Постанова № 37379789, 11.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року Справа № 811/3680/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон"

до відповідача - Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілікон" (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2013 року №0002262204 в частині визначення до сплати ТОВ "Сілікон" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95 307,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 47 823,50 грн.;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2013 року №0002272204, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 2 277 112,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем протиправно не визнано наявність у ТОВ „Сілікон" права на бюджетне відшкодування на суму 2372419,00 грн, яке підтверджене судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Відтак, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2013 року підлягають скасуванню.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що відповідачем була проведена камеральна перевірка ТОВ "Сілікон" даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2013 року, якою виявлено, зокрема, порушення позивачем пунктів 2001, 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України. За таких обставин відповідач наполягає на правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень та заперечує проти позову (а.с.75-77).

За клопотаннями представника позивача, проти якого не заперечував і представник відповідача подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (а.с.160)

Розглянувши у письмовому провадженні подані представником позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілікон" зареєстроване як юридична особа 05 травня 2004 року.

Світловодською об'єднаною державною податковою інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області була проведена камеральна (електронна) перевірка данних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Сілікон" за червень, липень, серпень 2013 року по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено Акт від 09 жовтня 2013 року №46/2204/31377828, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року; пунктів 201.10, 201.15 статті Податкового кодексу України, пункту 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1002; порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2010 року, як наслідок, в реєстрі податкових накладних відсутня податкова накладна №13 від 31 серпня 2013 року на суму 4802556,00 грн. (із них ПДВ - 800426,00 грн.); пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України , в частині завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року на суму 2372419 грн. та донараховано ПДВ в сумі 95307 грн.; пунктів 198.1,198.2,198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ - 1117,01 грн. (із них за червень 2013 року в сумі 916,67 грн., за липень 2013 року в сумі 200,34 грн.) (а.с.7-14)

З огляду на висновки вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2013 року:

- № 0002262204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 144 806,00 грн. (із них за основним платежем - 96424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48382,00 грн.);

- №0002272204, за яким ТОВ "Сілікон" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 2277112,00 грн. (а.с. 15,16).

Підставою для винесення вуказаних податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржується позивачем, стали висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.2, статті 200 Податкового кодексу України.

Так, в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за червень 2013 року до рядка 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) позивачем включено 23722419,00 грн (а.с. 125, 128).

Підстави для включення такої суми до рядка 24 податкової декларації позивач обгрунтовує наявністю у нього права на бюджетне відшкодування у вказаному розмірі, що виникло у березні 2008 року, однак було зменшено податковим повідомленням-рішенням від 12 червня 2008 року № 0010822300/0.

У свою чергу, оскарження позивачем такого податкового повідомлення-рішення у судовому порядку мало наслідком його скасування Кіровоградським окружним адміністративним судом (Постанова від 8 вересня 2008 року у справі №2-а-188/08, а.с. 98-104).

Вказане судове рішення в частині, що стосувалася визнання недійсним такого податкового повідомлення-рішення було залишено без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2010 року (а.с. 105-112).

За таких умов позивач прийняв рішення використати 2372419,00 грн для погашення зобов'язання з ПДВ у наступних податкових періодах та, відповідно, відобразив зазначену суму у рядку 24 декларації з ПДВ за червень 2013 року шляхом коригування декларації у жовтні 2013 року.

Натомість відповідач стверджує, що на підставі пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України ТОВ „Сілікон" позбавлене права на використання від'ємного значення після спливу 1095-денного терміну з моменту отримання права на бюджетне відшкодування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, наведеними нормами передбачено два способи використання платником податків від'ємного значення ПДВ у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування; включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2008 року у справі №2-а-188/08 та ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2010 року, які набрали законної сили, підтверджено наявність у позивача від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 2372419,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких умов суд вважає доведеним, що на дату перевірки у відповідача існував залишок від'ємного значення попередніх звітних податкових періодів на загальну суму 2372419,00 грн.

При цьому наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач не скористався правом на бюджетне відшкодування 23722419,00 грн внаслідок винесення податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2008 року № 0010822300/0.

За приписами пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не може свідчити про прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 102.5 ст.102 передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому порядку.

Строк давності застосовується виключно до права платника податку на повернення надміру сплачених та відшкодування грошових зобов'язань та не розповсюджується на право зарахування належної платнику податків суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Враховуючи, що позивач не виявив наміру на відшкодування цього податку із бюджету та не звертався до відповідача із відповідною заявою, суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування відповідачем пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що так як норми податкового законодавства не містять застережень щодо наявності обмежувального строку, по закінченню якого платник податків втрачає право відображати в податковому обліку з податку на додану вартість суму від'ємного значення, то правові підстави для поширення на правовідносини з приводу формування від'ємного значення з податку на додану вартість строку давності у 1095 днів - відсутні, а висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - безпідставний.

Викладене обумовлює також висновок суду про протиправне донарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 47823,50 грн податковим повідомленням-рішенням №000226204.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 487,20 грн (а.с.3,70), а тому зазначена сума присуджується ТОВ „Сілікон".

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 24 жовтня 2013 року № 0002262204 в частині, якою ТОВ „Сілікон" збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 95307,00 грн. за основним платежем, та 47823,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 24 жовтня 2013 року №0002272204, яким ТОВ "Сілікон" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 2277112,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю „Сілікон" судовий збір у розмірі 487,20 грн з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук