Ухвала суду № 37379903, 12.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р. м.Львів № 876/7561/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів з участю секретаря судового засідання представника позивача представника відповідача Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М., Омеляновської Л.В. Капраля А.Б., Гайовича В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року в адміністративній справі № 2a-0770/4378/11 за позовом Закарпатського краєзнавчого музею до державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

27.12.2011 р. Закарпатський краєзнавчий музей звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Ужгороді) від 19.08.2011 року за № 0002092341, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 19892,50 грн., в т.ч.: 15914 грн. - за основним платежем та 3978,50 грн. - за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реальність виконання умов договору № 55 від 21.05.2010 р. щодо поточного ремонту покриття доріжок Закарпатського краєзнавчого музею підтверджується встановленими законодавством документами та іншими доказами, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам чинного законодавства, тому висновки податкового органу про нікчемність вказаного договору є надуманими та необґрунтованими.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року позов задоволено. Також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 28 грн. 23 коп.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила ДПІ у м.Ужгороді, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що правочин, укладений між ПП «Сервіс доріг» та Закарпатським краєзнавчим музеєм, вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, укладений без мети реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, що було підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Підставою для таких висновків є те, що для здійснення господарської діяльності ПП «Сервіс доріг» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларації з податку на прибуток за період 2010 року, яка подана з нульовими показниками. Крім того, господарські операції ПП «Сервіс доріг» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник Закарпатського краєзнавчого музею зазначив, що роботи щодо поточного ремонту покриття доріжок Закарпатського краєзнавчого музею виконано у повному обсязі, що ніким не заперечується. Крім того, для укладення тротуарної плитки не потрібні будь-які технічні засоби, приміщення тощо. Матеріали для проведення ремонту (зокрема, шашки-мозаїку та бордюр) надавались Закарпатським краєзнавчим музеєм і були закуплені ним раніше у Філії «Кіровський спецкар'єр».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Податковий кредит звітного періоду, згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168/97-ВР) визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР).

Як видно із матеріалів справи, в період з 04.08.2011 р. по 08.08.2011 р. посадовими особами ДПІ у м.Ужгороді було проведено документальну невиїзну перевірку підприємства «Закарпатський краєзнавчий музей» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, що мала відносини з платником податків ПП «Сервіс доріг» за травень 2010 року, про що складено акт за № 1866/23-1/02226286 від 08.08.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення Закарпатським краєзнавчим музеєм п.3 ст.5 Господарського кодексу України, ст.ст.92, 203, 215 ч.ч.1, 2, 216 ч.1, 234, 626, 655, 658, 662, 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, ст.7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого ним завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2010 року на суму 15914,00 грн.

Підставою для вказаного стали висновки про нікчемність правочину з контрагентом ПП «Сервіс доріг» на суму 95484,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15914,00 грн., які зроблено з урахуванням наданого ДПІ у Франківському районі м.Львова акта за № 575/23-2/34259967 від 06.04.2011 р. перевірки ПП «Сервіс доріг» про те, що для здійснення господарської діяльності останнє не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларації з податку на прибуток за період 2010 року, яка подана з нульовими показниками.

У зв'язку з цим, господарські операції позивача з ПП «Сервіс доріг» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже, правочин є нікчемним, як такий, що укладений без мети реального настання правових наслідків і вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до встановлених порушень ДПІ у м.Ужгороді прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0002092341 від 19.08.2011 р., яким визначила позивачу податкове зобов'язання на суму 19892,50 грн., в т.ч.: 15914,00 грн. - за основним платежем та 3978,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Із матеріалів справи видно, що 03 грудня 2009 року між Закарпатським краєзнавчим музеєм (покупець) та Філією «Кіровський спецкар'єр» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу за № 24, згідно із яким продавець зобов'язався передати у власність покупця товар - шашки-мозаїку та бордюр на суму 70000 грн., в т.ч. ПДВ - 11666,67 грн., а покупець оплатити його згідно виставлених розрахунків-фактур за № 2354.

Згідно із договором за № 55 від 21.05.2010 р. Закарпатський краєзнавчий музей (замовник) замовив у ПП «Сервіс Доріг» (виконавця) послуги з поточного ремонту покриття доріжок Закарпатського краєзнавчого музею на суму 95484,00 грн.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за цим договором відповідачем надано до перевірки наступні первинні документи (копії яких є в матеріалах справи): акт замовлення будівельних робіт, дефектний акт на поточний ремонт покриття доріжок Закарпатського обласного краєзнавчого музею, акт передачі матеріалів від 21.05.2010 р., протокол узгодження твердої договірної ціни на проведення поточного ремонту покриття доріжок по території Закарпатського краєзнавчого музею, договірну ціну на будівництво «Поточний ремонт покриття доріжок Закарпатського обласного краєзнавчого музею», зведений кошторис-розрахунок вартості будівництва «Поточний ремонт покриття доріжок Закарпатського обласного краєзнавчого музею», локальний кошторис за № 2-1-1 на ремонті роботи «Поточний ремонт покриття доріжок», відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонті роботи, акт за № 1 від 28.05.2011 р. приймання виконаних підрядних робіт, підсумкову відомість ресурсів до акта № 1, рахунок-фактуру за № 55 від 28.05.2010 р., довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 28.05.2011 р. та податкову накладну від 28.05.2010 р. за № 5280000001.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно із положеннями Закону № 168/97-ВР підставою для формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), є податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування Законом не встановлено.

Із матеріалів справи видно, що на суму виконаних робіт ПП «Сервіс доріг» виписано податкову накладу, яка оформлена згідно з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР; на час видачі податкової накладної останнє було зареєстроване як платник ПДВ.

За таких обставин суд вважав, що сплативши ПДВ у складі вартості придбаного товару (послуг), позивач правомірно відніс суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

При цьому відповідачем не враховано приписи частини першої статті 204 ЦК України, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, дослідженими у справі доказами нікчемність укладеного позивачем договору не підтверджується.

Що стосується допущених контрагентом позивача порушень, суд першої інстанції з покликанням на положення статті 10 Закону № 168/97-ВР та статей 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначив, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку і допущені одним платником податків порушення за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників податків.

Закон № 168/97-ВР не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування як обов'язкової умови відшкодування ПДВ, а також не ставить в залежність право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб та фактичної сплати ними ПДВ до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог Закарпатського краєзнавчого музею щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у м.Ужгороді) від 19.08.2011 року за № 0002092341 та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, заперечуючи проти позову, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не довів факту порушення з боку позивача та правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року в адміністративній справі № 2a-0770/4378/11, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала складена у повному обсязі 17 лютого 2014 року.