Рішення № 37381854, 12.02.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р.Справа № 922/5372/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс", 02660, м. Київ, вул. Закревського, 16, код 37141112; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 61106, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1; про стягнення 2807,12 грн. за участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення основної суми боргу у розмірі 2000,00грн., пені 740,00грн., 24% річних у розмірі 63,12грн. та інфляційних у розмірі 4,00грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором поставки №4127-22/2011 від 26.10.2011р. в частині повної та своєчасної поставки товару, поставленого йому позивачем, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, нараховано пеню на підставі п.5.2. договору, 24% річних на підставі п.5.3. договору та інфляційні на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 03.02.2014р. розгляд справи відкладено на 12.02.2014р.

Сторони своїх повноважних представників у судове засідання не направили.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про приєднання до матеріалів справи письмових доказів (вх.№3808 від 03.02.2014р.) та з клопотанням про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними у матеріалах справи документами (вх.№3809 від 04.02.2014р.).

Відповідач відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, причини неявки суду не повідомив.

При цьому, незважаючи на те, що судові ухвали у даній справі (про порушення провадження у справі від 08.01.2014р., про відкладення розгляду справи від 22.01.2014р. та від 03.02.2014р.) направлялися відповідачу на адресу вказану в позовній заяві, яка співпадає з адресою вказаною у витягу з ЄДР, вчиненому судом, - АДРЕСА_1, до суду за станом на момент судового засідання не повернулися ані вказані ухвали з поштовою відміткою із зазначенням причин невручення цих ухвал, ані поштові повідомлення з доказами їх отримання відповідачем.

В абз.3 п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами) вказано, що „за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 вважається належним чином повідомленим про час і місце проведення судових засідань.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається;

Враховоючи ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн КАРГО ПАРТС" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки №4127-22/2011 від 26.10.2011р., згідно умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (товар), а покупець зобов"язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його (п.1.1. договору).

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід"ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п.1.2. договору).

Згідно п.8.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р. Враховуючи зміст п.8.4. договору та відсутність в матеріалах справи доказів розірвання договору поставки №4127-22/2011 від 26.10.2011р. в судовому порядку, суд дійшов висновку про те, що вказаний договір є діючим.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Як слідує з позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 2000,00грн. утворилася в зв"язку з неповною оплатою товару, отриманого за накладною №КВSI562898 від 02.03.2013р. (а.с.13).

Слід зазначити, що відповідач прийняв вказаний в накладних товар без заперечень, чим погодився із найменуванням, кількістю, ціною за одиницю товару, що свідчить про дотримання сторонами вимог законодавство щодо письмової форми узгодження ціни товару.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, не провівши повної оплати за отриманий ним у власність товар в повному обсязі, внаслідок чого станом на момент розгляду справи за накладною №КВSI562898 від 02.03.2013р. неоплаченим залишився товар на суму 2000,00грн., вартість якого мала бути сплачена до 09.03.2013р. (а.с.14), що відповідачем спросотвано не було доказів оплати за вищевказаною накладною до суду не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 2000,00грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 740,00грн. пені нарахованої за 74 дні, починаючи з 13.10.2013р. по 26.12.2013р., 24% річних в сумі 63,12грн. за період з 09.11.2013р. по 26.12.2013р. та 4,00грн. інфляційних втрат за листопад 2013 року.

Судом встановлено, що період, з якого відповідач є боржником, що прострочив виконання зобов"язань по оплаті грошових коштів у розмірі 2000,00грн. за договором поставки №4127-22/2011 від 26.10.2011р., розпочинається 10.03.2013р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, те, що п.5.3. договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов"язання строком більше 30 календарних днів (що відповідає обставинам справи) боржник на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24 відсотки річних від простроченої суми за кожен день прострочення, вимоги про стягнення з нього 24 процентів річних в сумі 63,12грн. за період з 09.11.2013р. по 26.12.2013р. та 4,00грн. інфляційних втрат за листопад 2013 року, заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані, періоди нарахування річних та інфляційних втрат обрані позивачем довільно, що є його правом в даному випадку, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 5.2. договору, у вигляді сплати пені.

Сторонами встановлено у п.5.2. договору, що в разі прострочення виконання грошового зобов"язання строком більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим за приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що відповідач є боржником, що прострочив виконання зобов"язань по оплаті грошових коштів у розмірі 2000,00грн. за договором поставки №4127-22/2011 від 26.10.2011р. по накладній №КВSI562898 від 02.03.2013р. саме з 10.03.2013р., беручи до уваги, що умовами договору не передбачено можливості нарахування пені понад шестимісячний строк, період нарахування пені в даному випадку має бути в межах з 10.03.2013р. по 10.09.2013р.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок позивача по пені, наведений у позовній заяві (а.с.5), суд приходить до висновку про відмову в позові позову в цій частині, оскільки такі заявлені як у таких, що невідповідають нормам ч.6 ст. 232 ГК України, а також ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61106, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб"юшн Карго Партс" (02660, м. Київ, вул. Закревського, 16, код 37141112) основну суму боргу у розмірі 2000,00грн., 24% річних у розмірі 63,12грн., інфляційних у розмірі 4,00грн. та 1266,95грн. витрат зі сплати судового збору.

2.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.02.2014 р.

Суддя Н.А. Френдій