Постанова № 37387365, 25.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа№ 5011-14/964-2012-52/373-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Інвест"

на рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2013р.

у справі № 5011-14/964-2012-52/373-2012 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Зерносвіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Інвест"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

В січні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Зерносвіт" (далі - позивач) звернулось в господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Інвест" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.03.2012р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 186 173,94 грн. основного боргу, 1 091,89 грн. пені, 3 745,41 грн. судового збору, 2 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2012р. у справі № 5011-14/964-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2012р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. та рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2012р. у справі № 5011-14/964-2012 скасовано, а матеріали справи направлені до господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.03.2013р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Зерносвіт" залишено без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. ухвалу господарського суду м. Києва від 12.03.2013р. скасовано, справу передано на розгляд господарського суду м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2013р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. залишено в силі.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2013р. у справі № 5011-14/964-2012-52/373-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Зерносвіт" грошові кошти: основного боргу - 146 173,94 грн. пені - 23 102,80 грн., 3% річних - 10 295,11 грн., судові витрати - 5 306,26 грн. В іншій частині позову відмовлено. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013р. у справі № 5011-14/964-2012-52/373-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно прийняте з порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, зокрема, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції охоронюваних законом прав та законних інтересів ТОВ ,,Ренесанс Кепітал Інвест", так як суд не задовольнив клопотання останнього про відкладення розгляду справи в зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, який надійшов через відділ документального забезпечення суду 03.02.2014р., позивач вказує на необґрунтованість апеляційної скарги, просить змінити рішення з урахуванням поданого позивачем листа по уточненню позовних вимог від 21.11.2013р. Виправити допущену помилку в назві відповідача по тексту рішення, а також в його резолютивній частині та вказати замість ,,Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Груп" - ,,Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Інвест". Стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти: основного боргу - 146 173,94 грн., пені - 59 913,55 грн., 3% річних - 10 295,11 грн., 10 000,00 грн. відшкодування витрат на юридичні послуги та судовий збір - 3 745,41 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 04.02.2014р.

03.02.2014р. через відділ документального забезпечення суду надійшла телеграма від відповідача з проханням відкласти судове засідання, призначене на 04.02.2014р. в зв'язку з відрядженням уповноваженого представника відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. розгляд скарги у справі № 5011-14/964-2012-52/373-2012 відкладено на 25.02.2014р. в зв'язку з неявкою представника відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду справи на підстві ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 25.02.2014р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411609448652.

Заяв про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Зерносвіт" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Інвест" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1483, відповідно до п.п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати партіями у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти від продавця та оплатити борошно пшеничне вищого і першого ґатунків (далі - продукція) (т.1, а.с. 15 - 18).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору, загальна кількість продукції визначається підсумком кількості у фактично переданих продавцем партій покупцеві, згідно його заявок, які той може передавати по факсу та специфікацій, в межах терміну чинності цього договору. Кількість, асортимент кожної партії продукції визначається згідно заявок покупця, які той передає продавцю не пізніше, ніж за 1 робочий день до дня передачі партії продукції. Передача заявок покупцем може здійснюватись по факсу.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору сторони погодили, що ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін, погоджується сторонами на певний період чи на окрему партію і вказана з ПДВ. Зміна погодженої ціни в сторону збільшення - не допускається. Орієнтовно, загальна сума договору складає 2 000 000,00 грн. Уточнена сума договору визначається підсумком вартості фактично переданої продавцем продукції покупцю в межах терміну чинності цього договору. Розрахунки за фактичну кількість отриманої продукції покупець здійснює безпосередньо з продавцем, безготівково, у термін 30 - ти календарних днів з дня прийняття.

За твердженням позивача, на виконання умов договору він передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 5 060 830,56 грн., однак покупець за товар не розрахувався в повному обсязі, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором, яка становить 319 691,94 грн.

Позивачем у відповідності до умов договору було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

- № РН-001249 від 11.06.2011р. на суму 42 185,00 грн.,

- № РН-001306 від 17.06.2011р. на суму 48 750,00 грн.,

- № РН-001312 від 18.06.2011р. на суму 24 632,50 грн.,

- № РН-001362 від 23.06.2011р. на суму 49 042,50 грн.,

- № РН-001368 від 24.06.2011р. на суму 49 010,00 грн.,

- № РН-001372 від 25.06.2011р. на суму 43 306,00 грн.,

- № РН-001487 від 13.07.2011р. на суму 45 090,00 грн.,

- № РН-001521 від 15.07.2011р. на суму 43 770,00 грн. (т.1, а.с. 23, 25, 26, 28, 30, 32, 34, 36).

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписами його представників, а також відбитками печаток відповідача на вказаних видаткових накладних, однак оплату за поставлений товар відповідач не здійснив.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1483 від 11.01.2010р. в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого, як зазначає позивач, у відповідача виникла заборгованість у сумі 319 691,94 грн., які він просить стягнути з відповідача.

При цьому, під час розгляду справи позивач, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості по договору неодноразово уточнював позовні вимоги, та у відповідності до останніх уточнень (т. 3, а.с. 210 - 213) просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 146 173,94 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору в розмірі 59 913,55 грн., 3% річних в розмірі 10 295,11 грн. та відшкодувати витрати на юридичні послуги в розмірі 10 000,00 грн.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, зазначаючи про їх обґрунтованість та доведеність.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, враховуючи таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли з договору поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, пунктом 4.3 договору встановлено, що розрахунки за фактичну кількість отриманої продукції покупець здійснює безпосередньо з продавцем, безготівково, у термін 30- ти календарних днів з дня прийняття.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач передав товар на суму 5 060 830,56 грн., відповідач в свою чергу не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, яка, з врахуванням часткової оплати, становить 146 173,94 грн.

При цьому, слід зазначити, що суд першої інстанції неодноразово витребовував у відповідача контррозрахунок суми заявленої до стягнення, який, однак, відповідачем наданий не був.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 146 173,94 грн. основного боргу за договором поставки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору в розмірі 59 913,55 грн., 3% річних в розмірі 10 295,11 грн. та витрати на юридичні послуги в розмірі 10 000,00 грн.

Суд першої інстанції частково задовольнив вказані позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню - 23 102,80 грн., 3% річних - 10 295,11 грн., відмовив в іншій частині вказаних позовних вимог.

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В розділі 10 договору сторони погодили додаткові умови та відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Зокрема, відповідно до п.п.10.4, 10.5 договору за безпідставне порушення терміну проведення розрахунків за отриману продукцію покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожен день прострочення, але не більше подвійної суми вартості продукції. Сплата пені не звільняє сторони від виконання основних зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за отриманий товар за договором не виконав належним чином, своєчасну оплату не здійснив. У зв'язку з цим нарахування позивачем пені та 3% річних є правомірним.

Перевіривши розрахунки суми пені та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога щодо стягнення пені в розмірі 59 913,55 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 23 102,80 грн., з огляду на приписи ст. 232 ГК України, при цьому 3% річних в розмірі 10 295,11 грн. позивачем розраховані вірно.

Щодо відшкодування 10 000,00 грн. витрат на юридичні послуги колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, в обґрунтування вищевказаних витрат надано суду договір про надання юридичних послуг №1-02/11 від 21.02.2012 року, свідоцтво адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію прибуткового касового ордеру № 1/03 від 05.03.2012р. про сплату 10 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання юридичних послуг № 1-02/11 відповідно до умов даного договору, адвокат приймає на себе зобов'язання надати юридичні послуги клієнту, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані юридичні послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору. Здача - приймання наданих юридичних послуг за цим договором оформлюється актом прийому - передачі наданих послуг (п.п. 3.1).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 1/03 від 05.03.2012р. про сплату 10 000,00 грн. зазначено, що підставою сплати вказаних коштів є договір про надання юридичних послуг № 1-02/11 від 21.02.2012р.

Слід зазначити, що предметом договору є надання саме ,,юридичних послуг", тоді як положеннями ст. 44 ГПК до складу судових витрат включено саме ,,оплата послуг адвоката", тому вимога про стягнення 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката не підлягає задоволенню.

Обгрунтовучи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушено права ТОВ ,,Ренесанс Кепітал Інвест", так як суд не задовольнив клопотання останнього про відкладення розгляду справи в зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем неодноразово заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи, про що свідчать, зокрема, телеграма від 25.09.2013р. (т.3, а.с. 192), телеграма від 18.10.2013р. (т.3, а.с. 199), телеграма від 13.11.2013р. (т.3, а.с. 203), на підставі яких судом першої інстанції розгляд справи відкладався.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи те, що за клопотанням відповідача розгляд справи неодноразово відкладався судом першої інстанції, посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права не є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Водночас, як вбачається з матеріалів позовної заяви та вступної частини оскаржуваного рішення суду, позовні вимоги заявлено до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Інвест", однак, судом першої інстанції в описовій частині рішення від 21.11.2013р. у справі № 5011-14/964-2012-52/373-2012 помилково зазначено ,,покупцем за договором поставки № 1483 - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Груп", а також в резолютивній частині рішення помилково зазначено інше найменування боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Груп" замість відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Інвест".

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що відповідно до приписів ст. 104 ГПК України рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2013р. у справі № 5011-14/964-2012-52/373-2012 слід змінити, виклавши його в редакції даної постанови.

Судові витрати за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України та покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Інвест" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2013 р. у справі

№ 5011-14/964-2012-52/373-2012 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

,,1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ренесанс Кепітал Інвест" (код 34047146), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Зерносвіт" (код 31909523) грошові кошти: основного боргу - 146 173,94 грн., пені - 23 102,80 грн., 3% річних - 10 295,11 грн. та 5 306,26 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити."

3. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Жук

Повний текст складено та підписано 27.02.2014р.