Рішення № 37387231, 24.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа № 911/997/13

Господарський суд Київської області в складі: головуючий суддя: Скутельник П.Ф., судді: Лутак Т.В., Саванчук С.О., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/997/13

за позовом Кагарлицького районного споживчого товариства, ідентифікаційний код: 30334741, місцезнаходження: 09200, Київська обл., м. Кагарлик, пл. Незалежності, 5,

до відповідача-1 - Київської обласної спілки споживчих товариств, ідентифікаційний код: 01753776, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 21,

та відповідача-2 - Київської регіональної спілки споживчої кооперації, ідентифікаційний код: 31924756, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 21,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тимошенко Федір Петрович, місце проживання: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Леніна, 19, кв. 62,

про визнання недійсною постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств та визнання права власності, -

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Ситенюк О.Д., який діє на підставі довіреності від 03.01.2014 року №01-01;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився, -

Обставини справи:

Кагарлицьке районне споживче товариство (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Київської обласної спілки споживчих товариств (далі за текстом: Відповідач-1) та Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі за текстом: Відповідач-2) про визнання недійсною постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 12.03.2002 року №5, п.1 зі змінами, внесеними постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 20.03.2003 року №6, п.1 та визнання права власності на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, який розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, пл. Незалежності, 15-А та складається з наступних будівель та споруд: магазин під літ. «А», склад під літ. «А1», котельня під літ. «Б», контора під літ «В», вагова під літ. «Г», магазин «М'ясо» під літ. «Д», шинок під літ. «Ж», магазин «Хліб» під літ. «З», авто гараж під літ «з1», лабораторія під літ. «К», навіс під літ «г», туалет під літ. «Л», ворота під літ. «h», паркан під літ. «h1», паркан під літ. «h2», ворота під літ. «h3», ворота під літ. «h4» за Кагарлицьким районним споживчим товариством.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 12.03.2002 року №5, п.1 зі змінами, внесеними постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 20.03.2003 року №6, п.1, вирішено передати у власність безоплатно з правом володіння, користування і розпорядження, як членський внесок до статутного фонду Відповідача-2 наявні кошти та власне майно Відповідача-1, зокрема, цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, який належить на праві власності Позивачу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2013 року порушено провадження у справі №911/997/13, розгляд якої призначено на 15.04.2013 року.

15.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача-2 надійшов відзив від 15.04.2013 року б/н (вх. №9597 від 15.04.2013 року) з доданими документами, у якому Відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи це, зокрема, тим, що Позивач, як на підставу виникнення у нього права власності на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, посилається на рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 12.06.2002 року №50, проте вказане рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради було скасовано рішенням господарського суду Київської області від 11.12.2007 року у справі №375/12-04/8, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року у справі №375/12-04/8.

15.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача-2 надійшла заява від 15.04.2013 року б/н (вх. №9598 від 15.04.2013 року), у якій Відповідач-2 просить залучити Тимошенко Федіра Петровича до участі у справі №911/997/13 у якості Відповідача 3.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013 року з метою забезпечення позову накладено арешт на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, який належить Кагарлицькому районному споживчому товариству на праві власності та розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-А та складається з наступних будівель та споруд: магазин під літ. "А", склад під літ. "А1", котельня під літ. "Б", контора ринку під літ. "В", вагова під літ. "Г", м'ясний павільйон під літ. "Д", шинок під літ. "Ж", магазин "Хліб" під літ. "З", авто гараж під літ. "з1", лабораторія під літ. "К", навіс під літ. "г", туалет під літ. "Л", ворота під літ. "h", паркан під літ. "h1", паркан під літ. "h2", ворота під літ. "h3", ворота під літ. "h4".

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013 року розгляд справи відкладено на 13 травня 2013 року. Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2013 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 06.06.2013 року; призначено колегіальний розгляд справи №911/997/13 у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2013 року прийнято справу №911/997/13 до провадження в складі суду: головуючий суддя: Скутельник П.Ф., судді: Горбасенко П.В., Лилак Т.Д.; розгляд справи призначено на 10 червня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2013 року розгляд справи відкладено на 26 червня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2013 року прийнято справу №911/997/13 до свого провадження в складі суду: головуючий суддя: Скутельник П.Ф., судді: Горбасенко П.В., Лутак Т.В.; розгляд справи призначено на 26 червня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2013 року призначено у справі №911/997/13 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зупинено провадження у справі №911/997/13 на час проведення експертизи і отримання господарським судом висновків експертизи.

09.01.2014 року до господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №911/997/13 разом з супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 18.12.2013 року №10092/10093/13-32 (вх. №163/14 від 09.01.2014 року), в якому зазначено, що матеріали справи повертаються без виконання у зв'язку з несплатою позивачем вартості дослідження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2014 року провадження у справі №911/997/13 поновлено; розгляд справи призначено на 24 лютого 2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2014 року прийнято справу №911/997/13 до провадження в складі суду: головуючий суддя: Скутельник П.Ф., судді: Лутак Т.В., Саванчук С.О.; розгляд справи призначено на 24 лютого 2014 року.

24.02.2014 року в судове засідання з'явився Відповідач-1, який надав пояснення по справі, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Позивач, Відповідач-2 та Третя особа в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи.

Детально дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву Відповідача-2 від 15.04.2013 року б/н, у якій Відповідач-2 просить залучити Тимошенко Федіра Петровича до участі у справі №911/997/13 у якості Відповідача 3, суд дійшов наступних висновків.

Обґрунтовуючи вказану заяву, Відповідач-2 зазначає, що Тимошенко Федір Петрович є набувачем спірного майна відповідно до ухвали Ржищівського міського суду Київської області про затвердження мирової угоди.

Згідно ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Позивачем заявлено позов до Київської обласної спілки споживчих товариств та Київської регіональної спілки споживчої кооперації про визнання недійсною постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 12.03.2002 року №5, п.1 зі змінами, внесеними постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 20.03.2003 року №6, п.1 та визнання права власності на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, який розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, пл. Незалежності, 15-А.

Як встановлено судом, Тимошенко Федір Петрович є учасником судового процесу у справі №911/997/13, а саме третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до абз. 3 п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Дослідивши детально матеріали справи, з'ясувавши усі обставини справи, враховуючи предмет позову, судом встановлено відсутність достатніх підстав для залучення до участі у справі №911/997/13 у якості відповідача Тимошенка Федіра Петровича, у зв'язку з чим суд відхиляє заяву Відповідача-2 від 15.04.2013 року б/н.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Відповідача-1, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 24.02.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Позивач, Відповідач-2 та Третя особа належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Позивача, Відповідача-2 та Третьої особи, суд дійшов висновку, що Позивач, Відповідач-2 та Третя особа були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Враховуючи надані в судовому засіданні Відповідачем-1 пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, а також те, що матеріали справи №911/997/13 повернуто Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України до господарського суду Київської області без виконання у зв'язку з несплатою Позивачем вартості судово-почеркознавчої експертизи, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача-1, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

Згідно ст. 1 Закону України «Про споживчу кооперацію», споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Пунктом 1 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» визначено, що первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію», власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок. Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами.

Господарським кодексом України у ч. 2 ст. 93 визначено, що підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Судом встановлено, що постановою восьмих зборів Ради райспоживспілки дванадцятого скликання від 22.04.1998 року «Про затвердження постанови правління райспоживспілки №41 від 06 жовтня 1997 року», Кагарлицький ринок залишено в безпосередньому підпорядкуванні райспоживспілки.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Кагарлицького колгоспного ринку Кагарлицької РСС Київської області, затвердженого постановою правління Кагарлицької РСС від 13.12.1991 року, Колгоспний ринок Кагарлицької райспоживспілки є власним підприємством райспоживспілки, знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні правління РСС.

Постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств «Про власність» від 12.03.2002 року №5, п.1 передано станом на 31.03.2002 року Київській регіональній спілці споживчої кооперації у власність безоплатно з правом володіння, користування і розпорядження, як членський внесок до статутного фонду київської регіональної спілки споживчої кооперації в обмін на корпоративні права наявні кошти та власне майно Київської обласної спілки споживчих товариств по залишковій вартості.

Постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 20.05.2003 року №6 п.1 доповнено пооб'єктний перелік вартості майна, що передається Київській регіональній спілці в обмін на корпоративні права майном і грошовими коштами, зокрема майно цілісного майнового комплексу Кагарлицького ринку, вартість якого становить 265 678,11 грн., сума зносу - 118 534,07 грн., залишкова вартість - 141 144,04 грн.

Як зазначає Позивач у позовній заяві, правління Київської обласної спілки споживчих товариств, приймаючи рішення про розпорядження цілісним майновим комплексом Кагарлицького ринку у формі постанови від 12.03.2002 року та відповідного акту від 08.07.2003 року, фактично передало право власності на об'єкт нерухомого майна, який їй не належить.

Проте, суд не погоджується з вказаними доводами Позивача у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що в рішенні від 21.03.2011 року у справі №259/16-2005/5/13 господарський суд Київської області та Київський апеляційний господарський суд в постанові від 07.06.2011 року у справі №259/16-2005/5/13 дійшли висновку, що оформлення права власності за Кагарлицьким районним споживчим товариством відбулось незаконно, а власником спірного майна на момент його передачі Київській регіонспоживспілці була саме Київська облспоживспілка.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України під час перегляду в касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у справі №259/16-2005/5/13 (постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011 року у справі №259/16-2005/5/13).

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що власником цілісного майнового комплексу Кагарлицького ринку була Київська обласна спілка споживчих товариств, суд дійшов висновку, що прийняття постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств «Про власність» від 12.03.2002 року №5, п.1 та передача Київській регіональній спілці споживчої кооперації у власність безоплатно з правом володіння, користування і розпорядження цілісного майнового комплексу Кагарлицького ринку є правомірним та відноситься до компетенції Київської обласної спілки споживчих товариств як власника вказаного майна.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2013 року у даній справі, розглянувши клопотання Позивача про призначення експертизи від 10.06.2013 року б/н, у якому Позивач просив призначити судову почеркознавчу експертизу під час розгляду справи №911/997/13, обґрунтовуючи це тим, що у Позивача є сумніви в тому, що документи під назвою постанова правління Київської облспоживспілки №5 від 12.03.2002 року «Про власність» та постанова правління Київської облспоживспілки №6 від 20.05.2003 року «Про доповнення до постанови правління «Про власність» від 12.03.2002 року №5» взагалі були підписані Паком В.П., суд призначив у справі №911/997/13 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та поклав витрати на проведення експертизи та організаційні питання, пов'язані з її проведенням, на даній стадії розгляду справи на Позивача - Кагарлицьке районне споживче товариство. Проте, Позивач оплату за проведення вказаної експертизи не здійснив, у зв'язку з чим матеріали справи №911/997/13 було повернуто Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України до господарського суду Київської області без виконання у зв'язку з несплатою Позивачем вартості дослідження. Жодних пояснень щодо причин несплати коштів за проведення почеркознавчої експертизи Позивачем суду не надано.

Як вказує Позивач у позовній заяві від 22.03.2013 року б/н, підставою набуття Позивачем права власності на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку є рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 12.06.2002 року №50, згідно з яким за Позивачем визнано право власності на приміщення Кагарлицького ринку та доручено Кагарлицькому БТІ видати Позивачу свідоцтво про право власності на будівлі і споруди майнового комплексу.

Проте, суд з такими твердженнями Позивача суд не погоджується, оскільки вказані доводи спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 05.07.2002 року, цілий майновий комплекс, розташований в м. Кагарлик по вул. Незалежності, 15а, належить Кагарлицькому районному споживчому товариству. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Кагарлицької міської ради від 12.06.2002 року №50.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 328 визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 11.12.2007 року у справі №375/12-04/8 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 12.06.2002 року №50 «Про визнання права власності на приміщення Кагарлицького ринку по вул. Незалежності, 15а за Кагарлицьким районним споживчим товариством». У вказаному рішенні господарський суд зазначив, що при винесенні рішення від 12.06.2002 року №50 «Про визнання права власності на приміщення Кагарлицького ринку по вул. Незалежності, 15а за Кагарлицьким районним споживчим товариством» виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради не було з'ясовано належність майна Кагарлицького ринку іншому власнику.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року у справі №375/12-04/8 рішення господарського суду Київської області від 11.12.2007 року у справі №375/12-04/8 скасовано частково та прийнято нове рішення в цій частині; відмовлено Київській обласній спілці споживчих товариств в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 12.06.2002 року №50 «Про визнання права власності на приміщення Кагарлицького ринку по вул. Незалежності, 15а за Кагарлицьким районним споживчим товариством».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року у справі №375/12-04/8 за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року у справі №375/12-04/8, апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств задоволено, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року у справі №375/12-04/8 скасовано, рішення господарського суду Київської області від 11.12.2007 року у справі №375/12-04/8 залишено без змін.

Таким чином, рішення господарського суду Київської області від 11.12.2007 року у справі №375/12-04/8, яким визнано недійсним рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 12.06.2002 року №50 «Про визнання права власності на приміщення Кагарлицького ринку по вул. Незалежності, 15а за Кагарлицьким районним споживчим товариством», є чинним.

Отже, рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 12.06.2002 року №50, на яке посилається Позивач як на підставу набуття права власності на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, є недійсним. Доказів зворотного Позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 21.03.2011 року у справі №259/16-2005/5/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у справі №259/16-2005/5/13 та постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 року у справі №259/16-2005/5/13, визнано за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації право власності на об'єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу Кагарлицького ринку.

Разом з тим, Вищий господарський суд України у постанові від 16.11.2011 року у справі №259/16-2005/5/13 зазначив, що колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильними висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що Київська регіональна спілка споживчої кооперації набула права власності на майновий комплекс Кагарлицького ринку.

Згідно ч. 1 ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Отже, факт набуття права власності Київською регіональною спілкою споживчої кооперації на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку встановлений рішенням господарського суду Київської області від 21.03.2011 року у справі №259/16-2005/5/13.

Позивач стверджує, що Відповідач-2 не визнає права власності Позивача на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, про що свідчить низка судових спорів, що розглядались без участі Позивача та які стосувалися цілісного майнового комплексу Кагарлицького ринку.

Судом встановлено, що ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 27.12.2012 року у справі №1020/724/12 №2-160/12 затверджено мирову угоду по справі №2-160/12 за позовом Тимошенка Федора Петровича до київської регіональної спілки споживчої кооперації, Калініченко Тетяни Василівни, згідно умов якої Київська регіональна спілка споживчої кооперації в рахунок погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем Тимошенко Ф.П. на підставі договору позики від 13.12.2012 року №2 передає у його власність цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, який розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-А та складається з наступних будівель та споруд: магазин під літ. «А», склад під літ. «А1», котельня під літ. «Б», контора під літ «В», вагова під літ. «Г», магазин «М'ясо» під літ. «Д», шинок під літ. «Ж», магазин «Хліб» під літ. «З», авто гараж під літ «з1», лабораторія під літ. «К», навіс під літ «г», туалет під літ. «Л», ворота під літ. «h», паркан під літ. «h1», паркан під літ. «h2», ворота під літ. «h3», ворота під літ. «h4».

Враховуючи те, що право власності Київської регіональної спілки споживчої кооперації на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку визнано рішенням господарського суду Київської області від 21.03.2011 року у справі №259/16-2005/5/13, суд дійшов висновку, що Київська регіональна спілка споживчої кооперації мала право на укладення мирової угоди, затвердженої ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 27.12.2012 року у справі №1020/724/12 №2-160/12.

Таким чином, враховуючи те, що рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 12.06.2002 року №50 «Про визнання права власності на приміщення Кагарлицького ринку по вул. Незалежності, 15а за Кагарлицьким районним споживчим товариством», на яке посилається Позивач як на підставу своїх позовних вимог, є недійсним, а також враховуючи визнання рішенням господарського суду Київської області від 21.03.2011 року у справі №259/16-2005/5/13 права власності Київської регіональної спілки споживчої кооперації на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про визнання за ним права власності на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, який розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, пл. Незалежності, 15-А та складається з наступних будівель та споруд: магазин під літ. «А», склад під літ. «А1», котельня під літ. «Б», контора під літ «В», вагова під літ. «Г», магазин «М'ясо» під літ. «Д», шинок під літ. «Ж», магазин «Хліб» під літ. «З», авто гараж під літ «з1», лабораторія під літ. «К», навіс під літ «г», туалет під літ. «Л», ворота під літ. «h», паркан під літ. «h1», паркан під літ. «h2», ворота під літ. «h3», ворота під літ. «h4», є безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

За таких обставин, вимоги Позивача про визнання недійсною постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 12.03.2002 року №5 зі змінами, внесеними постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 20.03.2003 року №6 та визнання права власності на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, який розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, пл. Незалежності, 15-А та складається з наступних будівель та споруд: магазин під літ. «А», склад під літ. «А1», котельня під літ. «Б», контора під літ «В», вагова під літ. «Г», магазин «М'ясо» під літ. «Д», шинок під літ. «Ж», магазин «Хліб» під літ. «З», авто гараж під літ «з1», лабораторія під літ. «К», навіс під літ «г», туалет під літ. «Л», ворота під літ. «h», паркан під літ. «h1», паркан під літ. «h2», ворота під літ. «h3», ворота під літ. «h4» за Кагарлицьким районним споживчим товариством є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними суду за допомогою належних і допустимих письмових доказів, в зв'язку з чим в їх задоволенні суд відмовляє в повному обсязі.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані та заперечувались під час розгляду справи Відповідачами.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду учасниками судового процесу в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд покласти судові витрати на Відповідачів.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Позивача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 9 511,17 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 17 коп.) за подання позовної заяви від 22.03.2013 року б/н, заяви про вжиття заходів до забезпечення позову від 22.03.2013 року б/н та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову від 15.04.2013 року б/н.

Статтею 68 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року за №16, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено відсутність у Позивача права власності на цілісний майновий комплекс Кагарлицького ринку, що розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-А та складається з наступних будівель та споруд: магазин під літ. "А", склад під літ. "А1", котельня під літ. "Б", контора ринку під літ. "В", вагова під літ. "Г", м'ясний павільйон під літ. "Д", шинок під літ. "Ж", магазин "Хліб" під літ. "З", авто гараж під літ. "з1", лабораторія під літ. "К", навіс під літ. "г", туалет під літ. "Л", ворота під літ. "h", паркан під літ. "h1", паркан під літ. "h2", ворота під літ. "h3", ворота під літ. "h4", суд дійшов висновку про доцільність скасування заходів до забезпечення позову у вигляді арешту, накладеного на вказане майно ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013 року у справі №911/997/13.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Кагарлицького районного споживчого товариства до Київської обласної спілки споживчих товариств та Київської регіональної спілки споживчої кооперації про визнання недійсною постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств та визнання права власності, - відмовити.

2. Господарські витрати Кагарлицького районного споживчого товариства (ідентифікаційний код: 30334741, місцезнаходження: 09200, Київська обл., м. Кагарлик, пл. Незалежності, 5) у вигляді судового збору у сумі 9 511,17 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 17 коп.) за подання позовної заяви від 22.03.2013 року б/н, заяви про вжиття заходів до забезпечення позову від 22.03.2013 року б/н та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову від 15.04.2013 року б/н покласти на Кагарлицьке районне споживче товариство (ідентифікаційний код: 30334741, місцезнаходження: 09200, Київська обл., м. Кагарлик, пл. Незалежності, 5).

3. Зняти арешт з цілісного майнового комплексу Кагарлицького ринку, який розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15-А та складається з наступних будівель та споруд: магазин під літ. "А", склад під літ. "А1", котельня під літ. "Б", контора ринку під літ. "В", вагова під літ. "Г", м'ясний павільйон під літ. "Д", шинок під літ. "Ж", магазин "Хліб" під літ. "З", авто гараж під літ. "з1", лабораторія під літ. "К", навіс під літ. "г", туалет під літ. "Л", ворота під літ. "h", паркан під літ. "h1", паркан під літ. "h2", ворота під літ. "h3", ворота під літ. "h4".

4. Копію рішення надіслати учасникам судового процесу та Відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Кооперативна, 19).

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Головуючий суддя П.Ф. Скутельник

Судді Т.В. Лутак

С.О. Саванчук

Повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2014 року