Ухвала суду № 37386765, 28.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Вінтоняк Н.Д.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 року справа №437/13197/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 25 листопада 2013 року по адміністративній справі №437/13197/13-а за позовом ОСОБА_3 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії Департаменту щодо відмови у перерахунку їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (далі - допомога) відповідно до вимог законодавства; зобов'язати Департамент здійснити нарахування і виплату допомоги з ІНФОРМАЦІЯ_1 по день винесення судового рішення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 31.10.2013 року залишено без розгляду позовні вимоги за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 27.02.2013 року.

Постановою Ленінського районного суду у м. Луганську від 25 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департамента щодо відмови в перерахунку та виплати ОСОБА_3 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому законом.

Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 28.02.2013 року по 11.10.2013 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей до 6-ти років.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в межах бюджетних асигнувань Управління правильно виплачувало допомогу позивачці, виходячи з розмірів, встановлених Порядком призначення та виплати державної допомоги сім»ям з дітьми», затвердженого постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 має на утриманні дитину - дочку ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Департаменті з 01.01.2013 року та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн. (а.с.9,13-14)

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12. 2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та відповідні їм правовідносини, судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 25 листопада 2013 року по адміністративній справі №437/13197/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 25 листопада 2013 року по адміністративній справі №437/13197/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В. Бишов