Ухвала суду № 37375714, 11.02.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/17/14 Головуючий по 1 інстанціїКатегорія: ч.1ст.121,ч.2ст.146, ч.2ст. 185 КК України Савранський О.А. Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Безверхого І.В.,

суддів Демиденка А.І., Ятченка М.О.,

з участю прокурора Коваленко Т.М.,

засудженого ОСОБА_3,

захисника засудженого адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_4, на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на сім років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 146 КК України на два роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді семи років позбавлення волі.

Із засудженого ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_5 заподіяну злочином матеріальну шкоду в сумі 15.049, 87 грн., моральну шкоду в сумі 50. 000 грн., втрачений внаслідок каліцтва заробіток за період з 22.08.2012 року по 01.09.2013 року в сумі 6.414, 27 грн.

Із засудженого ОСОБА_3 стягнуто на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області судові витрати в сумі 2311 грн. при проведенні експертних досліджень.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком місцевого суду ОСОБА_3 засуджений за те, що він 30 серпня 2011 року, приблизно о 4 годині ранку, проходячи біля домоволодіння ОСОБА_6, розташованого по АДРЕСА_1, і виявивши біля паркану її домоволодіння мопед «Дельта», який є власністю ОСОБА_7, з метою таємного його викрадення (крадіжки), здійснив його викрадення, завдавши при цьому потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 1.100 гривень.

Він же, 06 грудня 2011 року, близько 18 години в м. Корсунь - Шевченківський Черкаської області, повторно, з метою таємного викрадення (крадіжки) чужого майна, підійшов до автомобіля «Фіат - Скудо» державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, і який знаходився біля його дачного домоволодіння по АДРЕСА_2, де скориставшись відсутністю власника даного автомобіля, з салону автомобіля вчинив крадіжку сумки із шкірозамінника вартістю 60 гривень, в якій знаходились: посвідчення водія, технічний паспорт на автомобіль, паспорти громадян України на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_8, кредитна картка «Приват Банк», візитки, блокноти, довідки, а також 8.000 гривень та 510 доларів США, що в перерахунку на національну грошову одиницю становить 4.072 грн.35 коп., чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 12.132 грн. 35 коп.

Він же, 20 березня 2012 року, близько 16 години, будучи викритим потерпілим ОСОБА_5 у вчиненні в останнього крадіжки сумки з документами та грошовими коштами, перебуваючи на території домоволодіння за місцем свого проживання, розташованого по АДРЕСА_3, після того, як ОСОБА_5, зайшов до його двору в підвальну частину приміщення будинку, з метою дізнатися про те, коли даний громадянин поверне викрадені ним з його автомобіля 06 грудня 2011 року грошові кошти, ОСОБА_3, за допомогою невстановленого в ході досудового слідства предмета, умисно наніс в область голови ОСОБА_5 удар, а коли останній знепритомнів і втратив свідомість, ОСОБА_3 наніс ще декілька ударів в область голови та кінцівок потерпілого ОСОБА_5, після чого зв'язав йому руки мотузкою та липкою стрічкою «Скотч» і став утримувати в частині підвального приміщення будинку за місцем свого проживання. Коли ОСОБА_5, перебуваючи в підвальному приміщенні будинку, приходив до свідомості і просив ОСОБА_3 його розв'язати, останній на це не реагував і використовуючи мотузку накидав її на шию потерпілого ОСОБА_5, який вже мав травму голови і потребував надання медичної допомоги, та здійснював здавлення шиї мотузкою, доки потерпілий ОСОБА_5 знову не втрачав свідомість, спричиняючи при цьому йому фізичний біль і обмежуючи в пересуванні, та продовжував утримувати потерпілого ОСОБА_5 в підвальній частині свого будинку приблизно до 00 годин 30 хвилин 21 березня 2012 року, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, перелому кісток черепа, забійних ран голови, крововиливів і саден обличчя, крововиливів і саден кінцівок, крововиливу шиї. Згідно висновку судово-медичного експерта № 51 від 29.03.2012 року тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, перелому кісток черепа, забійних ран голови, крововиливів та саден обличчя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Він же, 20 березня 2012 року, приблизно з 16 години до 00 годин 30 хвилин 21 березня 2012 року, утримував проти волі ОСОБА_5 в підвальному приміщенні власного будинковолодіння по АДРЕСА_3, чим незаконно позбавив волі, обмежив в пересуванні ОСОБА_5, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань даному потерпілому.

Не погоджуючись з даним вироком місцевого суду потерпілий ОСОБА_5, не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи та не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_3 і правильності кваліфікації його дій, подав апеляцію, в якій просив вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_3 покарання внаслідок м'якості та призначити йому більш суворе покарання у вигляді реального позбавлення волі шляхом часткового складання призначених покарань.

При цьому зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано вимоги ст. 65 КК України, ПП ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року, зокрема, те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкі злочини, що він негативно характеризується, не розкаявся у вчиненому та не відшкодував завданих йому збитків.

Адвокат ОСОБА_4, діючи в інтересах свого підзахисного ОСОБА_3 в поданій ним апеляції також, не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи та не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_3 і правильності кваліфікації його дій, просить вирок місцевого суду від 18.09.2013 року скасувати в частині призначеного ОСОБА_3 покарання через невідповідність призначеного йому покарання особі засудженого внаслідок його суворості.

Вказує, що по за увагою суду залишились вимоги ст. 65 КК України, зокрема те, що він є особою похилого віку, досяг 67-річного віку, знаходиться на диспансерному обліку в медичній частині СІЗО №30 м. Черкаси з приводу захворювань: гіпертонічна хвороба 1 ст., атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.

Також зазначає, що по за увагою місцевого суду залишилась та обставина, що ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України є раніше не судимою особою.

Просить апеляційну інстанцію вирок місцевого суду від 18.09.2013 року щодо ОСОБА_3 в частині призначення йому покарання скасувати і призначити ОСОБА_3 покарання: за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 146 КК України та ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України покарання залишити без змін. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням звільнити з іспитовим строком три роки з покладенням на нього відповідних обов'язків і також звільнити його підзахисного з під варти в залі суду.

В поданій першопочатково засудженим ОСОБА_3 апеляції останній просить виправдати його по інкримінованих йому органом досудового слідства у вину злочинах та звільнити з-під варти з зали суду.

При цьому вказує, що судом першої інстанції не встановлено жодного доказу його вини під час розгляду справи по суті. Крім цього, під час винесення вироку не враховані його характеризуючі дані, те, що він хворіє на ряд хвороб, зокрема, хворобу серця, гіпертонію, має похилий вік.

В послідуючому засуджений ОСОБА_3 в підготовчій частині апеляційного розгляду справи відмовився від своїх першопочаткових апеляційних вимог, відкликав свою апеляцію і підтримав апеляцію свого захисника адвоката ОСОБА_4 та просив її задоволити, а в задоволенні апеляційних вимог потерпілого по справі ОСОБА_5 просив відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка вважала оскаржуваний вирок місцевого суду законним та обгрунтованим і просила відмовити в задоволенні апеляційних вимог захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, а в частині задоволення апеляційних вимог потерпілого по справі ОСОБА_5 покладалася на думку апеляційного суду, вислухавши адвоката ОСОБА_4, підтримавшого подану ним апеляційну скаргу та який заперечував проти доводів апеляції потерпілого і просив в задоволенні апеляційних вимог потерпілого відмовити, а також засудженого ОСОБА_3, який підтримав позицію свого захисника адвоката ОСОБА_4 і також заперечував проти доводів апеляції потерпілого, перевіривши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій учасників процесу колегія суддів приходить до наступного.

Виходячи із положень ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 1950) та ст. 327 КПК України 1960 року, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється за умови доведеності вини підсудного об'єктивними доказами, добутими законним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані вимоги закону місцевим судом при постановленні вироку щодо ОСОБА_3 були дотримані в повному об'ємі.

Зокрема, із матеріалів справи вбачається, що пред'явлене ОСОБА_3 органом досудового слідства обвинувачення за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 146 та за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України є доведеним та знайшло своє підтвердження в суді першої інстанції. Всі докази по даним епізодам злочинів були предметом дослідження в суді першої інстанції, який зробивши це, дійшов до вірного висновку про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та призначив останньому покарання у виді реального позбавлення волі.

Висновок місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні тих злочинів за які він засуджений при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку і який фактично не оскаржується учасниками судового процесу і в тім числі і самим засудженим ОСОБА_3

При цьому сам ОСОБА_3 в апеляційній інстанції під час розгляду даної справи підтримав апеляційні вимоги свого захисника адвоката ОСОБА_4.і фактично визнав себе винним у вчиненні вказаних злочинів.

В апеляціях потерпілого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_4 не оспорюється питання про доведеність вини ОСОБА_3, ні правильність кваліфікації його дій, крім міри покарання. А тому, відповідно до положень ст. 365 КПК України 1960 року апеляційний суд перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, тобто в даному випадку тільки в частині призначення ОСОБА_3 покарання.

Дії його за вказаними статтями закону місцевим судом кваліфіковані вірно.

Проте, при призначенні ОСОБА_3 покарання за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України місцевий суд не в повній мірі виконав вимоги ст.ст. 65, 66 КК України, та вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 24.10.2003 року „ Про практику призначення судами кримінального покарання ", що в свою чергу призвело в кінцевому результаті до призначення покарання, яке є несправедливим внаслідок його суворості.

Так, призначаючи ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 121 КК України колегія суддів судової палати враховує, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який класифікується як тяжкий злочин, кількість епізодів злочинної діяльності, те що він раніше є не судимим в силу ст. 89 КК України, особу винного, а зокрема ті обставини, що ОСОБА_3 в апеляційній інстанції визнав свою вину у скоєнні інкримінованих йому органом досудового слідства злочинах та щиро покаявся. Колегія суддів також при цьому враховує пом"якшуючі відповідальність ОСОБА_3 обставини, а саме: те що засуджений є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров"я: діагноз ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз СН-II А, гіпертонічна хвороба II ст.резистентна форма ( див. медична довідка надана СІЗО №30 м. Черкаси від 08.02.2014 року вих. № 12/688 щодо стану здоров"я ОСОБА_3 в мат. справи). При цьому, колегія суддів також приймає до уваги, що обставин, які обтяжують відповідальність засудженого ОСОБА_3 по справі не встановлено.

За наявності вищезазначених обставин, що пом"якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням вищезазначених обставин - колегія суддів судової палати вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за цим законом покарання, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання і попередження скоєння ним нових злочинів, але без застосування вимог ст. 75 КК України, як про це просять засуджений та його адвокат.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_3 за ч.1 ст. 121 КК України покарання, пом"якшивши його до мінімальної межі, передбаченої санкцією даної статті КК.

В іншій частині даний вирок щодо ОСОБА_3 є законним та обгрунтованим, а тому в цій частині зміні не підлягає.

Підстав для призначення більш тяжкого покарання ОСОБА_3, про що просить в апеляції потерпілий ОСОБА_5, - колегія суддів не вбачає.

З врахуванням характеру злочинів, наслідків, які настали після їх вчинення для потерпілого ОСОБА_5, перенесених в зв'язку з цим ним моральних страждань, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення із засудженого на його користь моральної шкоди в сумі 50.000 грн., матеріальної шкоди в сумі 15049,87 грн. і втрачений внаслідок каліцтва заробіток в сумі 6414,27 грн.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію потерпілого ОСОБА_5 в частині скасування вироку щодо ОСОБА_3 внаслідок м"якості - зашишити без задоволення.

Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 - задоволити частково.

Вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_3 - змінити.

Пом"якшити призначене ОСОБА_3 покарання за ч.1ст. 121 КК України з семи років позбавлення волі до п"яти років позбавлення волі і вважати його засудженим за ч.1 ст. 121 КК України на п"ять років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді п"яти років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Головуючий

Судді