Ухвала суду № 37371125, 25.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року м. Київ К/800/9569/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р.

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р.

у справі № 2а-6606/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Гонг»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Гонг» (далі - позивач, ПАТ «Гонг») звернулось до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України (далі - відповідач, Західна МДПІ м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №00001202303 від 08.11.2011 р. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000242212 від 26.04.2012 р. в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 122,96 грн., прийняте Західною МДПІ м. Харкова. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Західної МДПІ м. Харкова № 00001202303 від 08 липня 2011 р. в частині визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 76737,04 грн. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Західна МДПІ м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Гонг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт № 2595/23-03-05/01549165 від 07.11.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого податковий кредит ПАТ «Гонг» в вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року частково сформовано від виконання нікчемних правочинів, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року в сумі 39 818,35 грн.; порушення п.201.1, 201.4 ст.201, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України п.1 п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, в результаті чого неправомірно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ по накладним, які виписані з порушенням встановлених норм на загальну суму 102 058,52 гри., в тому числі в січні 2011 року в сумі 27495, грн., в квітні 2011 року в сумі 50972,78 грн., в червні 2011 р в сумі 23590,74 грн.; порушення пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» ст.15, п. «д» ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів в термін до 01.07.2010 року в сумі 70,125 тис. грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято 08.11.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001212303, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 151 834,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 00001202303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 87656,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПС України від 10.01.2012р. за №491/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення від 08.11.11 №00001212303 скасовано в частині визначення товариству ПДВ за рахунок зменшення податкового кредиту на загальну суму 50972,78 грн.

26.04.2012 року Західною МДПІ м. Харкова прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000242212, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 100 860,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що формування податкової звітності з податку на додану вартість в вересні, жовтні, листопаді 2010 року в сумі 39392,57 грн. здійснено АТЗТ «Гонг» з урахуванням податкових накладних, виписаних ТОВ «Автоінсервіс» на підставі здійснених господарських операцій за укладеним між сторонами договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.09.2010 року №01/09-1КП.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем від ТОВ «Автоінсервіс» за договором купівлі-продажу № 01/09-1КП отримано продукцію із нафти, що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними та їх реєстрами, платіжними дорученнями щодо сплати за отриманий товар, Х-звіти ЕККА, товарно-транспортними накладними.

Також судом встановлено, ТОВ «Автоінсервіс» на час здійснення господарських операцій з позивачем було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що правочин вчинений між позивачем та ТОВ «Автоінсервіс» є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що АТЗТ «Гонг» придбало у ТОВ «Будхолдинг-Харків» клей для плитки та емаль на загальну суму 2554,501 грн. (ПДВ -425,75 грн.). Факт придбання товарів у ТОВ «Будхолдинг-Харків» підтверджено податковою накладною від 07.12.2010р. № 120716.

Розрахунки за вказаний товар проведені у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Будхолдинг-Харків» грошових коштів на підставі рахунку-фактури від 02.12.2010 р. № БХ-1202-19, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями. Отриманий товар позивачем використаний у власній господарській діяльності, що підтверджено оборотною відомістю по рахункам та актами списання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що правочин вчинений між позивачем та ТОВ «Будхолдинг-Харків» також є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Щодо порушення п.201.1, п. 201.4 ст.201, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.1 п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, стосовно незаконного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, які сформовані з порушенням Порядку заповнення податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4. ст.201 ПК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, податкова накладна №51 від 16.06.2011 р., що виписана ТОВ «Енергія 2010», складена належним чином та містить всі обов'язкові реквізити, передбачені положеннями ст.201 ПК України.

Крім того, податкова накладна №14428/2 від 27.01.2011 р., яка виписана ЗАТ «Кримська фруктова вода», також складена належним чином та містить всі обов'язкові реквізити. При цьому до позивача від ЗАТ «Кримська фруктова вода» не надходило копії податкової накладної.

Щодо порушення порядку оподаткування дивідендів колегія суддів також вважає за потрібне зазначити.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дивіденд визначено як частину чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

У відповідності до п.1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Згідно з п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Отже, обов'язок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Судом апеляційної інстанції встановлено, відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів № 19 від 29.04.2010 р., ПАТ «Гонг» не приймало рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів в 2010 році, що зумовлювало б нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у податкового органу не було обґрунтованих підстав для нарахування позивачу авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 70 125,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України відхилити.

2.Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов