Постанова № 37390693, 20.02.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2014 року (о 10:27) Справа №801/10361/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О.,за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_5, довіреність № б/н від 01.11.2013;

від відповідача - Усеїнова О.Ш., паспорт НОМЕР_6, довіреність № 65/10-0 від 22.11.2013;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0016801710 від 23.10.2013 року.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.10.2013 р. № 0016801710.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2014 року позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2014 року проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 18.03.2008 року, ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_4, місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_7 (т.с. 1 а.с. 17).

Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 20.03.2008 року за № 41350 (т.с. 1 а.с. 19).

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим було проведено документальну виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (і.п.н. за ДРФО НОМЕР_4) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 950/17-1/НОМЕР_4 від 10.10.2013 року, у якому встановлено порушення:

- п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 15 540,00 грн., в тому числі по періодах: 2011 р. - на суму 7 213,00 грн., 2012 р. на суму 8327,00 грн.;

- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого не надана декларація за 1 квартал 2011 р. (при переході зі спрощеної системи оподаткування на загальну) (т.с. 1 а.с. 6-14).

На підставі висновків акту перевірки 950/17-1/НОМЕР_4 від 10.10.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0016801710 від 23.10.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19 426,00, у тому числі 15 540 грн. за основним платежем, 3 886 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.с. 1 а.с. 16).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 0016801710 від 23.10.2013 року, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Законом визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної політики, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлені розбіжності у сумі 114 591,00 грн., а саме до складу валових витрат включено вартість придбаних товарів для подальшої реалізації, але не сплачені (кредиторська заборгованість станом на 03.11.2011 р. у сумі 48 085,00 грн., кредиторська заборгованість станом на 31.12.2012 р. у сумі 66 506,32 грн.)

Згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2011 рік та розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності позивачем зареєстровано суму одержаного доходу у розмірі 157 184,00 грн., вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у розмірі 146 187,00 грн.

Згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2012 рік та розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності позивачем зареєстровано суму одержаного доходу у розмірі 488 095,00 грн., вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у розмірі 428 419,00 грн.

Судом встановлено, що 01.01.2012 року між ОСОБА_3 (покупець) та Приватною фірмою «Нессе-Україна» укладено договір купівлі-продажу № 14/01-1, за умовами якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (т.с. 2 а.с. 181-183).

Пунктом 5.6 Договору купівлі-продажу № 14/01-1 від 01.01.2012 р. визначено, що суму в розмірі 100% від вартості кожної товарної партії Покупець перераховує на банківський рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання накладної Покупцем і отримання Товару.

01.06.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Могунція-України» (Продавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Дилер) укладено договір про призначення дилера № 10-012-Д, за умовами якого Продавець передає Товар у власність Дилера на умовах цього Договору, а Дилер приймає та оплачує Товар. Товар поставляється партіями в термін, кількості, асортименті та за ціною згідно з накладними до Договору, які підписуються сторонами на кожну партію і є невід'ємними частинами цього договору (т.с. 2 а.с. 184-192).

Пунктом 9.1 Договору про призначення дилера № 10-012-Д від 01.06.2012 р. оплата кожної партії Товару здійснюється Дилером згідно з розрахунком на цю партію Товару банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця або будь-яким іншим способом за угодою Сторін протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару на підставі підписаної сторонами накладної.

Судом встановлено, що пункт 5.6 Договору купівлі-продажу № 14/01-1 від 01.01.2012 р. та пункт 9.1 Договору про призначення дилера № 10-012-Д від 01.06.2012 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 порушені.

Позивачем товар, наданий Приватною фірмою «Нессе-Україна», Приватним акціонерним товариством «Могунція-України» на виконання вимог зазначених договорів сплачено частково. Станом на 03.11.2011 року кредиторська заборгованість перед Приватною фірмою «Нессе-Україна» складала 48 492,86 грн., станом на 28.12.2011 року кредиторська заборгованість позивача перед Приватною фірмою «Нессе-Україна» складала 79 841,78 грн. Станом на 31.12.2012 року кредиторська заборгованість позивача перед Приватною фірмою «Нессе-Україна» складала 63 061,12 грн., перед Приватним акціонерним товариством «Могунція-України» складала 3 445,20 грн., що підтверджується видатковими накладними, банківськими виписками, бухгалтерськими документами позивача, довідками щодо взаєморозрахунків з контрагентами (т.с. 1 а.с. 102-250, т.с. 2 а.с. 21-167, 195-218).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Відповідно п. 177.1, п. 177.2 ст. 172 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти наявності кредиторської заборгованості, яка утворилась станом на 03.11.2011 р. у розмірі 48 492,86 грн., та станом на 31.12.2012 р. у розмірі 66 506,32 грн. та пояснив, що зазначена кредиторська заборгованість сплачена у наступному податковому періоді, тобто, кредиторська заборгованість , яка виникла у 2011 році сплачена позивачем у 2012 році, та кредиторська заборгованість, яка виникла у 2012 році сплачена позивачем у 2013 році.

Суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на положення ст. 138 ПК України є безпідставними, оскільки порядок визнання витрат, визначених, зокрема, п. 138.4 ст. 138 ПК України стосуються податку на прибуток, а не податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, первинними документами податкового та бухгалтерського обліку підтверджується включення позивачем до складу валових витрат вартість придбаних товарів для подальшої реалізації, але не сплачених у 2011 році у сумі 48 492,86 грн., у 2012 році у сумі 66 506,32 грн., всього у сумі 114 999,18 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що висновки, викладені в акті виїзної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 10.10.2013 року № 950/17-1/НОМЕР_4 є обґрунтованими.

Суд зазначає, що включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів для подальшої реалізації можливо лише за наявності документів, що підтверджують здійснення розрахунків.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення № 0016801710 від 23.10.2013 року є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.02.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено в повному обсязі 25.02.2014 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кірєєв Д.В.