Постанова № 37395558, 28.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року № 826/101/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Імпекс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ « 2К Імпекс» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Державної податкової служби, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18 грудня 2012 року № 0002742220 та № 0002752220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року, прийнятою за наслідком перегляду справи в касаційному порядку, касаційну скаргу позивача було задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року - скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року справа № 826/101/13-а була прийнята до провадження суддею Огурцовим О.П.

В судовому засіданні 13 січня 2014 року суд ухвалив замінити неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, у зв'язку з встановленням факту проведення реорганізації відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 27 січня 2014 року, не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач 14.01.14 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні без участі його представника.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС - України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта та з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 22 листопада 2012 року по 28 листопада 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «ВСТК», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «Укртехномас Сервіс» та ТОВ «Леміш Груп» за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 5643/22-222-33345976 від 05 грудня 2012 року.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення ТОВ « 2К Імпекс»:

- п. 1, 5 статті 203, п. 1, 2 статті 215, п. 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків з ТОВ «ВСТК», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «Укртехномас-Сервіс» та ТОВ «Леміш Груп» за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року;

- п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4 статті 204 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 809 521, 00 грн.;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 060 276, 00 грн.

На підставі акту перевірки, 18 грудня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі прийняло податкові повідомлення-рішення: № 0002742220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 060 276, 00 грн. за основним платежем та 205 883, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0002752220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 809 521, 00 грн. за основним платежем та 168 686, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Леміш Груп», від імені якого діяв ОСОБА_2, було укладено договір № 010110, відповідно до умов якого ТОВ «Леміш Груп» (виконавець) приймає на себе зобов'язання по наданню ТОВ « 2К Імпекс» (замовник) послуг щодо передпродажної підготовки товарів, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином надані йому послуги. Замовник передає виконавцю товар: м'ясо яловичина охолоджена, імпортованого замовником із США. Виконавець проводить обвалку, сортування, фасування, пакування у вакуумну упаковку. Передача замовником товару, м'ясо яловичина охолоджена, виконавцю для проведення виконавцем обвалки, сортування та вакуумної упаковки товару оформлюється замовником видатковою та податковою накладними. Товар передасться виконавцю по собівартості. Передача виконавцем товару замовнику для подальшої його реалізації покупцям оформлюється виконавцем видатковою та податковою накладними. Виконавцем товар замовнику передається по найменуванням та цінам, сформованим після обвалки, сортування, фасування та пакування товару.

Також, позивачем укладено ідентичний договір від 01 серпня 2010 року № 010810 з ТОВ «Укртехномас-Сервіс», від імені якого діяв Небеський М.В.

01 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «ВСТК», від імені якого діяв Бунько Р.А., було укладено договір № 010511, відповідно до умов якого ТОВ «ВСТК» (виконавепь) приймає на себе зобов'язання по наданню ТОВ « 2К Імпекс» (замовник) послуг щодо передпродажної підготовки товарів та інформаційно-консультаційних послуг, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином надані йому послуги. Виконавець має право залучити до надання всіх чи частини послуг третіх осіб. Замовник передає виконавцю товар: м'ясо яловичина охолоджена, імпортованого замовником із США. Виконавець надає послуги з метою вивчення споживчого попиту на ринку та впливу на нього з метою збільшення обсягів продажу та просуванню товарів замовника, проводить обвалку. сортування, фасування, пакування у вакуумну упаковку. Передача замовником товару, м'ясо яловичина охолоджена, виконавцю для проведення виконавцем обвалки, сортування та вакуумної упаковки товару оформлюється замовником видатковою та податковою накладними. Товар передається виконавцю по собівартості. Передача виконавцем товару замовнику для подальшої його реалізації покупцям оформлюється виконавцем видатковою та податковою накладними. Виконавцем товар замовнику передається по найменуванням та цінам, сформованим після обвалки та сортування товару. В состав ціни товару включена первинна собівартість товару, вказана замовником та вартість послуг, виконаних виконавцем.

26 липня 2011 року листом № 001 ТОВ «ВСТК» повідомило ТОВ « 2К Імпекс» про передачу прав вимоги, згідно яких обов'язки ТОВ «ВСТК» буде виконувати ТОВ «Гражданпромспецпроект». Сторони взаємних претензій не мали.

01 липня 2011 року між ТОВ « 2К Імпекс» та ТОВ «Гражданпромспецпроект», від імені якого діяв Грідасов С.М., було укладено договір № 010711, з умовами, аналогічними тим, що передбачені зазначеним вище договором № 010511 від 01 травня 2011 року.

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні за змістом положення були передбачені Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», які діяли до 01 січня 2011 року - дня набрання чинності зазначеними нормами ПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, контрактів та додаткових угод, митних декларацій, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, актів звіряння розрахунків.

Між тим, суд зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: платіжні доручення, податкові та видаткові накладні не містять відомостей про дату і місце їх складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, інформацію щодо дати та номеру довіреності відповідальної особи. На окремих первинних документах відсутні підписи відповідальних осіб.

Також, згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

В той же час в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували реальність та товарність операцій, що передбачені укладеними позивачем з його контрагентами договорами.

Таким чином, суд констатує відсутність належного документального підтвердження виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року, підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції колегія суддів визначила, зокрема, те, що судами не було належним чином з'ясовано питання набрання законної сили вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2012 року та постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2012 року.

У зв'язку з зазначеним, Окружним адміністративним судом міста Києва було направлено відповідні запити до вказаних районних у місті Києві судів.

Шевченківським районним судом міста Києва та Печерським районним судом міста Києва було направлено, для приєднання до матеріалів даної адміністративної справи, належним чином завірені копії зазначених вище судових рішень з зазначенням дати набрання ними законної сили.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2012 року, яка набрала законної сили 26 березня 2012 року, встановлено, що Небеський М.В. (який діяв від імені ТОВ «Укртехномас-Сервіс») у травні-червні 2010 року, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії призведуть до створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України. Зазначена постанова містить посилання на те, що створення ТОВ «Укртехномас-Сервіс» мало на меті складання фіктивних господарських угод та інших фіктивних первинних документів, в результаті якої державі була спричинена велика матеріальна шкода.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року, що набрав законної сили 07 червня 2012 року, ОСОБА_2 (який діяв від імені ТОВ «Леміш Груп») було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 статті 27, ч. 1 статті 205, ч. 2 статті 358 Кримінального кодексу України. Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_2, в травні 2009 року, на прохання осіб, за грошову винагороду погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Леміш Груп».

Також, до матеріалів справи долучено вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року, що набрав законної сили 09 лютого 2012 року, яким встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 було придбане фіктивне підприємство ТОВ «Леміш груп» з метою прикриття незаконної діяльності. Зазначено, що Такі дії підсудного придбання ТОВ «Леміш груп» - були направлені на легалізацію суб'єкту підприємництва юридичної особи - без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, дали можливість невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи фіктивну юридичну особу ТОВ «Леміш груп».

Відповідно до ч. 4 статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зазначене, на думку суду, додатково свідчить про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Леміш Груп» та з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому вказані послуги не можуть відноситись до складу валових витрат або бути включені до складу податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, обґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки № 5643/22-222-33345976 від 05 грудня 2012 року про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 128, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов