Постанова № 37395584, 28.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року № 826/1022/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпропро скасування податкових повідомлень-рішень № 7526552201 від 16.01.2014 та № 7026552206 від 16.01.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж 7" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 7526552201 від 16.01.2014 та № 7026552206 від 16.01.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Товар отриманий від ТОВ „Макарівська ГНС" за договором купівлі - продажу № МГ № 01/10/2007-1 від 01.10.2007, проплата за який своєчасно не була здійснена, не є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки строк позовної давності щодо стягнення відповідно заборгованості не минув та ТОВ „Макарівська ГНС" листом № 57 від 05.10.2011 повідомило, зокрема, про намір звернення до суду випадку несплати позивачем відповідної заборгованості. При цьому позивач зазначив про те, що частина заборгованості, яка була наявна перед ТОВ „Макарівська ГНС" за договором № МГ № 01/10/2007-1 була погашена.

Також позивач посилався на те, що товар за контрактом № 01-АВН-804 від 17.09.2012, у тому числі на суму 186553,13 ЄВРО та 110922,28 ЄВРО надійшов на територію України в межах законодавчо встановленого 90-денного строку.

У судовому засіданні 13.02.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 11.02.2014 надав письмові заперечення у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позові відповідач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки позивача було встановлено, що позивач порушивши умови договору № МГ № 01/10/2007-1 від 01.10.2007 укладено з ТОВ „Макарівська ГНС" та отримавши товар без попередньої оплати, отримало товар під визначені договором відсотки, однак в зв'язку з тим, що в договорі не передбачено умови повернення товарів при їх вже фактичному отриманні, то відповідні товари отримані без встановлення строків їх отримання, а отже фактично є безповоротною фінансовою допомогою. Також відповідач зазначив про те, що за результатами перевірки дотримання позивачем вимог валютного законодавства при здійснені зовнішньоекономічних операцій було встановлено, факт несвоєчасного надходження товару на територію України за контрактом № 01-АВН-804 від 17.09.2012 на суму 186553,13 ЄВРО - на 1 день, та на суму 110 922,28 ЄВРО на 3 дні.

Представник відповідача у судове засідання 13.02.2014 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

12.11.2013 старшим слідчим з ОВС 3-го відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів та зборів України капітаном податкової міліції Аллахвердян К.О. за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013160000000034 від 15.10.2013 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки, якою призначено у кримінальному провадженні № 32013160000000034 документальну позапланову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ТОВ „Авантаж 7" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 01.10.2013.

04.12.2013 начальником Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві видано наказ № 2655, яким на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Авантаж 7" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства аз період з 01.01.2011 по 01.10.2013.

В період з 04.12.2013 по 17.12.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на підставі наказу № 2655 від 04.12.2013 та на підставі виконання постанови про призначення позапланової документальної перевірки старшого слідчого з ОВС 3-го відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів та зборів України капітаном податкової міліції Аллахвердян К.О. проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Авантаж 7" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства аз період з 01.01.2011 по 01.10.2013.

За результатами перевірки складено акт № 868/26-55-22-01/33831847 від 31.12.2013, яким встановлено порушення, зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 770 817,00 грн. та порушення статті 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ", а саме, несвоєчасне надходження на територію України товару від фірми нерезидента за контрактом № 01-АВН-804 від 17.09.2012 у сумі 186553,13 євро (еквів. 1588067,10 грн.), кількість днів прострочення -1, у сумі 110 922,28 євро (еквів. 1 355 843,51 грн.), кількість днів прострочення - 3.

16.01.2014 на підставі акта № 868/26-55-22-01/33831847 від 31.12.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення № 7526552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 656 226, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 885409,00 грн. та № 7026552206, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: „пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД" на загальну суму 16196,08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авантаж 7" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 7526552201 від 16.01.2014 та № 7026552206 від 16.01.2014, та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 та 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631 банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки. Банки зобов'язані у разі перерахування резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента або, якщо резидент зазначений у реєстрі вивізних МД, вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору з нерезидентом, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями його клієнтів. Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта протягом строку, визначеного в Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 N 601, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.12.2004 за N 1646/10245. Банк реєструє зазначені валютні операції своїх клієнтів у спеціальних журналах (строк зберігання журналів - 10 років).

Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 розділу 5 зазначеної Інструкції банки надсилають усі передбачені цим розділом повідомлення до десятого числа місяця, наступного за звітним, а повідомлення згідно з пунктом 5.7 у визначені ним строки податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату або кур'єром банку з обов'язковою відміткою податкових органів про отримання. Зазначені повідомлення мають також надаватися на магнітних носіях або засобами електронного зв'язку з дотриманням установлених цим пунктом строків за письмовою вимогою податкового органу, яка підписана його керівником (заступником керівника) та засвідчена відбитком печатки. У повідомленнях обов'язково зазначаються такі реквізити резидентів: повне найменування, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ та місцезнаходження - для юридичних осіб; прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та ідентифікаційний номер за ДРФО (за наявності) - для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Якщо при знятті експортної операції резидента з контролю (пункт 2.3 цієї Інструкції) банк виявить, що в реєстрах МД немає інформації про цю операцію, то він в довільній формі повідомляє про це податковий орган (стосується лише експорту резидентом продукції, на яку відповідно до чинного законодавства України оформляється МД).

Відповідно до пунктів 5.6 5.7, 5.8, 5.9 розділу 5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631 якщо клієнт не подав банку документи, потрібні останньому для з'ясування стану розрахунків за експортною, імпортною операціями цього клієнта (пункт 4.1 цієї Інструкції), то банк у довільній формі повідомляє про це податковий орган. Банк, клієнтом якого був резидент, при закритті резидентом рахунку в цьому банку і переході його на обслуговування в інший або в разі закриття банком рахунку клієнта (пункт 4.8 цієї Інструкції) протягом трьох банківських днів з дня закриття рахунку в довільній формі надає інформацію про незавершені експортні, Банк у довільній формі повідомляє податковий орган про факт зняття з контролю операції резидента на підставі документів про припинення зобов'язань за цією операцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами (пункт 1.10 розділу 1 цієї Інструкції). Банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів. У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.

Підпунктом 191.1.34 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган

Частиною п'ятою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Таким чином, хоча податковим органом і надано право щодо стягнення пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, водночас функції контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями покладено на банки, які здійснюють обслуговування відповідних платників податків. При цьому на банки покладено обов'язок щодо надання податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

Отже, підставою для висновку про допущення платником податку порушення розрахунків за експортними, імпортними операціями, зокрема, щодо ненадходження в законодавчо встановлені строки товарів, мають бути дані надані податковому органу банком, який здійснює обслуговування відповідного платника податків.

Відповідач встановлюючи в акті № 868/26-55-22-01/33831847 від 31.12.2013 факт порушення позивачем статті 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ", а саме, несвоєчасне надходження на територію України товару від фірми нерезидента за контрактом № 01-АВН-804 від 17.09.2012 у сумі 186553,13 євро (еквів. 1588067,10 грн.), кількість днів прострочення - 1, у сумі 110 922,28 євро (еквів. 1 355 843,51 грн.), кількість днів прострочення - 3, за період з 07.06.2013 по 31.10.2013, водночас не зазначає про факт надходження від банку, який здійснює обслуговування позивача інформації щодо несвоєчасне надходження на територію України товару від фірми нерезидента за контрактом № 01-АВН-804 від 17.09.2012 в період з 07.06.2012 по 31.10.2013.

З наданих відповідачем на вимогу суду листах ПАТ КБ "Приватбанк" відсутня інформація щодо допущення позивачем несвоєчасного надходження на територію України товару від фірми нерезидента за контрактом № 01-АВН-804 від 17.09.2012 в період з 07.06.2012 по 31.10.2013, а відповідні листи в яких наявна інформація щодо зазначеного контракта датовані 03.04.2013 та 07.05.2013, тобто раніше за період в якому відповідачем встановлено порушення позивачем строків здійснення поставки товару на територію України.

Інших листів ПАТ КБ "Приватбанк", крім датованих 03.04.2013 та 07.05.2013 в яких би була наявна інформація щодо здійснення розрахунків та поставки товару за контрактом № 01-АВН-804 від 17.09.2012 відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

З огляду на зазначене, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності підстав для встановлення факту порушення позивачем статті 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ", а саме, несвоєчасного надходження на територію України товару від фірми нерезидента за контрактом № 01-АВН-804 від 17.09.2012 у сумі 186553,13 євро (еквів. 1588067,10 грн.), кількість днів прострочення - 1, у сумі 110 922,28 євро (еквів. 1 355 843,51 грн.), кількість днів прострочення - 3 та обґрунтованості висновку акті № 868/26-55-22-01/33831847 від 31.12.2013 в зазначеній частині, а отже не доведено наявність правових підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення № 7026552206 від 16.01.2014.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, підприємство самостійно вирішує який товар, в який період, по яких цінах та в кого купувати, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Cтаттею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким, чином сума заборгованості за поставлений товар одного платника податків перед іншим може бути визнана безповоротною фінансовою допомогою лише у випадку якщо вона не була стягнута після закінчення строку позовної давності.

Статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі впливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до умов договору № МГ01/10/2007-01 від 01.10.2007 укладеного позивачем з ТОВ "Макарівська ГНС" зі змінами внесеними додатковими угодами № 1, № 2 від 29.12.2009, № 3 від 23.01.2009 та № 4 від 30.12.2010 строк оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 20.10.2011 з доданою до нього карткою рахунку 631 та видатковими накладними найбільш ранньою датою надходження товару, щодо якого утворилась заборгованість є 01.09.2011.

Таким чином станом на дату проведення перевірки та складання акту № 868/26-55-22-01/33831847 від 31.12.2013 строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за товар отриманий за договором № МГ01/10/2007-01 від 01.10.2007 не минув.

При цьому суд звертає увагу на те, що вже після складання акту звірки взаєморозрахунків від 20.10.2011 позивачем здійснювалось погашення заборгованості, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

А також на те, що ТОВ "Макарівська ГНС" листом № 57 від 05.10.2011, зокрема повідомила позивача про у випадку непогашення позивачем заборгованості за договором № МГ01/10/2007-01 від 01.10.2007 воно буде змушене звернутись до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості у відповідь на який позивач листом № 1370 від 25.10.2011 повідомив про те, що зобов'язується прийняти всі міри для погашення заборгованості, яке можливо буде здійснити частковими платежами.

Щодо посилань відповідача на те, що оскільки в договорі № МГ01/10/2007-01 від 01.10.2007 не передбачено умови повернення товарів при їх вже фактичному отриманні, то відповідні товари отримані без встановлення строків їх отримання, а отже фактично є безповоротною фінансовою допомогою, суд звертає увагу на те, чинним законодавством у такому випадку чітко передбачено право особи, яка здійснили поставку відповідного товару щодо стягнення з боржника його вартості.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача на той факт, що товар отримані за договором № МГ01/10/2007-01 від 01.10.2007 є безповоротною фінансовою допомогою, а отже і відсутність у позивача відповідно до положення підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України обов'язку щодо декларування зазначених коштів, у складі оподатковуваного доходу.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 4872,00 грн.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 7526552201 від 16.01.2014 та № 7026552206 від 16.01.2014.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 7" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4872,00 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов