Постанова № 37394692, 08.01.2014, Смолянинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд м. Донецька)

Справа № 259/10947/13-а

Провадження № 2-а/259/22/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.01.2014 року м. Донецьк

Куйбишевський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Васильєвої Н.П.

при секретарі Кінашевській Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ВДАІ Слов,янського МВ старшого сержанта міліції Мокрого Ярослава Володимировича, Управління ДАІ ГУ МВС України у Донецькій області про скасування постанови №590310 від 07.11.2013 в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 №590310 від 07.11.2013 року

Свої вимоги позивач мотивував тим, що винесену постанову вважає необґрунтованою, з наступних підстав. По-перше Позивачка стверджує, що рухалася позаду іншого автомобіля, тому підтвердити, що швидкість заміряна приладом «Візір» належить саме транспортному яким керувала позивачка. По-друге відповідачем не надано документів на підтвердження своєчасного проходження перевірки та державної метрологічної атестації вимірювального приладу «Візір», а також не був обізнаний із характеристиками можливих похибок у вимірах. По-третє при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 №496324 від 07.11.2013 року інспектор не ознайомив з правами за ст. 63 Конституції України та ст. 130, 268 КУпАП та не були зазначені свідки. До того ж позивачка посилається на те, що відповідно до показів приладів її автомобілю, які технічно справними, автомобіль рухався зі швидкістю в межах 75-79 км/год., що також можуть підтвердити свідки.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомлено, заперечення на позовну заяву не надано, тому суд вважає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України справу слід вирішувати на підставі наявних у ній доказів.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3, яка має водійський стаж 8 років, пояснила, що 07.11.2013 автомобіль позивача рухався у напрямку м. Донецьк - м. Красний Лиман, вона знаходилась в автомобілі позивача на передньому пасажирському місці. Перед зупинкою автомобілю у м. Слов,янськ інспектором, автомобіль рухався зі швидкістю 70-80 км /год. Інспектор представився, пояснив, що позивачка перевищила швидкість руху, яке зафіксоване прибором. Також додала, що перед зупинкою інспектором автомобілю під керуванням позивача, за 500-700 метрів до в,їзду у місто, автомобіль «Джип» здійснив обгін та рухався попереду автомобілю позивача.

Аналогічні пояснення свідка ОСОБА_3 надав свідок ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, 07.11.2013 року о 10 годині керувала транспортним засобом мікроавтобус «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 у місті Слов,янськ, де була зупинена інспектором ДАІ за перевищення швидкості руху у населеному пункті.

Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 №496324 від 07.11.2013 року водій ОСОБА_1 07.11.2013 року керувала мікроавтобусом «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Криворізька у м. Донецьку Донецької області в районі будинку №34, в населеному пункті перевищив швидкість руху на 39 км/год, рухаючись зі швидкістю 99 км/год. Швидкість вимірювалася приладом «Візір» №0807183, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП. У графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 зазначила, що з протоколом не згодна, не порушувала, рухалася 79 км/год.

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення ухвалено Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 №590310 від 07.11.2013 року, відповідно якої ОСОБА_1, 04.02.1984 року притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме за перевищення встановленої швидкості руху на 39 км/год., за ст. 122 ч. 1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.

З вищенаведених документів вбачається, що факт перевищення швидкості водієм ОСОБА_7 було зафіксовано за допомогою технічного засобу - приладу "Візір".

Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановляє наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 14-1 КУпАП, для фіксації правопорушення можуть використовуватись тільки такі технічні засоби, що повинні працювати в автоматичному режимі, а також ці засоби повинні мати функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи бути засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім цього відповідно до п. 12.6 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України № 77 від 26.02.2009 р., зареєстрованої у Міністерстві юстиції України № 374/16390 від 24.04.2009р. (Інструкція № 77), підставою для винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення є матеріали щодо адміністративного правопорушення, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно наведоного, прилад "Візір" інспектором ДПС ВДАІ Слов,янского МВ старшим сержантом міліції - Мокрий Ярославом Володимировичем, використовувався в ручному режимі, тобто цей прилад використовувався як вимірювач швидкості типу ручний доплеровський радар.

Прилад «Візір», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото - чи відео фіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ, керувався ним безпосередньо (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу тощо). Між тим, ст. 14 - 1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото -, кіно - або відеозйомки, якими є фотоапарат, кіно та відеокамера, відеомагнітофон, які не були застосовані для фіксації правопорушення.

З наведеного вбачається, що прилад "Візир" ніяким чином не може бути віднесений до перелічених у ст. 14-1 КУпАП технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів, що мають ці функції, прилад "Візир" є ручним, а не автоматичним засобом.

Наведене дозволяє зробити висновок, що вимірювач швидкості "Візир" не відповідає за своїм характеристиками умовам, встановленим ст. 14-1 КУпАП, і тому не може застосовуватися працівниками ДАЇ в якості технічного засобу, який дозволяє фіксувати правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Крім цього п. 12.1. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху встановлює необхідність фіксації правопорушення за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів для забезпечення визнання суті правопорушення та чітко зображення транспортного засобу, яким було вчинено правопорушення (його марку, колір, номерний знак) та, по можливості, водія, що знаходився за кермом.

Тобто вказана норма, встановлює обов'язковість застосування тільки таких технічних засобів фіксації правопорушень, які забезпечують ідентифікацію автомобіля правопорушника. Прилад "Візір" не дозволяє забезпечити жодного зображення, не кажучи про чітке зображення транспортного засобу чи водія, що знаходився за кермом.

Отже, приклад "Візір" до вказаних засобів не відноситься, у зв'язку з чим його показання не можуть бути доказами у вказаній справі.

Вказане дозволяє застосувати норми встановлені ч. 3, ч. 4 ст. 70 КАСУ щодо допустимості доказів, а саме ч. 3 вказаної статті передбачає, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Частина 4 статті 70 КАСУ передбачає, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином Постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АА2 №590310 від 07.11.2013 року прийнята з порушенням чинного законодавства, є необґрунтованою та незаконною і підлягає скасуванню.

За таких обставин, тобто, при відсутності будь яких доказів вчинення правопорушення, відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

Відповідно ст. 288 ч.4 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Згідно зі ст. 94 ч. 1 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 70, 71, 104, 160-163, 167, 171-2 КАСУ, ст. ст. 14-1, 122, 251, 247, 288 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ВДАІ Слов,янського МВ старшого сержанта міліції Мокрий Ярослава Володимировича, Управління ДАІ ГУ МВС України у Донецькій області про скасування постанови №590310 від 07.11.2013 в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити в повному обсязі.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АА2 №590310 від 07.11.2013 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП - скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 68 гривень 82 копійок за рахунок Державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: