Рішення № 37389513, 28.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/2392/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/1405/14 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 36 28.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,

за участю секретаря - Микитенко Д.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що за час шлюбу позивач із своїм чоловіком набули у власність квартиру АДРЕСА_1, на ? частину якої вона має право як на частку у спільному майні подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер чоловік позивача ОСОБА_4 Після його смерті відкрилася спадщина на ? частину вказаної вище квартири з господарськими будівлями та спорудами. Проте, за життя померлий склав заповіт від 27 жовтня 2006 року, яким заповів ? частину всього майна у спільній власності подружжя сину ОСОБА_1 Однак, разом із спадкоємцем за заповітом, позивач має право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки на момент її відкриття вона була непрацездатною. Спадкоємцем майна ОСОБА_4, є ще його донька ОСОБА_3, проте спадщину вона не прийняла. Спадщину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли, оскільки на час смерті спадкодавця вони проживали разом з ним. Однак, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок через помилку у написанні прізвища у правовстановлюючих документах. У зв'язку з викладеним позивач просила визнати за нею право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 та відповідну частину господарських будівель і споруд, з яких ? частину як частку у спільному майні подружжя, а ? як обов'язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року

Рішенням Макарівського районного суду від 25 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 5/8 частин квартири №1 у житловому будинку (А) з господарськими спорудами, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 57,2 кв. м, жилою площею 40,2 кв. м., та на 5/8 частин господарських споруд: прибудова (а), ганок, ганок, погріб (під а), сходи, балкон, сарай (Б), сарай (В), гараж (Г), погріб (під.Б), навіс (Д), навіс (Ж), убиральня (З), убиральня (Е), навіс (К), гараж (Л), колодязь №1, огорожа № 2-7. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що позивач та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 червня 1952 року по день смерті останнього (а. с. 5-7). ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер чоловік позивача ОСОБА_4 (а. с. 5). За час подружнього життя вони набули право власності на ? частину спірного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Макарівської районної ради від 28 червня 1967 року (а. с. 15). Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну йому ? частку у спільному майні подружжя від ? частини вказаного жилого будинку та відповідну частину господарських будівель. 27 жовтня 2006 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів ? частину всього майна у спільній власності подружжя своєму сину - відповідачу ОСОБА_1 (а. с. 14). Спадкоємцями першої черги майна померлого за законом є позивач - його дружина ОСОБА_2, а також його діти: син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_3 Позивачка має право на обов»язкову частку у спадковому майні, оскільки на час відкриття спадщини була непрацездатною.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд виходив з того, що позовні вимоги позивача відповідають вимогам закону та підлягають судовому захисту, оскільки останнім було надано належні докази на підтвердження своїх вимог.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом із тим, згідно з ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

За змістом ст. 1241 ЦК України та роз»ясень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» перелік осіб, які мають право на обов'язковому частку, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, у тому числі вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи, а саме: не встановив, кому належить спірна частка будинку на праві власності та відповідно до ст.. 10 ЦПК України не роз»яснив стронам право на пред»явлення позову про належність цієї частки будинку на праві власності спадкодавцю. Крім того суд не з»ясував склад усієї спадщини, вартість предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку і у зв»язку з цим неправильно визначився з роміром обов»язкової частки позивачки у спадщині. Суд визнав за позивачкою право власності на 5/8 часток господарських будівель, а саме: прибудову (а), ганок, ганок, погріб (під а), сходи, балкон, сарай (Б), сарай (В), гараж (Г), погріб (під.Б), навіс (Д), навіс (Ж), убиральню (З), убиральню (Е), навіс (К), гараж (Л), колодязь №1, огорожу № 2-7, не врахувавши, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності цих будівель в натурі та їх належності на праві власності спадкодавцю.

Оскільки вказана неповнота та недоведеність обставин справи не може бути усунена на стадії апеляційного розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: