Ухвала суду № 37371167, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/29170/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2011

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011

у справі № 2а-28029/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Машзавод»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Машзавод» (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Машзавод») звернулось до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі по тексту - відповідач, Красноармійська ОДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2010 №0000312342/0, №0000322342/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2011 позов задоволено частково. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 №0000312342/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1461857,00 грн., з яких основний платіж - 929446,00 грн. та штрафні санкції - 532411,00 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 №0000322342/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 385662,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 136521,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.11.2010 №0000312342/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1461857,00 грн. та прийнято в цій частині нове рішення. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 №0000312342/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 1975804,50 грн., у тому числі основний платіж - 1402374,00 грн., штрафні санкції - 573430,50 грн.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складений акт від 15.11.2010 №873/23-2/14310336.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №334/94-ВР), п. 1.3, п. 1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.2 «а» п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договорами купівлі-продажу, укладеним з ТОВ «Газкомплект», ТОВ «Форт Сема ЛТД», ТОВ «Юнікос» та ТОВ «Макра Плюс», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності правочинів.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 26.11.2010 №0000322342/0, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень-жовтень 2009 року, червень 2010 року на загальну суму 385662,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 136521,00 грн.; від 26.11.2010 №0000312342/0, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1992648,00 грн., у тому числі основний платіж - 1413603,00 грн., штрафні санкції - 579045,00 грн.

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів купівлі-продажу товарів підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями, номера яких співпадають з журналом реєстрації довіреностей за відповідний період, приймальними актами, податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату отриманої продукції. Транспортування продукції підтверджується відповідними подорожніми листами, товарно-транспортними накладними. Наведені операції були відображені у бухгалтерському обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними виробниками».

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платника податку на додану вартість.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договорів, то відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Газкомплект», ТОВ «Форт Сема ЛТД», ТОВ «Юнікос» та ТОВ «Макра Плюс», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Що стосується порушення позивачем вимог п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Позивачем не було включено до складу валового доходу безнадійну заборгованість перед ПП «Енергопром» на суму 3120,00 грн. та ІП «Хоневел Україна» на суму 21381,00 грн., за якою минув строк позовної давності.

Згідно наданого розрахунку наведене порушення спричинило донарахування суми податку на прибуток в розмірі 11229,00 грн.

Відповідно до пп.1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону №334/94-ВР сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

За приписами п. 1.25 цієї статті безнадійна заборгованість це - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, у тому числі, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді включаються до валового доходу платника податку.

Враховуючи, що позивачем до складу валового доходу не було включено безнадійну заборгованість перед ПП «Енергопром» та ІП «Хоневел Україна», за якою минув строк позовної давності, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що позивачем порушено вимоги п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, а тому донарахування суми податку на прибуток в розмірі 11229,00 грн. є правомірним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000312342/0 слід визнати недійсним в частині донарахування податку на прибуток в сумі 1975804,50 грн., у тому числі основний платіж - 1402374,00 грн., штрафні санкції - 573430,50 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров