Ухвала суду № 37389504, 28.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1027/4172/12 Головуючий у І інстанції Бутенко В.О.Провадження № 11/780/87/14 Доповідач у 2 інстанції СвінціцькаКатегорія 3 28.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Свінціцької О.П.

суддів Габрієля В.О., Дриги А.М.

за участю прокурора Скітневської О.М.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2013 року яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Фастів Київської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, проживає в АДРЕСА_1, раніше судимого: 27 листопада 2006 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч.2 ст.186 КК України до двох років позбавлення волі, звільнився 11 вересня 2009 року,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Кожанка Фастівського району Київської області, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня спеціальна, не працюючого, проживає в АДРЕСА_2, раніше судимого: 28 квітня 2010 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч.1 ст.121, 75 КК України до п'яти років позбавлення волі з іспитовим строком два роки,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ст.71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду від 28.04.2010 і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Фастів Київської області, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня спеціальна, не працюючого, проживає в АДРЕСА_3, раніше судимого: 07 липня 2010 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч.2 ст.185, 75 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком два роки шість місяців,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ст.71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду від 07.07.2010 і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь держави по 8157 гривень 08 копійок з кожного за проведення експертних досліджень.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 солідарно в рівних частинах 10000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

При постановленні вироку судом вирішено питання щодо речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - в заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, за наступних обставин.

09 жовтня 2011 року, близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в приміщенні веранди будинку за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_6, де також перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_9 Під час розпивання спиртних напоїв з останніми, ОСОБА_4 вирішив з»ясувати відносини з ОСОБА_9, а саме дізнатися, хто вчинив вбивство 12 вересня 2010 року його товариша - ОСОБА_5 у вчиненні якого ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підозрювали ОСОБА_9

Під час з»ясування вказаних відносин, через відмову ОСОБА_9 зробити зізнання у вбивстві та обмові ним у вчиненні даного злочину ОСОБА_11, який є родичем ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 завдали декілька ударів руками по обличчю та голові ОСОБА_9, а саме : ОСОБА_6 завдав не менше двох ударів долонею руки по голові; ОСОБА_5 завдав не менше двох ударів долонею руки по обличчю; ОСОБА_4 завдав не менше трьох ударів кулаками обох рук по голові, не менше двох ударів кулаками рук по тулубу та не менше чотирьох ударів по нижнім кінцівкам ОСОБА_9, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді: синців на надпліччі, грудній клітці, кінцівках, саден на нижніх кінцівках, які згідно висновку СМЕ №97238д від 07.02.2012 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після цього, ОСОБА_4, будучи впевненим у причетності ОСОБА_9 до вбивства його товариша ОСОБА_5 вирішив помститися ОСОБА_9, та з метою заподіяння йому смерті, свідомо посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини і бажаючи настання невідворотних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9, усвідомлюючи, що предмет, який він обрав для завдання тілесних ушкоджень - металевий лом, який він приніс з подвір»я будинку, є тяжко травмуючим знаряддям і удари ним по тілу людини призведуть до тяжких наслідків та свідомо бажаючи настання таких наслідків, вказаним ломом наніс не менше п'яти ударів в область голови ОСОБА_9, і коли останній, з метою захиститись від ударів ломом, закрив голову руками, ОСОБА_4 спричинив не менше чотирьох ударів по рукам ОСОБА_9 та не менше чотирьох ударів по нижнім кінцівкам потерпілого, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-лицевої травми з переломами кісток черепа, крововиливами під оболонки головного мозку, ранами і синцями голови, які згідно висновку СМЕ №97238д від 07.02.2012 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_9, ОСОБА_4, діючи умисно та свідомо бажаючи спричинити смерть потерпілого, вирішив завдати ножем, який був у нього з собою, ушкодження в життєво важливі органи людини та наніс вказаним ножем три удари в шию ОСОБА_9, який у зв'язку з отриманими до цього тяжкими тілесними ушкодженнями, спричиненими ОСОБА_4, вже ні якого опору та захисту від посягання на його життя не чинив. Відтак, ОСОБА_4 своїми умисними діями спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: трьох колюче-ріжучих поранень в шию з права, з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, від яких настала смерть потерпілого на місці події.

Згідно висновку експерта №97238д від 07.02.2012, смерть ОСОБА_9 настала в результаті колюче-різаних поранень шиї справа з ушкодженням зовнішньої сонної артерії і розвитку гострої крововтрати.

ОСОБА_6, 09 жовтня 2011 року, близько 17 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в приміщенні веранди будинку за адресою: АДРЕСА_2 де також перебували ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9, під час розпивання спиртних напоїв з останніми, став очевидцем з»ясування відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_9 щодо спроби дізнатися хто вчинив вбивство 12 вересня 2010 року ОСОБА_5 у вчиненні якого ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підозрювали ОСОБА_9

Після цього, ОСОБА_6 став очевидцем того, як ОСОБА_4 в приміщенні його будинку АДРЕСА_2 металевим ломом завдав ОСОБА_9 не менше п'яти ударів в область голови, не менше чотирьох ударів по рукам та не менше чотирьох ударів по нижнім кінцівкам потерпілого, спричинивши тим самим ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-лицевої травми з переломами кісток черепа, крововиливами під оболонки головного мозку, ранами і синцями голови, а потім вчинив його вбивство, завдавши ножем ОСОБА_9 три колюче-ріжучих поранення в шию справа, з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, від яких настала смерть потерпілого на місці події.

Відтак, ОСОБА_6, ставши очевидцем вчиненого ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину - вбивства людини та заздалегідь не обіцяючи ОСОБА_4 приховати даний злочин, усвідомлюючи, що про вчинений злочин він повинен повідомити правоохоронні органи, з метою приховати сліди вчинення особливо тяжкого злочину (вбивства людини) та завадити правоохоронним органам розкрити злочин, приховав сліди вчинення вбивства ОСОБА_9, а саме, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 замотали труп ОСОБА_9 в ковдру та винесли його з місця вчинення злочину - з веранди будинку АДРЕСА_2 який закопав разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на полі, розташованому поруч з вулицею Комісарова в с. Кожанка Фастівського району Київської області, чим унеможливив подальші ефективні дії працівників правоохоронних органів на місці події.

ОСОБА_5, 09 жовтня 2011 року, близько 17 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні веранди будинку за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_6, де також крім ОСОБА_6 перебували ОСОБА_4 та ОСОБА_9, під час розпивання спиртних напоїв з останніми, став очевидцем з»ясування відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_9 щодо спроби ОСОБА_4 дізнатися хто вчинив вбивство 12 вересня 2010 року його товариша - ОСОБА_5 у вчиненні якого ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підозрювали ОСОБА_9

Після цього, ОСОБА_5 став очевидцем того, як ОСОБА_4 в приміщенні веранди за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 металевим ломом завдав ОСОБА_9 не менше п'яти ударів в область голови, не менше чотирьох ударів по рукам та не менше чотирьох ударів по нижнім кінцівкам потерпілого, спричинивши тим самим ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-лицевої травми з переломами кісток черепа, крововиливами під оболонки головного мозку, ранами і синцями голови, а потім вчинив його вбивство, завдавши ножем ОСОБА_9 три колюче-ріжучих поранення в шию справа, з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, від яких настала смерть потерпілого на місці події.

Відтак ОСОБА_5, ставши очевидцем вчиненого ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину - вбивства людини та заздалегідь не обіцяючи ОСОБА_4 приховати даний злочин, усвідомлюючи, що про вчинений злочин він повинен повідомити правоохоронні органи, з метою приховати сліди вчинення особливо тяжкого злочину (вбивства людини) та завадити правоохоронним органам розкрити злочин, приховав сліди вчинення вбивства ОСОБА_9, а саме, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 замотали труп ОСОБА_9 в ковдру та винесли його з місця вчинення злочину - з веранди будинку АДРЕСА_2 який закопав разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на полі, розташованому поруч з АДРЕСА_2 унеможливив подальші ефективні дії працівників правоохоронних органів на місці події.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій не оскаржуючи правильність кваліфікації дій кожного з підсудних та доведеність вини кожного з них у вчиненні інкримінованих їм злочинів, просить вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2013 року скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. На думку прокурора, судом у мотивувальній частині вироку не надано аналізу всіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення щодо кожного підсудного. Так, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та винуватість ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України підтверджено судом тими ж самими доказами, без проведення їх аналізу і зазначення того, в якій частині вони підтверджують винуватість ОСОБА_4, а в якій - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Вказує, що судом не була дана оцінка показам підсудного ОСОБА_5, які були надані ним під час досудового слідства та в судовому засіданні щодо обставин вчинення злочину ОСОБА_4, хоча ці покази значно різняться. Суд першої інстанції у вироку лише формально перерахував докази у справі, при цьому не навівши обґрунтування, які з наведених доказів підтверджують чи спростовують вину кожного з підсудних. Вважає, що не здійснення судом аналізу досліджених в судовому засіданні доказів вплинуло на обґрунтованість постановленого судом вироку, а отже, і на його законність, що є істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах засудженого ОСОБА_4, захисник ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати у зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд не дав належної оцінки діям підсудного ОСОБА_6 та безпідставно визнав ОСОБА_4 винним в умисному вбивстві ОСОБА_9 із-за помсти. Захисник вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і не дав належної оцінки діям ОСОБА_6, який під час судового слідства в присутності захисника зізнався в скоєному ним вбивстві ОСОБА_9., що потім також підтвердив під час розгляду справи в суді. Крім того, зазначає, що залишилися поза увагою суду суперечливі покази ОСОБА_6 в частині нанесення ОСОБА_4 ударів ломом по голові потерпілому. Також, суд першої інстанції, вказавши на металевий лом, як на знаряддя злочину, залишив поза увагою, що вилучення металевого лома з будинку ОСОБА_6 проведено без відповідної постанови слідчого та протоколу про його виїмку, як передбачено ст.178 КПК України (в редакції 1960 року). На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно вказав у вироку, що ОСОБА_4 наніс потерпілому удари в шию ножем, так як сам ОСОБА_4 заперечив наявність у нього ножа, а з підсудних ніхто не підтвердив висновки в цій частині.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_4, вважаючи вирок Фастівського міськрайонного суду неправомірним, а обвинувачення щодо нього незаконним, просить зазначений вирок суду скасувати, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.115 на ч.1 ст.396 КК України, а дії ОСОБА_6 з ч.1 ст.396 на ч.1 ст.115 КК України, повернути дану кримінальну справу до Фастівського міськрайонного суду на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Апелянт зазначає, що з самого початку досудового слідства слідчим були порушені права всіх обвинувачених, не взяті до уваги його покази стосовно обставин даної кримінальної справи, досудове слідство було проведено з грубим порушенням вимог ст.22 КПК України, а саме, було однобічним та не об'єктивним. Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що під час досудового слідства він вказував, що ОСОБА_6 наносив удари потерпілому ОСОБА_9 сокирою по голові та наступного дня розповідав, що сховав сокиру та ніж, а слідчим не було вжито заходів для перевірки даного факту. Засуджений вказує на порушення вимог КПК України (в редакції 1960 року) при вилученні металевого лому під час проведення відтворення з ОСОБА_6 Також апелянт звертає увагу на те, що захист на досудовому слідстві підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_5 здійснювався одним адвокатом ОСОБА_3, що дало змогу адвокату маніпулювати показами обвинувачених і являється грубим порушенням та завадою слідству в здобутті істини, крім того адвокат ОСОБА_3 була відсутня при проведенні відтворення за участю обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Звертає особливу увагу на те, що до органів міліції він прийшов сам для того, щоб внести ясність по обставинах злочину, що саме у нього немає жодного мотиву для вбивства потерпілого ОСОБА_9 Крім цього, апелянт зазначає, що ОСОБА_6 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.121 КК України, однак суд не взяв цього до уваги. Також судом не дано оцінки тому, що фізично було неможливо завдати потерпілому таких ударів, про які вказав ОСОБА_6 зважаючи на розміри приміщення, в якому було скоєно злочин та розміри лому і його вагу. Судом не взято також до уваги висновок експерта про те, що на ломі не знайдено ні крові, ні тканин, ні волосся, яке б могло належати людині. Також у вироку суд послався на покази підсудних, які були дані ними на досудовому слідстві, при цьому не взявши до уваги ті покази, які були дані ними в суді, хоча вони значно різняться, при судовому розгляді даної кримінальної справи було відверто порушено його права, не було розглянуто жодного з поданих ним клопотань з фактичними доводами по справі.

В доповненнях до апеляційної скарги засуджений ОСОБА_4 вказує на те, що при розгляді справи та винесенні вироку судом була допущена неповнота та однобічність судового слідства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильної кваліфікації дій підсудних та, відповідно, вплинуло на призначене покарання. Так, судом не було встановлено, хто саме скоїв вбивство потерпілого ОСОБА_9, оскільки, як вбачається з показів підсудного ОСОБА_5, наданих в судовому засіданні, в момент вбивства він (ОСОБА_4) разом з ОСОБА_5 знаходились на подвір»ї, також ОСОБА_5 підтверджував те, що ломом він ударів потерпілому не наносив, судом не взято до уваги зізнання ОСОБА_6 про те, що вбивство ОСОБА_9 скоїв він.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах засудженого ОСОБА_5, захисник ОСОБА_8, не оскаржуючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_5 злочину та правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості та обрати більш м»яку міру покарання і зменшити строк призначеного ОСОБА_5 покарання. В обґрунтування вимог апеляції зазначає, що на протязі досудового та судового слідства ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині не заперечував, а повністю її визнав та розкаявся у вчиненому, що мало бути прийнято судом першої інстанції до уваги та визнано, як обставиною, що пом'якшує покарання. На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано при обранні ОСОБА_5 міри покарання думку потерпілої ОСОБА_7, яка не просила суд про максимальне покарання його підзахисному та наявність в діях ОСОБА_5 лише однієї обтяжуючої покарання обставини.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисник ОСОБА_3, не оскаржуючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 злочину та правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості та призначити ОСОБА_6 більш м»яке покарання. Вимоги апеляції обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не визнав пом»якшуючою покарання ОСОБА_6 обставиною його щире каяття та не взяв до уваги його покази та покази його сестри ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_4 погрожував його сестрі розправою, якщо ОСОБА_6 не візьме на себе вину за вбивство ОСОБА_9, а тому ОСОБА_6 змушений був змінити покази в суді та оговорити себе. Також судом не враховано наявність в діях підсудного лише однієї обтяжуючої покарання обставини та повне визнання ним цивільного позову потерпілої ОСОБА_7, її думки з приводу міри покарання, яка не наполягала на призначенні йому максимального строку покарання, не враховано вік підсудного, його стан здоров»я та матеріальний стан. Зазначені обставини призвели до призначення ОСОБА_6 надто суворого покарання.

В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного йому покарання за ч.1 ст. 396 КК України та за сукупністю вироків і призначити нове остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Вимоги апеляції обґрунтовує тим, що призначене судом покарання за ч.1 ст. 396 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його суворості. Вказує, що судом була допущена однобічність та неповнота судового слідства, яка полягає в тому, що судом не враховано мотив скоєння ним злочину, обставини, ступінь тяжкості злочину, що суттєво вплинуло на винесення вироку і призначення покарання. Зазначає, що суд першої інстанції призначив надто сувору міру покарання, приєднавши повністю невідбуту частину покарання за вироком суду від 07 липня 2010 року. При цьому судом не було враховано те, що за попереднім вироком він виконував обов»язки, покладені на нього судом, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення.

В доповненнях до апеляційної скарги засуджений ОСОБА_5 просить вирок Фастівського міськрайонного суду від 18.09.2013р. скасувати, а справу повернути до Фастівського міськрайонного суду на новий судовий розгляд. Вимоги апеляції обґрунтовує тим, що судом було допущено істотну неповноту судового слідства, а саме, суд не взяв до уваги покази підсудних про те, що ОСОБА_4 ударів ломом потерпілому не наносив, а лише замахувався ним, а удари потерпілому наносив ОСОБА_6 сокирою, яку потім разом з ножем сховав. Також судом були взяті до уваги покази всіх підсудних, які надавались ними в ході досудового слідства і не взяті до уваги покази, які були надані ними в суді. При цьому, в ході судового розгляду він давав покази щодо того, що на момент скоєння ОСОБА_6 вбивства потерпілого, він разом з ОСОБА_4 перебували на подвір»ї, однак суд не дав оцінки вказаним доводам. Також суд не звернув увагу на істотні порушення, які були допущені в ході досудового слідства, а саме, було порушено його право на захист. Так, на досудовому слідстві йому та ОСОБА_6 було запрошено одного захисника на двох, хоча вони обвинувачувались у скоєнні особливо тяжкого злочину, що є істотним порушенням вимог КПК України. При цьому захисник здійснював захист таким чином, щоб всю провину у скоєнні злочину перекласти на ОСОБА_4, що в подальшому призвело до постановлення незаконного вироку суду. За таких обставин вважає, що судом було допущено істотну неповноту судового слідства та призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить пом'якшити призначене йому за вироком суду покарання вказуючи на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. На обґрунтування своїх вимог засуджений вказує, що він має посередні характеристики з місця проживання, вину в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, під час досудового розслідування допомагав слідству встановити істину по справі, за час перебування в СІЗО №13 м. Києва доган та покарань не мав.

В поданих до суду запереченнях засуджений ОСОБА_4 погодився з доводами апеляції прокурора в тій частині, що судом була допущена однобічність та неповнота судового слідства та що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, однак заперечував щодо доводів прокурора про доведеність вини кожного з підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів та правильності кваліфікації їх дій.

Зазначає, що під час судового розгляду справи ОСОБА_5 неодноразово вказував на те, що він удари металевим ломом потерпілому ОСОБА_9 не наносив та що саме ОСОБА_6 залишався з потерпілим на момент злочину і саме ОСОБА_6 скоїв вбивство ОСОБА_9, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді,

думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_4 підтримав лише в частині вимог про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, щодо задоволення інших вимог заперечував, вважає, що по справі було зібрано достатньо доказів для прийняття законного рішення, та заперечив щодо задоволення апеляційних скарг захисників ОСОБА_8, ОСОБА_3 і засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_2, який просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу та апеляцію свого підзахисного ОСОБА_4, апеляцію прокурора підтримав лише в частині направлення справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, щодо апеляційних скарг інших учасників судового розгляду, то при їх вирішенні поклався на думку суду,

захисника ОСОБА_3, яка подані нею та її підзахисним ОСОБА_6 апеляції підтримала та просила пом»якшити призначене ОСОБА_6 за ст. 71 КК України покарання, також підтримала апеляцію захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_5, апеляцію прокурора підтримала лише в частині того, що вирок суду не обґрунтований, однак заперечувала щодо вимог про скасування вироку, щодо задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2 заперечувала,

думку потерпілої ОСОБА_7, яка просила апеляційні скарги всіх учасників судового розгляду залишити без задоволення, а вирок Фастівського міськрайонного суду без змін,

засудженого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію і апеляції свого захисника та доповнення до апеляції ОСОБА_5, апеляцію прокурора підтримав в частині направлення справи на додаткове розслідування та заперечував щодо задоволення апеляцій інших учасників судового розгляду,

засудженого ОСОБА_6, який підтримав подану ним апеляцію та частково апеляцію свого захисника, щодо апеляцій інших учасників, то при їх вирішенні поклався на думку суду,

засудженого ОСОБА_5, який підтримав вимоги, викладені ним в доповненнях до апеляційної скарги, а також не заперечував щодо задоволення апеляцій інших учасників судового розгляду,

перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи викладені в апеляціях, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обгрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обгрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновок суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.

Відповідно до ст. 365 ч.1 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляцій.

Висновок суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та винність ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України за наведених у вироку обставин обгрунтований об»єктивними доказами, які всебічно і повно перевірені судом із дотриманням вимог кримінально - процесуального закону.

Так, вина засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується показами самих підсудних, які були надані ними в ході досудового слідства та в суді, протоколами очних ставок, протоколами відтворення обстановки та обставин події, висновками експертів, показами свідків та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_4 наносив металевим ломом удари по голові та тілу ОСОБА_9, після чого ножем з чорною колодкою наніс кілька ударів в шию ОСОБА_9. В подальшому він, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поклали труп ОСОБА_9 на покривало, винесли на поле, що розташоване навпроти його будинку та закопали. Аналогічні покази були надані підсуднім ОСОБА_6 і під час досудового слідства. Так, з протоколу допиту ОСОБА_6 в якості підозрюваного від 11.11.2011р. проведеного за участю захисника вбачається, що останній вказував на те, що саме ОСОБА_4 вдарив близько 3-х разів металевим ломом по голові ОСОБА_9, після чого потерпілий впав на підлогу. Коли ОСОБА_9 лежав на підлозі, ОСОБА_4 сів на нього зверху і ножем наніс декілька ударів в шию останнього. Як вбачається з протоколу додаткового допиту обвинуваченого ОСОБА_6 від 25.01.2012р., останній вказував, що ОСОБА_4, тримаючи в руках лом, верхньою округлою його частиною почав наносити удари по голові ОСОБА_9, який сидів на дивані, удари наносив зверху до низу зліва направо, наносив удари в область верхньої частини голови, яку ОСОБА_9 почав захищати руками. Зазначені покази були також підтверджені ОСОБА_6 під час проведення відтворення обстановки та обставин події та відображені в протоколі від 11.11.2011р.

Дані покази узгоджуються між собою та повністю знайшли своє відображення у вироку суду.

Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_5 вказував на те, що ОСОБА_4 ломом ОСОБА_9 ударів не наносив, а лише замахувався ним та лякав потерпілого. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в ході досудового слідства підсудний ОСОБА_5 неодноразово вказував на те, що ОСОБА_4 наносив удари металевим ломом по голові ОСОБА_9 та ножем з чорним руків»ям наносив удари в область коліна правої ноги ОСОБА_9 та лезом зробив поріз на шиї останнього. Покази ОСОБА_5, дані в ході досудового слідства частково узгоджуються з іншими матеріалами справи та були перевірені судом і викладені у вироку суду.

Доводи в апеляціях захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 про те, що покази ОСОБА_6 є суперечливими, що враховуючи розміри приміщення, в якому було скоєно злочин, фізично неможливо наносити удари ломом так, як про це вказував ОСОБА_6 та що удари потерпілому ОСОБА_9 по голові наносив ОСОБА_6 сокирою спростовуються висновком експерта №97/238д від 07.02.2012р., з якого вбачається, що характер і локалізація виявлених при судово- медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 ушкоджень дозволяють зробити висновок, що вони могли утворитись за обставин, на які вказав ОСОБА_6 при проведенні відтворення обстановки та обставин події 11.11.2011р. Характер і локалізація виявлених при судово- медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 ушкоджень не дозволяють однозначно стверджувати, чи могли вони виникнути при обставинах, на які вказав ОСОБА_5 при проведенні відтворення обстановки та обставин події 16.11.2011р., так як локалізація деяких ушкоджень (рана на правому плечі та лівому стегні) не відповідають локалізації, яку зазначив останній, механізм і обставини виникнення частини ушкоджень (рани на голові та шиї) ним не зазначені, так як з його слів, з тих чи інших причин він їх не бачив. Однак слід зазначити, що частина виявлених ушкоджень могли виникнути за обставин, на які вказав останній. З висновку експерта №9/д/97/д/238 від 08.02.2012р. вбачається, що характер ушкоджень на голові (форма, характеристика країв і розміри ран, характер переломів кісток черепа), що були виявлені на трупі ОСОБА_9 не дозволяють зробити висновок, що вони виникли в результаті ударів, про які зазначив ОСОБА_4 (удари обухом сокири).

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 про те, що тілесні ушкодження на голові потерпілого були завдані не металевим ломом, оскільки при досліджені змивів з лому крові, білка людини не виявлено є безпідставними та спростовуються висновком судово - цитологічної експертизи №324/11/ц від 13.01.2012р., з якого вбачається, що при судово - цитологічному дослідженні змивів з металевого лома (об.3) виявлені мікрона кладення крові, видову та групову належність якої встановити не виявляється можливим в зв»язку з малою концентрацією білка крові.

Сукупність наведених у вироку доказів свідчить про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України.

З огляду на викладене, доводи захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 про невідповідність висновків суду першої інстанції в цій частині викладеним у вироку фактичним обставинам справи є безпідставними.

Також в обґрунтування вини засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів суд правомірно послався на їх покази, які були надані ними під час досудового слідства, оскільки вказані покази надавались ними в присутності захисників, вони узгоджуються з іншими матеріалами справи та судом їм надана належна оцінка, а тому доводи апеляцій засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що суд неправомірно у вироку врахував їх покази, надані під час досудового слідства та не врахував показів, наданих ними в судовому засіданні є безпідставними.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляцій засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про порушення права на захист засудженого ОСОБА_5 під час досудового слідства, яке полягало в тому, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було запрошеного одного захисника на двох, оскільки нормами КПК України в редакції 1960р. не були передбачені обмеження з цього приводу, а матеріалами справи не підтверджено того факту, що інтереси захисту засудженого ОСОБА_5 суперечили інтересам захисту засудженого ОСОБА_6

За таких обставин апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 слід залишити без задоволення.

Щодо доводів апеляції прокурора про незаконність вироку суду першої інстанції, то, на думку колегії суддів належних підстав для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд апеляція прокурора не містить, тому апеляцію прокурора також слід залишити без задоволення.

При вирішенні питання про призначення покарання кожному з засуджених за вчинені ними злочини, судом в повній мірі були дотримані вимоги ст. 65 КК України, а саме, враховано тяжкість вчинених кожним із засуджених злочинів, обставини їх скоєння, особи кожного з них та призначене кожному з засуджених покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин доводи апеляцій засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про суворість призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст. 396 КК України є безпідставними.

Разом з тим, на думку колегії суддів, при призначенні засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ст. 71 КК України суд помилково обрав принцип повного складання покарань, без належного врахування всіх обставин справи та даних про особи засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а тому доводи апеляцій засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_8 щодо суворості призначеного засудженим на підставі ст. 71 КК України покарання є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2013 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підлягає зміні в частині призначеного засудженим за ст. 71 КК України покарання в бік його пом»якшення.

Керуючись ст. 365, 366, 373, 377 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Апеляцію захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_6 задоволити частково.

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2013року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в частині призначеного покарання змінити.

За сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_6 визначити шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2010 року і вважати його засудженим на підставі ст. 71 КК України до 7 років позбавлення волі.

За сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_5 визначити шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2010 року і вважати його засудженим на підставі ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

С УДДІ

____ _____ ______

Свінціцька О.П. Габрієль В.О. Дрига А.М.