Вирок № 37390533, 28.02.2014, Тетіївський районний суд Київської області

28.02.2014 Провадження по справі № 1-кп/380/18/14

Справа № 380/161/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.

за участю прокурора: Защитинської Т.І.

захисника: ОСОБА_1

потерпілої: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві кримінальне провадження № 12014110300000014 за обвинуваченням :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України,з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, невійськовозобов»язаного, в силу ст. 89 КК України не судимого,-

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 11.01.2014 року близько 14 години 30 хв. в АДРЕСА_2, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння на території домогосподарства ОСОБА_4, в ході суперечки та бійки із ОСОБА_5, яка виникла на грунті раптово виниклих між ними неприязних відносин, переслідуючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому не менше чотирьох ударів кулаком в голову, заподіявши ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, після чого з місця вчинення злочину втік. ІНФОРМАЦІЯ_2 року потерпілий ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер в Тетіївській центральній районній лікарні.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4 від 20.01.2014 року встановлено, що внаслідок нанесених ОСОБА_3 ударів, потерпілому ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна на підборідді зліва, синця на правій вилиці, садна на лівому виску по діагоналі, помірного набряку м»яких тканин на правій та лівій тім»яних ділянках голови, перелому верхньої та нижньої щелеп зліва, поширеного крововиливу під м»яку мозкову оболонку головного мозку. Садно в ділянці лівого виска відноситься до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров»я. Інші тілесні ушкодження в сукупності спричинили закриту черепно-мозкову травму з розвитком поширеного крововиливу під м»яку мозкову оболонку головного мозку, набряк набухання головного мозку та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_5 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми у вигляді поширеного крововиливу під м»яку мозкову оболонку з розвитком набряку набухання головного мозку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України не визнав. Разом з тим, заявлений потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12 577 гривень та моральної шкоди в розмірі 38 000 гривень визнав частково, а саме: матеріальну шкоду визнав повністю, а моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень. Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 2 129 гривень 28 коп. визнав в повному обсязі. У наданих суду показаннях пояснив, що він з грудня 2013 року проживав із ОСОБА_4, дружиною загиблого ОСОБА_5, із яким він був знайомий, у її будинку в АДРЕСА_2. 11 січня 2014 року вони разом із ОСОБА_4 в будинку її батьків зранку вживали спиртні напої, близько 14 години вони повернулися до будинку ОСОБА_4 і він пішов відпочивати. Згодом він почув крики ОСОБА_4 і побачив, що на подвір»ї ОСОБА_5 б»є ОСОБА_4 топорищем від сокири по спині, в цей час тілесних ушкоджень на її обличчі він не бачив. Він підбіг до них і, з метою самозахисту та захисту ОСОБА_4, вдарив ОСОБА_5 кулаком лівої руки в праву частину голови, потім кулаком правої руки в ліву частину голови, проте ОСОБА_5 не заспокоївся і намагався його вдарити і він наніс йому ще два удари кулаком в голову, після чого ОСОБА_5 впав, в нього з рота пішла кров, а він з місця події втік. Також зазначив, що він самостійно займався боксом три роки тому, проте при нанесенні ОСОБА_5 ударів умислу на заподіяння йому тілесних ушкоджень не мав, у нього був лише умисел спрямований лише на захист свого життя та здоров»я та ОСОБА_4, оскільки обстановку, що склалася, з урахуванням того, що ОСОБА_5 використовував для нанесення тілесних ушкоджень топорище і при цьому словесно погрожував вбивством, сприйняв як реальну загрозу своєму життю та здоров»ю та ОСОБА_4 Вказав, що топорище ОСОБА_5 викинув сам.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, його вина підтверджується сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду з урахуванням їх достатності та взаємозв»язку для ухвалення вироку.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_2 показала суду, що загиблий ОСОБА_5 - це її син, який проживав із дружиною ОСОБА_4 та двома дітьми в АДРЕСА_2, а працював у м. Києві. Останнім часом стосунки сина з дружиною погіршилися і в грудні 2013 року, коли він, повернувшись із роботи, застав в будинку ОСОБА_3, зібрав речі і переїхав проживати до неї. 11 січня 2014 року зранку син пішов до знайомих, згодом вона йому зателефонувала, просила йти додому, але він сказав, що піде провідати дітей. Ввечері працівники міліції їй повідомили, що син знаходиться в лікарні в тяжкому стані, де він ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер. Заявлений нею цивільний позов просила задовольнити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що покійний ОСОБА_5 це її чоловік, із яким у неї останнім часом погіршилися стосунки, він часто її бив і вона мала розірвати з ним шлюб. З грудня 2013 року вона співмешкала із ОСОБА_3 у своєму будинку в АДРЕСА_2. 11 січня 2014 року вона з ОСОБА_3 ходила до своїх батьків на сніданок, які живуть поряд, чи вживав обвинувачений алкоголь вона не бачила. Близько 14 год. вони повернулися до неї додому і ОСОБА_3 пішов відпочивати, а вона провела дітей на день народження до сусідського хлопчика. Близько 14 год. 30 хв. біля хвіртки вона побачила нетверезого ОСОБА_5, який хотів зайти відвідати дітей, але вона йому сказала, що їх вдома немає і просила йти додому. Проте, ОСОБА_5 пішов до будинку її батьків, а вона пішла слідом за ним. В будинку, він вчинив сварку, вона відразу викликала міліцію і повернулася додому. ОСОБА_5 пішов за нею, також за ними пішла її мати ОСОБА_7 По дорозі до будинку вони з ОСОБА_5 сварилися, чоловік зайшов разом із нею до веранди будинку, де взяв топорище, але її мати витягнула ОСОБА_5 з будинку на подвір»я, а вона замкнула двері. Через вікно побачила, що ОСОБА_5 вдарив матір рукою по вусі, топорище в цей час було в нього в руці, тому вона вийшла на подвір»я захистити її, яка після цього пішла з двору зі словами « розбирайтеся самі». В цей час ОСОБА_5 вдарив її топорищем по спині, вона присіла від болю. Бачила, як ОСОБА_3 кулаком один раз вдарив ОСОБА_5 в обличчя і той впав на дрова, у нього з рота пішла кров, ОСОБА_3 втік, потім приїхала міліція. ОСОБА_5 ОСОБА_3 не бив. Вважає, що ОСОБА_3 захистив її від протиправних посягань ОСОБА_5, які створювали реальну загрозу її життю і здоров»ю.

Допитана в судовому засіданні як свідок неповнолітня ОСОБА_4 показала, суду, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - її батьки, які останнім часом сварилися, батько часто приходив додому п»яний. Обвинуваченого ОСОБА_3 вона також знає, тому що він жив у їхньому будинку і декілька разів вона бачила його п»яним. Що сталося із батьком їй не відомо, тому що їх із братом не було вдома.

Свідок ОСОБА_7 підтвердила показання свідка ОСОБА_4, яка доводиться їй дочкою, при цьому додала, що ОСОБА_5 коли зайшов до її будинку, то бив хворого чоловіка кулаками в живіт, потім вона дійсно витягувала його з веранди будинку своєї дочки ОСОБА_4, і він її вдарив у голову. Як відбувалася бійка між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 вона не бачила.

Свідок ОСОБА_9 показав, що 11 січня 2014 року о 8 .00 год. він зустрівся із ОСОБА_5, вони випили по пляшці пива, купили горілки і пішли до нього додому, де вживали алкоголь. Близько 14 години ОСОБА_5 пішов провідати дітей, пропонував йому піти із ним, але він відмовився, оскільки знав про сварки у його родині

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що він проживає по сусідству із сім»єю ОСОБА_5 і ОСОБА_8 в АДРЕСА_3. Йому було відомо, що ОСОБА_5 періодично зловживав спиртними напоями, в сім»ї були сварки. 11 січня 2014 року близько 14 години він, будучи в своєму будинку, почув крик ОСОБА_8, яка кричала : «ОСОБА_5, допоможіть підняти», а потім побачив як вона над кимось схилилася, на подвір»ї в цей час були ОСОБА_7 та ОСОБА_3, який пішов за хату.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 роз»яснив суду механізм нанесення та кількість ударів, завданих потерпілому ОСОБА_3, вказав на причинний зв»язок між їх нанесенням та смертю ОСОБА_5 Зазначив, що найбільш травматичним та вирішальним був удар в щелепу, який призвів до перелому верхньої та нижньої щелеп.

Крім цього, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України підтверджується сукупністю інших доказів, які досліджені судом, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 11.01.2014 року та таблицею зображень до нього, під час якого було оглянуто домоволодіння в АДРЕСА_2 , де були виявлені плями бурого кольору, схожі на кров;

- протоколом огляду місця події від 13.01.2014 року, схемою та таблицею зображень до нього, під час якого було оглянуто домоволодіння в АДРЕСА_2, де були виявлені плями бурого кольору, схожі на кров та золотий ланцюжок, який належав ОСОБА_5

- протоколом огляду місця події від 13.01.2014 року та таблицею зображень до нього, під час якого було оглянуто одяг ОСОБА_5 із плямами бурого кольору;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.01.2014 року із таблицею зображень до нього, в ході проведення якого підозрюваний ОСОБА_3 показав яким чином і куди він наніс чотири удари ОСОБА_5

- висновками експерта № 09 від 15 січня 2014 року та № 11 від 15 січня 2014 року, із яких встановлено, що у ОСОБА_7 та ОСОБА_9 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.;

- висновком експерта № 08 від 14 січня 2014 року, із якого встановлено, що у ОСОБА_3 при огляді виявлено в області правої кисті по зовнішній поверхні в проекції основи другого пальця мається набряк м»яких тканин світло-фіолетового кольору розміром 3,0 х 3,5 см., на поверхні якого мається садно лінійної форми розміром 0,5 х 2 см., червоно-бурого кольору, кірка якого знаходиться вище рівня неушкодженої шкіри. Описане тілеснЕ ушкодження відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості без короткочасного розладу здоров»я. Дане тілесне ушкодження могло утворитися від удару топорищем, яке знаходилося в руці іншої людини. По часу утворення ушкодження відповідають даті 11 січня 2014 року .

- висновком експерта № 10 від 14 січня 2014 року, із якого встановлено, що у ОСОБА_4 при огляді виявлені наступні ушкодження:

- синець довгастої форми в напрямку по діагоналі фіолетового кольору в проекції 10-11 ребер між передньою та задньою лівими підпахвовими лініями. Дане ушкодження виникло від дії тупого довгастого предмету, можливо від нанесення топорищем 11 січня 2014 року;

- синець фіолетового кольору округлої форми розміром 6,0 х 4,0 см. в проекції лівого здухвинного гребеня. Дане ушкодження могло утворитися від дії удару руки іншої людини або від удару топорищем 11 січня 2014 року;

- перелом 9 ребра по лівій підпахвовій лінії, що по даті утворення відповідає 11 січня 2014 року та відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, так як викликає довготривалий розлад здоров»я. Дане ушкодження виникло від дії тупого предмета і могло утворитися від удару топорищем 22 січня 2014 року.

- висновком судово-медичної експертизи № 04 від 18 січня 2014 року трупа ОСОБА_5 із таблицею зображень до нього, відповідно до якого смерть ОСОБА_5 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми у вигляді поширеного крововиливу під м»яку мозкову оболонку з розвитком набряку набухання головного мозку. Під час експертизи виявлено наступні тілесні ушкодження:

- в області підборіддя зліва знаходиться садно, розташоване близько до горизонтального овальної форми 2,5 х 1,0 см., покрите кіркою червоно-бурого кольору, яка розташовується вище рівня неушкодженої шкіри;

- синець в області правої вилиці розміром 2,5 х 3,0 см. округлої форми жовто-фіолетового кольору;

- в області лівого виска по діагоналі розташовується садно розміром 0,9 х 0,5 см. у вигляді двох паралельних саден. Шкірні покриви навколо саден не змінені. Помірний набряк м»яких тканин в області правої та лівої тім»яних ділянок голови, шкірні покриви не змінені, звичайного кольору;

- перелом нижньої та верхньої щелеп зліва з напрямком сили удару знизу-доверху, зліва-направо. Крововиливи червоного кольору в м»яких покривах голови з боку їх внутрішньої поверхні в лівій тім»яній області розміром 7,0 х 5,0 см. овальної форми та в правій тім»яній області округлої форми розміром 7,5 х 6,0 см.;

- поширений крововилив під м»яку мозкову оболонку головного мозку .

Ушкодження у вигляді садна розміром 0,9 х 0.5 см. в ділянці лівого виска відноситься до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров»я . Утворилося при осадженні об тупий предмет, можливо в результаті падіння. Інші ушкодження в сукупності спричинили закриту черепно-мозкову травму з розвитком поширеного крововиливу під м»яку мозкову оболонку головного мозку, набряк набухання головного мозку та смерть ОСОБА_5 Описані тілесні ушкодження виникають при дії тупих предметів, утворилися від ударів кулаками рук іншої людини 11 січня 2014 року. Дані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Описані ушкодження не характерні для таких, що могли виникнути від нанесення ударів топорищем та таких, що могли утворитися в результаті падіння на плоску поверхню з прискоренням. Кількість нанесених ударів в область голови ОСОБА_5 становить не менше чотирьох.

- актом амбулаторної комісійної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи № 38 від 22 січня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_3 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому стані, а перебував в стані простого алкогольного сп»яніння. Тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у нього не виявлено. Він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує. Клінічних ознак хронічного алкоголізму у ОСОБА_3 під час проведеного обстеження не виявлено. ОСОБА_3 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та в іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність не перебував. Про це свідчить відсутність характерної динаміки розвитку цих станів. Крім того, він перебував в стані алкогольного сп»яніння, що не дозволяє кваліфікувати його стан як фізіологічний .

- протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп»яніння № 13 від 11 січня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_4 перебувала в стані алкольного сп»яніння.

Суд, оцінюючи докази у справі у їх сукупності, критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_3, в яких він не визнає своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, посилаючись на те, що не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, а лише захищав своє життя і здоров»я та ОСОБА_4 від протиправного посягання і перебував у стані необхідної оборони, визнає їх безпідставними, спрямованими на ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки вони не узгоджуються з іншими, дослідженими судом доказами.

Так, у ст. 36 КК України ( необхідна оборона) йдеться про те, що дії з припинення суспільно-небезпечного посягання будуть правомірними , якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.

Однак, як встановлено судом, ОСОБА_3, побачивши, що ОСОБА_5 б»є ОСОБА_4 топорищем по спині, вдарив його два рази кулаками в життєво важливий орган - голову, після чого останній її більше не бив. Після цього ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_3 топорищем по руці, ОСОБА_8 ставши між ними їх розбороняла, проте він ще два рази вдарив ОСОБА_5 кулаками в голову, тобто після припинення ОСОБА_5 неправомірних дій щодо дружини, та без заподіяння йому травм.

Відповідно до п.2,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику в справах про необхідну оборону» судам слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно-небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з»ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. При розгляді справ даної категорії суди повинні з»ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної й достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Суспільно небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя і здоров»я людини, суспільні інтереси держави може викликати в особи, яка захищається сильне душевне хвилювання. Якщо в такому стані вона не могла оцінювати відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту, її дії слід розцінювати як необхідну оборону.

Відповідно до акту амбулаторної комісійної комплексної судової психолого -психіатричної експертизи № 38 від 22 січня 2014 року ОСОБА_3 в період вчинення інкримінованого йому злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, в стані фізіологічного афекту та в іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність не перебував.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, ОСОБА_3, не перебував у стані необхідної оборони чи сильного душевного хвилювання, захищаючись від ОСОБА_5 мав реальну можливість ефективно відбити суспільно-небезпечне посягання іншим чином із заподіянням ОСОБА_5 шкоди необхідної й достатньої в обстановці, що склалася для негайного відвернення чи припинення посягання.

До тверджень обвинуваченого ОСОБА_3 про відсутність у нього умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, суд відносить критично, виходячи із наступного.

Із пояснень ОСОБА_3 в судовому засіданні встановлено, що він не хотів заподіяти смерть потерпілому, просто так сталося, хоч і усвідомлював, що наносить удари в голову потерпілого, яка є життєво важливим органом.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення цілком доведена, знайшла своє підтвердження в суді і його дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 121 КК України, як умисні дії, які виразилися у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який в силу ст. 89 КК України не судимий, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, віктимну поведінку потерпілого, а також обставини, що пом»якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом»якшують покрання обвинуваченому суд не встановив.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відносить вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп»яніння.

Враховуючи всі обставини по справі, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе при засудженні його до позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів .

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 27 Конституції України передбачено, що кожна людина має невід»ємне право на життя. Ніхто не може бути позбавлений життя.

Вирішуючи питання заявленого по справі потерпілою ОСОБА_2 цивільного позову про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 12 577 гривень та моральної шкоди в розмірі 38 000 тисяч гривень суд вважає, що зазначений позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних міркувань.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

По справі встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого загинув її син ОСОБА_5, внаслідок чого їй було завданої матеріальної шкоди в розмірі 12 577 гривень, витрачених на лікування та поховання сина та моральну шкоду, яка виразилася в глибокій душевній травмі, психологічних стражданнях, вимушених змінах у її життєвих стосунках.

З урахуванням характеру, обсягу, тривалості душевних страждань позивача від втрати сина, розмір моральної шкоди, заподіяної їй обвинуваченим, суд визначає в сумі 38 000 гривень, які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2

Також підлягає задоволенню позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину в розмірі 2129 гривень 28 коп.

Згідно ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов»язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 373-376 Кримінального процесуального кодексу України суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді 7 ( семи) років позбавлення волі;

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді тримання під вартою в СІЗО ДДУ ПВП України м. Києва та Київської області.

Початок строку відбуття покарання рахувати з 20 січня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12 577 гривень матеріальної шкоди та 38 000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Тетіївської Центральної районної лікарні поточний рахунок 35417016000410 ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, код 01994221 витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_5, який потерпів від злочину в сумі 2129 гривень ( дві тисячі сто двадцять дев»ять) гривень 28 коп.

Речові докази : вилучений із домогосподарства ОСОБА_4 золотий ланцюжок, переданий під розписку ОСОБА_2 - повернути потерпілій ОСОБА_2, топорище, штани зеленого кольору, светр зеленого кольору на замку «блискавка», в»язаний светр темно-зеленого кольору на замку «блискавка», які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Т. П. Косович