Рішення № 37381827, 24.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/25252/13

24.02.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/25252/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авантюрин", м. Київ,

про стягнення 21 617,53 грн.,

без участі представників сторін у зв’язку з їх неявкою.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта" (далі – ТОВ «Бетта») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авантюрин" (далі – ТОВ «Авантюрин»): 19 743,34 грн. основного боргу, що виник у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов дистриб’юторського договору від 19.11.2012 №19 (далі – Договір); 423,62 грн. 3 % річних та 1 450,57 грн. пені, а всього 21 617,53 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2013 порушено провадження у справі.

У судове засідання 24.02.2014 представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили; представник відповідача вимог, викладених в ухвалах господарського суду міста Києва від 26.12.2013 та від 03.02.2014, не виконав, відзиву на позовну заяву суду не подав.

Вказані ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на юридичну адресу, зазначену у позовній заяві, що підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал. До матеріалів справи долучено конверт повернення з адреси відповідача з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», хоча витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що місцезнаходженням відповідача є: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.02.2014 без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі – ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.11.2012 ТОВ «Бетта» (постачальник) та ТОВ «Авантюрин» (дистриб’ютор) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов’язується продати, поставити та передати у власність дистриб’ютору товар, а дистриб’ютор зобов’язується прийняти та оплатити постачальнику вартість товару (пункт 1.1 Договору);

- товаром у Договорі виступає продукція торгової марки «ДГ «Грошин» (пункт 1.2 Договору);

- дистриб’ютор зобов’язується оплатити вартість кожної партії одержаного товару упродовж 45 календарних днів з моменту отримання партії товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (в розмірах та у порядку, дозволеному чинним законодавством України). Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.7 Договору);

- за порушення строків перерахування коштів за отриману партію товару (або строків повернення товару у випадках, передбачених Договором), дистриб’ютор сплачує постачальникові штрафні санкції у вигляді штрафу у таких розмірах: у випадку прострочення оплати постачальник має право повністю або частково відмовитися від своїх зобов’язань за Договором. Борг дистриб’ютора в розмірі неоплаченої суми накладної збільшується на суму штрафу у розмірі 15 % від вартості неоплаченого товару (пункт 11.2 Договору);

- Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань за Договором (пункт 13.1 Договір);

- строк дії Договору автоматично продовжується строком на один рік у випадку, коли жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в Договорі, але не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну його дії (пункт 13.2 Договору).

19.11.2012 сторонами підписано протокол розбіжностей до Договору, яким сторони вирішили, зокрема, викласти пункт 11.2 Договору таким чином: за порушення строків перерахування коштів за отриману партію товару (або строків повернення товару у випадках, передбачених Договором) дистриб’ютор сплачує постачальникові штрафні санкції у вигляді штрафу у таких розмірах: у випадку прострочення оплати постачальник має право повністю або частково відмовитися від своїх зобов’язань за Договором. Борг дистриб’ютора в розмірі неоплаченої суми накладної збільшується на суму пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі – НБУ), що діє на день прострочення, від суми товарів, оплата яких прострочена, за кожен календарний день прострочення оплати.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

ТОВ «Бетта» було поставлено товар на загальну суму 34 123,34 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 28.11.2012 № Р-0001464 на суму 14 380,62 грн.; від 29.12.2012 № Р-00001522 на суму 16 179,86 грн.; від 29.12.2012 № Р-00001278 на суму 3 562,86 грн.

За поставлений позивачем товар ТОВ «Авантюрин» розрахувалося частково у сумі 14 380 грн., а саме: 23.11.2012 – 8 000 грн.; 21.01.2013 – 5 000 грн.; 23.01.2013 – 1 380 грн., що підтверджується виписками за рахунками; внаслідок цього сума заборгованості відповідача перед ТОВ «Бетта» склала 19 743,34 грн. (34 123,34 грн. - 14 380,62 грн.).

Позивачем на адресу ТОВ «Авантюрин» було надіслано претензію, в якій ТОВ «Бетта» просило відповідача оплатити поставлений товар у сумі 19 743,34 грн. у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги у відповідності до статті 530 ЦК України.

Проте відповідач відповіді на претензію не надіслав, у добровільному порядку суму заборгованості не погасив.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 19 743,34 грн. боргу є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 423,62 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що дистриб’ютор зобов’язаний оплатити вартість кожної партії одержаного товару упродовж 45 календарних днів з моменту отримання партії товару; за видатковими накладеними № Р-00001464, № Р-00001522 та № Р-00001278 відповідачу було передано товар 28.11.2012 та 29.12.2012; отже, період прострочення та строк нарахування 3 % річних і пені починається 13.01.2013 та 13.02.2013 відповідно.

Проте позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення за видатковою накладною № Р-00001464 – 12.01.2013 (насправді – 13.01.2013).

Відповідно до видаткової накладної № Р-00001464, а тому, як встановлено пунктом 3.7 Договору дистриб’ютор зобов’язаний оплатити вартість кожної партії одержаного товару упродовж 45 календарних днів з моменту отримання партії товару, тобто строк нарахування 3 % річних та пені починається 13.01.2013.

Відтак, здійснивши свій розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що належна до стягнення сума 3 % річних становить 423,10 грн. за періоди: з 13.01.2013 по 20.01.2013 на суму 4,20 грн. (сума заборгованості 6 380,62 грн.); з 21.01.2013 по 22.01.2013 на суму 0,23 грн. (сума заборгованості 1 380,62 грн.); з 13.02.2013 по 28.10.2013 на суму 418,67 грн. (сума заборгованості 19 743,34 грн.). У стягненні ж 0,52 грн. 3% річних слід відмовити.

Що ж до стягнення пені, то у частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 11.2 Договору в редакції протоколу розбіжностей передбачено, що за порушення строків перерахування коштів за отриману партію товару (або строків повернення товару у випадках, передбачених Договором) дистриб’ютор сплачує постачальникові штрафні санкції у вигляді штрафу у таких розмірах: у випадку прострочення оплати постачальник має право повністю або частково відмовитися від своїх зобов’язань за Договором. Борг дистриб’ютора в розмірі неоплаченої суми накладної збільшується на суму пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день прострочення, від суми товарів, оплата яких прострочена, за кожен календарний день прострочення оплати.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення 1 450,57 грн. пені. Здійснення ж судом перерахунку суми пені фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду вказана сума становить 1 456,07 грн.).

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв’язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення пені, а тому стягненню з відповідача підлягає 1 450,57 грн. пені.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрин» (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2; ідентифікаційний код 35308517) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6; ідентифікаційний код 31405839): 19 743 (дев’ятнадцять тисяч сімсот сорок три) грн. 34 коп. основного боргу; 1 450 (одну тисячу чотириста п’ятдесят) грн. 57 коп. пені; 423 (чотириста двадцять три) грн. 10 коп. 3 % річних та 1 829 (одну тисячу вісімсот двадцять дев’ять) грн. 96 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.02.2014.

Суддя О. Марченко