Ухвала суду № 37379231, 19.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 135/2158/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Волошина Т.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Сушко О.О.

судді: Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ладижинської міської ради Вінницької області, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання незаконними рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строк на подання позову, призначити судову будівельно-технічну експертизу щодо вирішення питань розташування земельних ділянок, наданих у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, визнати незаконним рішення 16 сесії Ладижинської міської ради 5-го скликання № 572 від 22.08.2007 року щодо затвердження протоколу засідання узгоджувальної комісії Ладижинської міської ради від 18.07.2007 року з приводу розгляду земельного спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про розподіл земельних ділянок по АДРЕСА_1

Відповідно до ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 грудня 2013 року відмовлено у відкритті провадження, на підставі п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з ухвалою суду про відмову у відкритті провадження, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу в суд першої інстанції для вирішення по суті.

На адресу суду від позивача та його представника надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Приписами п.1ч.1ст.17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 18 КАС України, справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом, як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, керувався положеннями п. 1 ч.1 ст.109 КАС України, відповідно до якої, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зокрема, суд першої інстанції в оскарженій ухвалі зазначив, що аналіз позовних вимог та обставин, на які посилається позивач в їх обґрунтування, дає підстави вважати, що такі вимоги є похідними від визнання права власності на майно. Тобто для розгляду вказаних вище позовних вимог суд має встановити власника спірного майна. Отже, між сторонами існує спір про право власності, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що останній прийняв рішення з помилковим застосуванням норм процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження в даному спорі є рішення прийняте Ладижинською міською радою Вінницької області.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, на те, що даний спір не містить ознак публічно-правового, тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції не бере до уваги. Оскільки, як встановлено з адміністративного позову, в даному випадку спір виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, тому вказаний спір є публічно-правовим та відноситься до адміністративної юрисдикції.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України наголошує, що положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності (Рішення № 10-рп/2010 від 01.04.2010 року).

Таким чином, ухвала суду першої інстанції, яка є предметом оскарження, ухвалена з порушенням норм процесуального права, що є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205 КАС України, за результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, у разі встановлення порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ладижинської міської ради Вінницької області, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання незаконними рішень, - скасувати.

Справу направити до Ладижинського міського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.