Постанова № 37395546, 26.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2014 року № 826/1180/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0006232201 та №0006242201 від 14.11.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0006232201 та №0006242201 від 14.11.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань перевірки вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Блок - 2012" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення фінансового - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Блок - 2012".

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Блок - 2012" за договором купівлі - продажу № 19/09 від 04.09.2012, які за твердженням позивача мали реальний характер, та за яким було здійснено поставку товару, а саме, рослинної олії та продуктів переробки олійних культур, який було використано ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на той факт, що наказ на підставі якого було проведено перевірку було видано на проведення виїзної, а не невиїзної перевірки, та його було направлено на адресу позивача після закінчення проведення перевірки.

У судовому засіданні 19.02.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 19.02.2014 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов та документів на виконання вимог ухвали суду від 04.02.2014 суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

22.10.2013 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 1224 від 22.10.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" з питань перевірки вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Блок - 2012" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012.

За результатами перевірки складено акт № 291/1-22-01/37147952 від 23.10.2013, яким встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 311341,00 грн. та порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 296516,00 грн.

14.11.2013 на підставі акта № 291/1-22-01/37147952 від 23.10.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0006232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 444 774,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 148 258,00 грн. та №0006242201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 467 011,50 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 155670,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0006232201від 14.11.2013 та №0006242201 від 14.11.2013, вважаючи їх протиправними такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Блок - 2012" реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих послуг.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Блок - 2012" за договором купівлі - продажу № 19/09 від 04.09.2012, предметом якого є здійснення поставки рослинної олії та продуктів переробки олійних культур.

Факт отримання позивачем товару від ТОВ "Блок - 2012" за зазначеним договором підтверджується специфікаціями, видатковими накладними та посвідченнями про якість, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту здійснення транспортування товару отриманого від ТОВ "Блок - 2012" за договором купівлі - продажу № 19/09 від 04.09.2012 позивачем надано суду копії товарно - транспортних накладних, актів приймання - передачі виконаних робіт та залізничних накладних.

Факт здійснення позивачем оплати на користь ТОВ "Блок - 2012" за отриманий товар підтверджується наявним в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківськими виписками.

В подальшому товар отриманий від ТОВ "Блок - 2012" за договором купівлі - продажу № 19/09 від 04.09.2012 був використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з контрагентами Компанією "Альфа Трейдинг Лімітид" за контрактом № CSFO/UKR/2012/PO152 від 14.06.2012, Іноземним підприємством "EFFEKTIV OIL" за контрактом № 10/05-2012 від 10.5.2012, на підтвердження чого позивачем надано суду копії зазначених договорів з складеними до ним первинними документами, договір доручення № 1/924 від 01.08.2012 укладений між позивачем та ТОВ "Дельта Вільмар СНД", посвідчення про якість та ВМД.

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень та документів на виконання вимог ухвали суду від 04.02.2014 суду не надав.

Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Блок - 2012".

Щодо посилань відповідача в акті № 291/1-22-01/37147952 від 23.10.2013 на те, що актом № 6/22/38088584 від 26.06.2013 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Блок 2012", код ЄДРПОУ 38088584, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2012 по 30.10.2012р. по взаємовідносинам з контрагентами - покупцями" не підтверджено реальність проведених господарських операцій з реалізації товарів, робіт, послуг з контрагентами - покупцями, зокрема, позивачем за відповідний період у зв'язку з відсутністю реального факту придбання товару, то суд звертає увагу на те, що відповідний висновок ґрунтується на фактах встановлених в рамках кримінального провадження № 32013030340000015 внесеного до ЄРДР 24.02.2013, яке закрито постановою слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління розслідувань Головного управління Міндоходів у Луганській області ст. лейтенантом податкової Вакуленко Д.П. від 25.12.2012 про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністюю в діях службових осіб ТОВ "Блок - 2012" злочину передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Блок - 2012" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по правовідносинам з зазначеним контрагентами.

Водночас суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Наказ № 1224 від 22.10.2014 на підставі якого було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань перевірки вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Блок - 2012" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 було видано на проведення виїзної перевірки позивача. При цьому відповідно до листа УДППЗ "Укрпошта" лист з рекомендованим повідомленням № 0100109708342, яким було направлено на адресу позивача наказ № 1224 від 22.10.2014 було передано у відділення поштового зв'язку Київ - 1 22.10.2013 о 18.37, тобто після закінчення робочого дня коли відповідачем відповідного до акту № 291/1-22-01/37147952 від 23.10.2013 було проведено перевірку позивача.

Таким чином у відповідача взагалі не викало права на проведення документальної невиїзної перевірки позивача у зв'язку з недотримання ним вимог Податкового кодексу України щодо виконання умов, які надають право на проведення відповідної перевірки.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 4799,00 грн.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0006232201 від 14.11.2013 та №0006242201 від 14.11.2013

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4799,00 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов