Ухвала суду № 37371223, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/78265/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Харківський завод шампанських вин»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011

у справі № 2а-12557/10/2070

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Харківський завод шампанських вин»доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харковапроскасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Харківський завод шампанських вин» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТД ХЗШВ») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000451800/0 від 16.09.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 20.08.2010 по 21.08.2010 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТД ХЗШВ» з питання встановлення розбіжностей, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з 01.06.2010 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 27.08.2010 за № 8817/1800/36456736, яким встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000451800/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 1541800,00 грн., з яких 1186000,00 грн. основний платіж, 355800,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

При проведенні перевірки ТОВ «ТД ХЗШВ» податковим органом використано дані декларації позивача з податку на додану вартість з додатками та реєстр отриманих податкових накладних за червень 2010 року, реєстраційні та інші дані щодо діяльності ТОВ «Медіа Простір» та ПП «Дрімекс-ЛТД», а також дані їх податкової звітності, отримані від органів державної податкової служби, в яких перебувають на обліку вказані контрагенти ТОВ «ТД ХЗШВ», дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. З огляду на викладене, доводи позивача про те, що проведена відносно нього перевірка по своїй суті була камеральною є безпідставними.

Положеннями пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» закріплено обов'язок відповідача щодо самостійного визначення суми податкового зобов'язання платника податків у разі, коли дані документальної перевірки результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених в податкових деклараціях.

Таким чином при проведенні документальної невиїзної перевірки податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень, визначених ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Виходячи з положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. Дата виникнення права на податковий кредит визначається пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Норми чинного податкового законодавства пов'язують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ТД ХЗШВ» до перевірки надано декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року від 20.07.2010. Згідно аналізу вказаної декларації постачальниками підприємства є ТОВ «Медіа Простір» та ПП «Дрімекс-ЛТД». Суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з даними контрагентами відображені в розмірі 335000,00 грн. та 851000,00 грн. відповідно.

Перевіркою в результаті співставлення виявлені розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ТОВ «ТД ХЗШВ» та даними податкових зобов'язань ПП «Дрімекс-ЛТД» та ТОВ «Медіа Простір» на загальну 1186000,00 грн.

Відповідно до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларації по ПДВ за червень 2010 року по строку до 20.07.2010 та станом на 21.08.2010 до ТОВ «Медіа Простір» та ПП «Дрімекс-ЛТД» ДПІ за місцем реєстрації не надавались.

Для підтвердження правомірності формування податкового кредиту на адресу ТОВ «ТД ХЗШВ» надіслано лист від 10.08.2010 № 18613/10/18-018 «Про надання підтверджуючих документів».

Згідно наданого реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ТД ХЗШВ» за червень 2010 року, за даними інформаційної бази АРМ «Бест звіт» встановлено, що до складу податкового кредиту віднесено податкові накладні по ПП «Дрімекс-ЛТД» - податкова накладна № 010610 від 01.06.2010 на суму 5106000,00 грн. у т.ч. ПДВ 851000,00 грн. та по ТОВ «Медіа Простір» - податкова накладна № 183006 від 30.06.2010 на суму 2010000,00 грн. у т.ч. ПДВ 335000,00 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року.

На день складання акту перевірки за даними бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» не встановлено надання ПП «Дрімекс-ЛТД» та ТОВ «Медіа Простір» нових звітних операцій, уточнюючих розрахунків або виправлення помилок у бік збільшення податкових зобов'язань від взаємовідносин з перевіряємим підприємством.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «ТД ХЗШВ» 02.04.2010 укладено договір № 071/1-10 з ТОВ «Медіа Простір» про надання послуг по виготовленню поліграфічної продукції.

В підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт виконання послуг № 183006 від 30.06.2010, податкову накладну № 183006 від 30.06.2010, а також рахунок-фактуру № 1125 від 05.07.2010 про розробку дизайну і розміщення замовлення на виготовлення поліграфічної продукції для мерчандайзингу на суму 2010000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 335000,00 грн. Відповідно до наданих позивачем банківських виписок оплата проведена частково в сумі 439477,00 грн.

Відповідно до банківських виписок грошові кошти на адресу ТОВ «Медіа Простір» перераховані як плата за виготовлення печатної продукції, при цьому, при перерахуванні 36845,00 грн. та 5632,00 грн. зазначено, що податок на додану вартість не передбачено.

Позивачем зазначено, що декларування сум податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Дрімекс-ЛТД» внесено помилково, в зв'язку з чим здано уточнюючий розрахунок, де в складі податкового кредиту замість ПП «Дрімекс-ЛТД» вказано суму по взаємовідносинам з ТОВ «Ціррус ЛТД».

Так відповідно до договору купівлі-продажу від 13.05.2010 ТОВ «Ціррус ЛТД» (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «ТД ХЗШВ» (покупця) товар в асортименті визначеними специфікацією.

Згідно специфікації № 1 від 01.06.2010 додаток до вказаного договору найменування товару визначене як компресор гвинтовий ВК 150-8 та акратафор з нержавіючої сталі V 25 куб.м.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткову накладну № РН-1006011 та податкову накладну № 195 від 01.06.2010 на суму 5106000,00 (у тому числі ПДВ 851000,00 грн.), договір зберігання №074-10 від 01.06.2010 укладеного між позивачем та ТОВ «Слободар», акт прийому-передачі товару на зберігання до договору № 074-10 від 01.06.2010, акт прийому-передачі товару на зберігання до договору № 074-10 від 04.01.2011.

При цьому відповідно до накладної № 1/195 від 04.01.2011 товар, що визначений згідно специфікації № 1 від 01.06.2010 повернуто ТОВ «Ціррус ЛТД», який прийнято останнім, що не заперечується позивачем.

В силу положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Підставою для включення витрат до складу податкового кредиту є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку та належне документальне оформлення. Правильність формування платником податків витрат в податковому обліку вимагає наявності зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Водночас, сама наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Колегія суді погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивач не довів факт використання отриманих послуг від своїх контрагентів в межах своєї господарської діяльності.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Харківський завод шампанських вин» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров