Постанова № 37395582, 28.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року № 826/17533/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авікомпанія «Марс РК»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0005382208 від 12.08.2013 та № 0005372208 від 12.08.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авікомпанія «Марс РК» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0005382208 від 12.08.2013 та № 0005372208 від 12.08.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.01.2010 по 31.05.2013. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» та відсутність у позивача прав на формування податкового кредиту.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ «Саноіл Торг» за договором купівлі-продажу №24-06-11 від 24.06.2011, які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а саме, він був експортований із залученням послуг агента ТОВ "ЮГЕКОТОП", а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 22.01.2014 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 09.12.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 22.01.2014 представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.01.2014 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 09.07.2013 по 15.07.2013 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на підставі наказу № 182 від 09.07.2013 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авікомпанія «Марс РК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Салоін Торг» за період з 01.01.2010 по 31.05.2013.

За результатами перевірки складено акт № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013, яким встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність у Україні" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 150 021,00 грн. та пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1, 200.2, 200.3, статті 200 Податкового кодексу, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 168/704 від 05.06.1995 та пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 000 019,00 грн.

12.08.2013 на підставі акту перевірки № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005382208 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 1 150 021,00 грн., та № 0005372208 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 066 008,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 65 989,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авікомпанія «Марс РК» не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0005382208 від 12.08.2013 та № 0005372208 від 12.08.2013 вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" за договором купівлі - продажу № 24-06-11 від 24.06.2011 предметом якого є здійснення поставки продукції та матеріалів згідно специфікацій, а саме, українська нерафінована сира соєва олія (урожаю 2010 року).

На підтвердження факту реальності зазначеного договору позивачем надано суду копії зазначеного договору зі складеними до нього специфікаціями, видаткових накладних та податкових накладних.

Відповідно до розділу 3 договору купівлі-продажу № 24-06-11 від 24.06.2011 та складених до нього специфікації умовами поставки є EXW - м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, а термін поставки: 568,300 тон - до 31.08.2011.

Відповідно до Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 поставка на умовах EXW (Франко завод) означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.).

Таким чином наданими позивачем документами підтверджується факт здійснення ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" передачі позивачу товару, а саме, українська нерафінована сира соєва олія (урожаю 2010 року), за договором купівлі-продажу № 24-06-11 від 24.06.2011 до на м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117 звідки в подальшому позивач мав можливість здійснити подальше транспортування зазначеного товару.

Між позивачем та ТОВ "ЮГЕКТОП" було укладено договір комісії № 2406М від 24.06.2011 предметом якого є здійснення ТОВ "ЮГЕКТОП" від власного імені та за рахунок позивача за обумовлену винагороду однієї чи декількох зовнішньо економічних угод.

Пунктом 2.2 зазначеного договору встановлено, що при оформленні ВМД в якості відправника зазначається ТОВ "ЮГЕКТОП", та в якості особи відповідальної за фінансове врегулювання - позивач.

Факт передачі позивачем ТОВ "ЮГЕКТОП" для реалізації на експорт товару, а саме українська нерафінована сира соєва олія (урожаю 2010 року), підтверджується, актами приймання товару за якістю та кількістю, факт здійснення реалізації отриманого товару за зовнішньоекономічними контрактами, здійснення його митного оформлення та перерахування отриманих коштів позивачу відповідними звітами, звітами по валюті та ВМД в яких в графі 9 в якості особи відповідальної за фінансове врегулювання зазначено позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином зазначеними документами підтверджується факт подальшої передачі отриманого від ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" товару, а саме, українська нерафінована сира соєва олія (урожаю 2010 року), безпосередньо ТОВ "ЮГЕКТОП" для подальшої реалізації від власного імені та за рахунок позивача за зовнішньоекономічними контрактами та факт здійснення відповідної реалізації.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ".

Необґрунтованість посилань відповідача на акт складений за результатами перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 зумовлюється тим, що як вбачається зі змісту вказаного акту, копія якого наявна в матеріалах справи, при його складанні не здійснювалось дослідження фінансового - господарських відносин між позивачем та ТОВ "САНОІЛ ТОРГ".

Посилання відповідача на акт перевірки ТОВ "Евері" №1588/22-100/34437753 від 28.05.2013 не приймаються судом до уваги, оскільки у даному випадку дослідженню судом підлягають правовідносини між позивачем та ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", а не ТОВ "Евері".

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 826/5797/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС під час проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» за результатами якої 22.03.2013 було складено акт №788/22-20/37269136, які полягають в порушені вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу та пункту 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України № 213 від 14.04.2011 та в зазначені в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «Саноіл Торг» по взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті», завищення податкових зобов'язань ТОВ «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 190 394 099,00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 193 394 123,00 грн. та заборонено ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС використовувати інформацію, відображену в акті документальної невиїзної позапланової перевірки №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «Саноіл Торг» по взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті», завищення податкових зобов'язань ТОВ «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 190 394 099,00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 193 394 123,00 грн., у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо).

Відповідно до частин першої, третьої та п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином на момент проведення відповідачем перевірки позивача було рішення суду, яке набрало законної сили та яким визнано протиправними дії податкового органу під час проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» за результатами якої було складено акт №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 та заборонено використовувати інформацію, відображену в зазначеному акті щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «Саноіл Торг» по взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті», завищення податкових зобов'язань ТОВ «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 190 394 099,00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 193394123,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" за договором купівлі-продажу № 24-06-11 відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" за вказаним договором мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу..

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" за договором купівлі-продажу № 24-06-11 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" за договором № 24-06-11.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 458,81 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0005382208 від 12.08.2013 та № 0005372208 від 12.08.2013.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авікомпанія «Марс РК» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,81 грн. ( чотириста п'ятдесят вісім грн. 81 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов