Постанова № 37378898, 21.02.2014, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/829/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

за участю представника позивача: Романенка Є.С., дов. №010-01/876 від 07.02.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Луганської філії АТ "Укрексімбанк" до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ, в якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ щодо не передачі на реалізацію матеріалів виконавчого провадження по зверненню стягнення на рухоме та нерухоме майно з ТОВ "Інтеркрайт" на користь АТ "Укрексімбанк".

- зобов'язати Жовтневий ВДВС Луганського міського управління юстиції направити подання до органів прокуратури за місцем виконання рішення для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень не надав ні заперечень на адміністративний позов, ні витребуваних судом документів, ні будь-яких інших доказів чим порушив, встановлений статтею 71 КАС України процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані ним документи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

20.12.2007 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було винесено виконавчі написи про звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно ТОВ "Інтеркрайт" на користь позивача у справі.

ТОВ "Інтеркрайт" відповідно до укладених раніше договорів застави №6106Z20 від 30.05.2006 та іпотеки №6106Z19 від 30.05.2006 виступало майновим поручителем СП "Норма" по зобов'язанням за кредитним договором №6106К15 від 30.05.2006 (а.с. 16-27, 28-37).

29.01.2008 відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП №6025999 з примусового виконання виконавчих написів нотаріусу від 20.12.2007 про стягнення з ТОВ "Інтеркрайт" на користь позивача 1032760,49 грн. (а.с. 15).

Цього ж дня державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна, відповідно до якого було описано та арештоване майно боржника, визначене у виконавчих написах та відповідних договорах іпотеки і застави (а.с. 10-14). Майно передане на відповідальне зберігання головному бухгалтеру ТОВ "Інтеркрайт" Бурмістровій Н.Ф. (а.с. 14).

В подальшому 08.09.2010 відповідно до акта державного виконавця було змінено відповідального зберігача, яким став директор ТОВ "Інтеркрайт" Черепахін Сергій Іванович (а.с. 44).

Відповідно до постанови державного виконавця від 01.07.2010 було призначено суб"єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості описаного майна (а.с. 48-49).

Відповідно до висновку експерта від 25.10.2011 було здійснено розрахунок ринкової вартості майна (а.с. 45).

Останній висновок експерта щодо вартості описаного майна був складений 10.07.2013 (а.с. 46-47).

Статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок реалізації майна на яке звернуто стягнення.

Відповідно до цієї статті реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Більш детально порядок реалізації майна визначений Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №42/5 від 15.07.1999.

Відповідачем не надано суду жодних підтверджень вжиття дій спрямованих на виконання передбаченого законом порядку реалізації майна.

Відповідно до пункту 4.3.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 за результатами визначення вартості майна державний виконавець складає акт визначення вартості майна, у якому зазначаються дата опису й арешту цього майна, опис та аналіз зібраних і використаних даних та іншої інформації під час визначення вартості майна, вартість кожного описаного предмета та загальна вартість майна. У разі заперечень з боку сторін виконавчого провадження вони мають право зазначити про це в акті. Акт складається у трьох примірниках. Акт визначення вартості майна вважається чинним протягом шести місяців з дня його складання.

З пояснень позивача вбачається, що станом на дату звернення з даним позовом до суду майно, описане актом від 29.01.2008 так і не було передано на реалізацію, спростувань цих доводів відповідачем не надано.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Жовтневого ВДВС щодо непередачі на реалізацію арештованого майна.

Слід зазначити, що окрім невиконання виконавчого документа така бездіяльність також наносить прямі збитки позивачу, оскільки у наслідок зволікання відповідача з передачею майна на реалізацію сплинув, встановлений законом термін чинності висновку експерта щодо вартості описаного майна, здіснення якого оплачувалося позивачем.

Щодо другої позовної вимоги суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 4.2.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 визначений обов'язок державного виконавця виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, скласти про це акт і звернутися з поданням до органів прокуратури за місцем виконання рішення у порядку, визначеному розділом XIV цієї Інструкції, для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.

Матеріалами справи доведено, що 03.09.2013 до відповідача надійшло повідомлення від ТОВ "Інтеркрайт" про знищення частини заставленого майна разом з актом про пожежу від 19.08.2013. Відповідно до наданих документів 19.08.2013 на підприємстві сталася пожежа, внаслідок чого було знищено частину майна, описаного за актом від 29.01.2008 (а.с. 41-43).

Відповідачем не надано суду доказів складання акту та звернення з відповідним поданням до органів прокуратури, як це передбачено вимогами Інструкції. За таких обставин суд вважає такими що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача звернутися з поданням до органів прокуратури, оскільки такий порядок дій та обов'язок прямо передбачений діючим законодавством та повинен здійснюватися державним виконавцем у випадку встановлення факту знищення описаного майна.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Луганської філії АТ "Укрексімбанк" до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо не передачі на реалізацію майна описаного актом опису та арешту майна боржника від 29.01.2008 в межах виконавчого провадження ВП№6025999 про звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркрайт" на користь ВАТ "Державний експортно-імпортний банк".

Зобов'язати Жовтневий відділ Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції направити подання до органів прокуратури за місцем виконання рішення для вирішення питання про притягнення зберігача майна, описаного актом опису та арешту майна боржника від 29.01.2008 в межах виконавчого провадження ВП№6025999 до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь філії АТ "Укрексімбанк" м. Луганську (м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 4-Л, код 21794398) витрати зі сплати судового збору в сумі 73 грн. 08 коп. (сімдесят три гривні 08 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 24.02.2014.

Суддя А.М. Каюда