авіації останнього для забезпечення проведення фінальної частини футбольного чемпіонату "Євро-2012".

Судом встановлено, що послуги надавалися позивачем відповідачеві на підставі гарантійного листа останнього, копія якого наявна у матеріалах справи (усної домовленості).

В період з 01 по 02 липня 2012 року включно, позивачем було надано відповідачеві наступні послуги: 01.07.2012р. (на прибуття) і 01.07.2012р. (на відправлення): по забезпеченню посадки-зльоту, наземного обслуговування, безпеки, оформлення документів, пасажирському збору, державному збору, метеозабезпечення та додаткові послуги з забезпечення авіамосту для рейсу ВРА 8810 та ВРА 9011 відповідно, для борту №EIDJL; 02.07.2012р. (на прибуття) і 02.07.2012р. (на відправлення): по забезпеченню посадки-зльоту, наземного обслуговування, безпеки, оформлення документів, пасажирського збору, державного збору, метеозабезпечення та додаткові послуги з забезпечення авіамосту для рейсу ВРА 9012 та ВРА 8813 відповідно, для борту №EICZH.

Факт надання вищевказаних вище послуг підтверджується підписаними представниками сторін картами на обслуговування авіарейсів в аеропорту "Бориспіль" № 468362, № 468924.

Після надання зазначених вище послуг, позивачем було складено та скеровано на адресу відповідача рахунки-фактур №0193/121 від 09.07.2012 р., №0194/359 від 09.07.2012 р., на загальну суму 18679,34 доларів США, та акти приймання-здачі наданих послуг від 02.07.2012 р.

Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що за відповідачем рахувалася переплата за надані послуги в 2009 році у розмірі 1033,00 доларів США, заборгованість останнього за надані послуги, згідно рахунків-фактур №0193/121 від 09.07.2012 р., №0194/359 від 09.07.2012 р., була зменшена на 1033,00 долари США, та склала 17646,34 доларів США.

Наявність переплати у розмірі 1033,00 доларів США підтверджується випискою з оборотно-сальдової відомості по рахунку №362 (додається копія вказаної відомості наявна у матеріалах справи).

Згідно з відміткою на повідомленні про вручення, вказані вище рахунки-фактур і акти відповідачем отримано 29.10.2012р.

Відповідно до частини першої ст. 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною третьою ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Приписами п. 8 частини першої ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є виконавець - за договорами про надання послуг.

З огляду на той факт, що послуги по обслуговуванню авіарейсів надавалися на території України і місцезнаходженням виконавця (ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") за усним договором є також Україна, при вирішення спору у даній справі суд керується законодавством України.

Відповідно до частини другої ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

В силу частини сьомої ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої ст. 208 ЦК України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судом встановлено, що шляхом підписання карток на обслуговування авіарейсів в аеропорту "Бориспіль" сторони уклали договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до частини першої ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт згідно карток на обслуговування авіарейсів в аеропорту "Бориспіль", доданих до матеріалів справи, є предметом спору у даній справі.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було скеровано на адресу відповідача вимогу від 16.10.2012 р. №14-22-935 про сплату коштів за надані ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" відповідачеві послуги на підставі картами на обслуговування авіарейсів в аеропорту "Бориспіль" № 468362 та № 468924. Вказану вимогу представник відповідача отримав 29.10.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до приписів норм статті 530 ЦК України відповідач мав сплатити позивачеві наявну заборгованість у розмірі 17646,34 доларів США до 05.11.2012 р включно.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього перед ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" утворилась заборгованість у розмірі 17646,34 доларів США.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу чи контррозрахунок ціни позову до суду не подано.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 р. у справі № 21/5005/14068/2011.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" складає 17646,34 доларів США.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 17646,34 доларів США боргу підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, 498,50 грн. 3% річних та 1246,24 грн. пені нарахованих за період прострочення з 06.11.2012 р. по 18.12.2012 р.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Приписами частини третьої ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вказані вище норми права, пеня є способом забезпечення виконання грошового зобов'язання (санкцією за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання), правочин щодо нарахування якої має вчинятися у письмовій формі. В свою чергу, позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт досягнення у письмовій формі між позивачем та відповідачем домовленості про нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у позивача немає права на нарахування пені, а тому вимоги останнього щодо стягнення з відповідача 1246,24 грн. пені є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості за надані послуги за період з 06.11.2012 р. по 18.12.2012 р., суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 498,50 грн. (62,36 долари США) задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, 17646,34 долари США, що еквівалентно 141047,20 грн. основного боргу та 62,36 долари США , що еквівалентно 498,50 грн. 3% річних.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Blue Panorama Airilines SpA (Viale delle Arti, 123/00054 Fiumacio, Roma, Italy) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; код ЄДРПО України - 20572069) - 17646,34 доларів США, що еквівалентно 141047 (сто сорок одній тисячі сорока семи) гривням 20 коп. боргу, 62,36 долари США, що еквівалентно 498 (чотирьомстам дев'яносто восьми) гривням 50 коп. 3 % річних та 354,17 доларів США, що еквівалентно 2830 (двом тисячам восьмистам тридцяти) гривням 91 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.02.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін