Ухвала суду № 37384796, 26.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року справа №2а/0570/9144/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Жаботинської С.В., Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання - Грецької Ю.А.,

за участю сторін:

представник позивача - Щербака О.Г.

представник відповідача - Шуйського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганської митниці Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі № 2а/0570/9144/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Луганської митниці Міндоходів та до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та стягнення з державного бюджету України суми надмірно сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року ТОВ "Лемтранс" звернулося в суд з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом до Луганської митниці, головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому просило: визнати протиправними дії Луганської митниці щодо відмови в застосуванні митної вартості заявленої позивачем по вантажних митних деклараціях: №702190001/2012/000765 від 02.03.2012р., №702190001/2012/000855 від 07.03.2012р., №702190001/2012/000858 від 07.03.2012р., №702190001/2012/000958 від 14.03.2012р., №702190001/2012/000977 від 15.03.2012р., №702190001/2012/001117 від 22.03.2012р. №702190001/2012/000870 від 12.03.2012р., №702190001/2012/000951 від 13.03.2012р., №702190001/2012/001081 від 21.03.2012р., №702190001/2012/001149 від 23.03.2012р. та №702190001/2012/001226 від 27.03.2012р.; скасувати рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товару: №70219001/2012/000021/2 від 29.02.2012р., №702190001/2012/000029/2 від 06.03.2012р., №702190001/2012/000030/2 від 06.03.2012р., №702190001/2012/000032/2 від 12.03.2012р., №702190001/2012/000037/2 від 13.03.2012р.,. №702190001/2012/000047/2 від 21.03.2012р, №702190001/2012/000050/2 від 23.03.2012р.; стягнути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ "Лемтранс" надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями: №702190001/2012/000765 від 02.03.2012р., №702190001/2012/000855 від 07.03.2012р., №702190001/2012/000858 від 07.03.2012р., №702190001/2012/000958 від 14.03.2012р., №702190001/2012/000977 від 15.03.2012р., №702190001/2012/001117 від 22.03.2012р., №702190001/2012/001226 від 27.03.2012р. суму податку на додану вартість в загальному розмірі 541 550, 48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем надані необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару за зовнішньоекономічним контрактом, однак, відповідач необґрунтовано, в порушення законодавства, прийняв оскаржувані рішення про визначення митної вартості товару за резервним - шостим методом, що привело до надмірної сплати податку на додану вартість.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року вимоги у частині визнання протиправними дій Луганської митниці щодо відмови в застосуванні митної вартості заявленої позивачем у вантажних митних деклараціях: №702190001/2012/000765 від 02.03.2012р., №702190001/2012/000855 від 07.03.2012р., №702190001/2012/000858 від 07.03.2012р.; щодо скасування рішень Луганської митниці про визначення митної вартості товару: №70219001/2012/000021/2 від 29.02.2012р., №702190001/2012/000029/2 від 06.03.2012р., №702190001/2012/000030/2 від 06.03.2012р.; стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ "Лемтранс" надмірно сплачену суму податку на додану вартість за вантажними митними деклараціями: №702190001/2012/000765 від 02.03.2012р., №702190001/2012/000855 від 07.03.2012р., №702190001/2012/000858 від 07.03.2012р. в загальному розмірі 249 628,99 грн. виділені в самостійне провадження.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, позов задоволений частково. Скасовані рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товару №702190001/2012/000032/2 від 12.03.2012р., №702190001/2012/000037/2 від 13.03.2012р., №702190001/2012/000047/2 від 21.03.2012р., №702190001/2012/000050/2 від 23.03.2012р.. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Лемтранс" суму податку на додану вартість надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями №702190001/2012/000958 від 14.03.2012р., №702190001/2012/000977 від 15.03.2012р., №702190001/2012/001117 від 22.03.2012р., №702190001/2012/001226 від 27.03.2012р. у загальному розмірі 291 921,49 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2013 року касаційну скаргу Луганської митниці задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року - скасовано, справу направлено на новий судовий розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року позов задоволено частково, оскаржувані рішення Луганської митниці про визначення митної вартості скасовано, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" суму податку на додану вартість, надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 14.03.2012 року №702190001/2012/000958, від 15.03.2012 року № 702190001/2012/000977, від 22.03.2012 року №702190001/2012/001117, від 27.03.2012 року № 702190001/2012/001226 - у загальному розмірі 291 (двісті дев'яносто одна тисяча) 921 (дев'ятсот двадцять одна гривня) 49 (сорок дев'ять) копійок , в задоволенні решти вимог - відмовлено .

В апеляційній скарзі відповідач, а під час апеляційного розгляду справи представник відповідача посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача .

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради в якості юридичної особи, згідно відповідного свідоцтва серія А00 №301273 (ЄДРПОУ 30600592, місцезнаходження: 83086, м.Донецьк, вул.Артема, б.7).

23 червня 2011 року між ТОВ "Лемтранс" (покупець) та ВАТ "Виксунський металургійний завод" (продавець, ВАТ "ВМЗ") в особі ВАТ "ОМК-Сталь" було укладено зовнішньоекономічний контракт № 7К1/70-11, відповідно до якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAР "Інкотермс 2010" (станція Соловей-експ. Південно-Східної з.д.) залізничні суцільнокатані колеса, асортимент, кількість, технічні умови, строки поставки та ціна яких зазначаються у Специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною.

Крім того, між ВАТ "Виксунський металургійний завод" та ТОВ "Лемтранс" була підписана Угода від 23 грудня 2011 року на поставку залізничних коліс на перше півріччя 2012 року, відповідно якої ТОВ "Лемтранс" гарантує закупку залізничних коліс на ВАТ "ВМЗ" у кількості не менше 1106 штук (7 вагонів) щомісяця протягом першого півріччя 2012 року за ціною 615 доларів США за штуку. Згідно вказаної Угоди за умови збільшення обсягів поставок ціна протягом першого півріччя 2012 року на умовах DAP станція прикордонного переходу РФ - Україна змінюється відповідно до обсягів, які зазначені у таблиці. Зокрема, у разі якщо обсяг товару складає від 4500 до 5500 штук, ціна за одиниці товару складає 595 доларів США за штуку.

30 січня 2012 р. між ТОВ "Лемтранс" та ВАТ "Виксунський металургійний завод" були укладені дві Специфікації до Контракту 7К1/70-11 від 23.06.2011р., а саме №14 та №15, відповідно яких загальна кількість товару, що закуповується, за ними складає 4582 штук. З огляду на що, відповідно до Угоди про поставку залізничних коліс на перше півріччя 2012 року, ціна товару в Специфікаціях була погоджена сторонами на рівні 595 доларів США за штуку.

Позивачем вартість товару була оплачена в 100%-му розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи №61 від 07.02.2012р., за платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 10.02.2012. При цьому передоплата відбувалася відразу за двома Специфікаціями від 30.01.2012р. № 14 та № 15 (рахунок - проформа № 62 від 07.02.2012р.) на загальну суму 2 726 290,00 дол. США.

Для реалізації умов зовнішньоекономічного контракту №7К1/70-11 та Специфікації №15 до нього ТОВ "Лемтранс" протягом лютого-березня 2012 року ввозився товар "колеса залізничні суцільнокатані" за ВМД: №702190001/2012/000870 від 12.03.2012р., №702190001/2012/000951 від 13.03.2012р., №702190001/2012/001081 від 21.03.2012р., №702190001/2012/001149 від 23.03.2012р. з визначенням митної вартості товару за першим методом за ціною угоди щодо імпортованого товару з наданням наступних документів:зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактура (інвойс); банківські платіжні документи від 07.02.2012 р.. Додатково до обов'язкових документів були надані: експертні декларації країни відправлення, паспорти якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні накладні) та дозвільні документи, угода про поставку коліс на перше півріччя 2012 року, лист від контрагента за договором, експертний звіт.

При здійсненні митного контролю у митного органа виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару і митним на митних деклараціях здійснений запис про необхідність подання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: інформацію щодо факторів, які мали вплив на зниження ціни на товар згідно до пункту 4.2 контракту (по всіх ВМД); каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) фірми-виробника товару (за ВМД №702190001/2012/001149); інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару (за ВМД №702190001/2012/000833, №702190001/2012/000951, №702190001/2012/001081, №702190001/2012/001149); сертифікатів про походження товару (за ВМД №702190001/2012/001149); цінової інформації на ідентичні/подібні товари в країні експортерів (за ВМД №702190001/2012/000843, №702190001/2012/000870); інших документів за бажанням декларанта (по всіх ВМД).

Декларантом позивача на ДМВ був зроблений відповідний напис про неможливість подання додаткових документів та їх подальше надання у порядку, визначеному законодавством.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів Луганська митниця самостійно розрахувала митну вартість з використанням 6-го (резервного) методу та видала рішення про визначення митної вартості: №702190001/2012/000032/2 від 12.03.2012р.; №702190001/2012/000037/2 від 13.03.2012р.; №702190001/2012/000047/2 від 21.03.2012р.; №702190001/2012/000050/2 від 23.03.2012р. при цьому відповідачем вказані підстави неможливості застосування попередніх методів.

На підставі винесених рішень про визначення митної вартості Луганською митницею були оформлені відповідні картки-відмови в подальшому митному оформленні №702190001/2/00086 від 12.03.2012р., №702190001/2/00092 від 13.03.2012р., №702190001/2/00102 від 21.03.2012р., №702190001/2/00106 від 23.03.2012р.

Позивачем відповідно під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податку на додану вартість згідно з митною вартістю, визначеною митним органом були оформлені вантажні митні декларації: №702190001/2012/000958 від 14.03.2012р.; №702190001/2012/000977 від 15.03.2012р.; №702190001/2012/001117 від 22.03.2012р.; №702190001/2012/001226 від 27.03.2012р..

ТОВ "Лемтранс" звернулося до митного органу із заявами від 05.03.2012р., від 07.05.2012р. та від 11.05.2012р. про необхідність здійснення перевірки, визначеної митним органом митної вартості товару за вищезазначеними ВМД, та прийняття рішення про можливість застосування митної вартості заявленої декларантом.

Листами від 07.06.2012р. №2-15/5491, від 24.05.2012р. №2-15/4986, а також відповіддю на скаргу від 19.06.2012р. №2-15/5900 Луганська митниця відмовила у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Підставою для відмови відповідач зазначив наявність сумніву у поданому Звіті про оцінку вартості товару №37 від 14.02.2012р., а також неподання інформації щодо факторів, які мали вплив на зниження ціни на товар, згідно п. 4.2 Контракту.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (надалі - МК України, від 11 липня 2002 року № 92-IV, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у статті 259 якого, під митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, розуміється їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (надалі - ГААТ). Згідно до частини 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно до статті 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження".

Як встановлює стаття 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (надалі - ПКМУ №1766) визначає перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пункт 11 ПКМУ №1766 передбачає, що, окрім обов'язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи.

Відповідно до статті 266 МК України основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. При цьому кожний наступний метод визначення митної вартості, зазначений у статті 266 МК України, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Всі ці приписи законодавства свідчать про те, що при визначенні дійсної митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, митний орган повинен рахуватись з можливостями та необхідністю участі у вказаній процедурі визначення вартості з декларантом.

Відповідно до вимог ст. 266 Митного кодексу України, митним органом була проведена процедура консультації з декларантом щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару та здійснено обмін наявною інформацією, запропоновано визначити митну вартість на підставі митної вартості ідентичних/подібних товарів за 6 методом, за митною вартість 1,77 дол. США/кг. Факт проведення консультації з декларантом зазначено на зворотному боці вантажних митних декларацій.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митні органи у відповідності до статті 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Відповідно до п. 4.2 контракту № 7К1/70-11 від 23.06.2011 року, зі зміною цін на матеріальні ресурси та ставок залізничного тарифу ціна може змінюватись. Про зміну цін продавець шляхом факсимільного зв'язку чи телеграфом повідомляє покупця.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, представник позивача підтвердив відсутність підстав, вказаних у п. 4.2 контракту (зміни цін на матеріальні ресурси чи ставок залізничного тарифу), що давали б підстави для зміни ціни товару.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист ВАТ "ВМЗ" від 27.03.2012 року (т.1 а.с. 143), відповідно до якого ВАТ "ВМЗ" повідомляє позивача про те, що враховуючи стабільність взаємовідносин, що склались між компаніями, а також суттєве збільшення в 2012 році обсягів продукції, що реалізується, поточні ціни на залізничні колеса знижені порівняно до ціни даного товару в 2011 році. При цьому ціни є автентичними та узгодженими сторонами угоди без прив'язки до факторів зміни ціні, вказаним у п. 4.2 Контракту.

Відповідно до угоди від 23.12.2011 року між ТОВ "Лемтранс"та ВАТ "ВМЗ", позивач гарантує закупку залізничних коліс в кількості не менше 1106 штук (7 вагонів) щомісяця протягом 1-го півріччя 2012 року за ціною 615 дол. США/шт.

За умови збільшення об'ємів поставок ціна протягом 1-го півріччя 2012 року на умовах DAP ст. прикордонного переходу РФ-Україна змінюється наступним чином (п.2), зокрема, згідно з таблицею, що міститься у вказаній угоді, якщо місячний об'єм, що закупається становить від 4500 до 5500 шт., ціна складатиме 595 дол. США за 1 шт.

Таким чином, вказана угоду містить такі дві умови зменшення ціни однієї одиниці товару, як збільшення об'ємів поставок (тобто поставка більшої кількості товару) так і умову зменшення ціни у випадку збільшення місячного об'єму товару, що закупається.

Відповідно до специфікацій № 14 та 15 від 30.01.2012 року та рахунків-проформ № 61 та 62 від 07.02.2012 року, платіжним дорученням в іноземній валюті № 2 від 10.02.2012 року позивачем було одразу сплачено всю вартість партії товару за вказаними специфікаціями в кількості 4582 штуки

Обсяг товару відповідно до специфікацій № 14 та 15 від 30.01.2012 року, що був оплачений, складав 4582 штуки, а обсяг поставленого продавцем товару протягом місяця був меншим вказаного обсягу, оскільки товар продавцем поставлявся рівними частинами по 158 штук протягом лютого та березня 2012 року та різним вантажоотримувачам.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини та можливість неоднозначного трактування положень Контракту та Угоди щодо ціни одиниці товару, з огляду на відмінність обсягів оплаченого та поставленого товару, суд зазначає, що відповідач-1 мав повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії Луганської митниці щодо відмови в застосуванні митної вартості заявленої позивачем у вантажних митних деклараціях: від 14.03.2012р. №702190001/2012/000958, від 15.03.2012р. №702190001/2012/000977, від 22.03.2012р. №702190001/2012/001117 та від 27.03.2012р. №702190001/2012/001226 - були правомірними.

Відповідно до статті 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про правомірність проведення митної оцінки товару за 6 методом на підставі інформації на товари з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД від 07.03.2012 року № 807170000/2012/221225, від 14.03.2012р. №807170000/2012/221377 із розрахунку 1,77 дол. США за кг.

У спірних рішеннях, що є предметом розгляду даної справи, митний орган як на одну з підстав визначення вартості товару посилається на цінову інформацію на товари з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено (ВМД від 07.03.2012р. №807170000/2012/221225 та ВМД від 14.03.2012 року №807170000/2012/221377), однак за митною вартістю визначеною саме митним органом, при цьому митна вартість на аналогічний товар визначалася як за другим так і за третім методом, проти чого представник відповідача не заперечував.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року в справі №2а/0570/8383/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року рішення Харківської обласної митниці "про визначення митної вартості" № 807000003/2012/000595/2 від 02.03.12 року, № 807000003/2012/000634/2 від 02.03.12 року, № 807000003/2012/000770/2 від 07.03.12 року, № 807000003/2012/000791/2 від 07.03.12 року, № 807000003/2012/000882/2 від 13.03.12 року, № 807000003/2012/000888/1 від 13.03.12 року - на підставі яких були оформлені ВМД № 807170000/2012/221104 від 03.03.12 року, № 807170000/2012/221105 від 03.03.12 року, № 807170000/2012/221225 від 07.03.12 року, № 807170000/2012/221221 від 07.03.12 року, № 807170000/2012/221375 від 14.03.12 року, № 807170000/2012/221377 від 14.03.12 року - скасовані.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, цінова інформація на товари з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД № 807170000/2012/221225 та від 07.03.12 № 807170000/2012/221375 від 14.03.12 року протиправно використана відповідачем для визначення митної вартості товару та прийняття спірних рішень про "визначення митної вартості" від 12.03.2012 року № 702190001/2012/000032/2, від 13.03.2012 року № 702190001/2012/000037/2, від 21.03.2012 року № 702190001/2012/000047/2, від 23.03.2012 року № 702190001/2012/000050/2.

Інших підстав для застосування 6 (резервного) методу при визначенні митної вартості товарів та, відповідно, винесення рішень, що є спірними у даній справі ніж наведені вище, митним органом не надано.

Огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 12.03.2012 року № 702190001/2012/000032/2, від 13.03.2012 року № 702190001/2012/000037/2, від 21.03.2012 року №702190001/2012/000047/2, від 23.03.2012 року № 702190001/2012/000050/2 підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин), при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Позивачем податок на додану вартість сплачений, що підтверджується відміткою митного органу "сплачено" у кожній з ВМД.

Зі змісту ст. 25 Бюджетного кодексу України випливає, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за N 64/11938, встановлено, що кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.

Податок на додану вартість відповідно до положень Податкового кодексу України, є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного Порядку, надміру сплачені митні та інші платежі - це сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Оскільки, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства, ТОВ "Лемтранс" сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011р. № 845 - безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюється органами Казначейства.

Отже, враховуючи той факт, що правовим наслідком скасування спірних рішень про визначення митної вартості товару є повернення позивачу різниці між сумою ПДВ, визначеною декларантом та сумою ПДВ, яка визначена митним органом у спірних рішеннях, суд першої інстанції правильно стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" - у загальному розмірі 291 921, 49 грн. саме різницю між сумою ПДВ, визначеною декларантом та сумою ПДВ, яка визначена митним органом в оскаржуваних рішеннях.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що зазначена сума не є надмірно сплаченим податком на додану вартість , а є коштами під назвою різниця між сумами платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом і митною вартістю, визначеною митним органом, однак за приписами частини другої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України правильне по суті рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луганської митниці Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 р. у справі № 2а/0570/9144/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Луганської митниці Міндоходів та до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та стягнення з державного бюджету України суми надмірно сплачених коштів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 р. у справі № 2а/0570/9144/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 27 лютого 2014 року.

Колегія суддів: О.П. Лях

С.В. Жаботинська

Л.В. Ястребова