Ухвала суду № 37389520, 28.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/2722/13-ц Головуючий у І інстанції Голуб А.В.Провадження № 22-ц/780/918/14 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 26 28.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

28 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,

за участю секретаря: Ромашини І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2011 року ПрАТ «АІСЕ Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 31 серпня 2002 року між ЗАТ «АІСЕ Україна», правонаступником якого є ПрАТ «АІСЕ Україна», та ОСОБА_1 було укладено Угоду № 45594 та підписано Додатки № 1, № 2 до неї, які є її невід'ємними частинами. 01 квітня 2003 року ОСОБА_1 отримав автомобіль Daewoo Lапоs D4LM500, кузов № НОМЕР_1, 2003 року випуску і в свою чергу, зобов'язувався сплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 щомісячних повних внесків. 12 березня 2003 року між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір поруки та Додаткова згода № 1 від 19 березня 2003 року, за якими співпоручителі ОСОБА_2, ОСОБА_3, зобов'язувалися солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_1 в повному обсязі зобов'язань, які виникають з Угоди, а в разі їх невиконання - відповідати перед ним як солідарні боржники. Однак ОСОБА_1 з травня 2003 року перестав належним чином виконувати свої зобов'язання за Угодою та у зв'язку з цим в останнього утворилася заборгованість перед товариством. У зв'язку з викладеним позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь суму заборгованості за Угодою № 45594 в розмірі 3 784 грн. 95 коп. та вирішити питання щодо судових витрат по справі.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 21 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 3 784 грн. 95 коп. Вирішено питання щодо судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 31 серпня 2002 року між ЗАТ «АІСЕ Україна», правонаступником якого є ПрАТ «АІСЕ Україна», та ОСОБА_1 було укладено Угоду № 45594, та підписано Додатки № 1, № 2 до неї, які є її невід'ємними частинами (а. с. 6-11). 12 березня 2003 року між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір поруки та Додаткова згода № 1 до даного договору від 19 березня 2003 року (а. с. 20-21). ПрАТ «АІСЕ Україна» двічі направляло ОСОБА_1 платіжну вимогу про повернення всієї суми заборгованості (а. с. 17-18).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд обгрунтовано виходив з положень ст. ст. 525-526, 553-554, 629, 901 ЦК України та прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за угодою та додатками до неї належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: