Рішення № 37369702, 18.02.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1324/1961/12 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 22-ц/783/1465/14 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Бойко С.М.,

за участі судового секретаря: Глинського О.А.,

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом Львівського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2012 року Львівське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» звернулось в суд до ОСОБА_2 з позовом про розірвання кредитного договору №307 від 28.11.2006 року, укладеного між цими сторонами, та стягнути із відповідача кошти в сумі 264 214 грн. 38 коп. В ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив лише стягнути із ОСОБА_2 залишок кредитних коштів в розмірі 113 071 грн.12 коп.

Оскаржуваним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 17 жовтня 2013 року суд, задовольнивши позов ОСОБА_2 постановив розірвати кредитний договір №307, укладений сторонами 28.11.2006 року та стягнути із ОСОБА_2 в користь Львівського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» заборгованість за цим кредитним договором в розмірі 113 071 грн.12 коп., з яких 112 710,89 грн. залишок повернення кредиту та 360,23 грн. пеня за прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту. Вирішено питання судових витрат.

Це рішення суду оскаржив позивач, Львівське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву». В скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що у ході розгляду справи було уточнено позовні вимоги, позивач остаточно просив стягнути із відповідача лише залишок кредитних коштів, а саме 113071,12 грн. та не ставив питання про розірвання кредитного договору №307 Однак, суд, вийшовши за межі позовних вимог, постановив у рішенні окрім стягнення коштів, розірвати договір, що суперечить ст.ст. 11, 31, 213 ЦПК України. Просить рішення суду змінити та виключити із резолютивної частини висновок суду про розірвання договору (а.с. 81).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності до положень ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до положень ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до змісту приписів ст.31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2012 року Львівське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» дійсно звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору №307, укладеного між позивачем та відповідачем 28.11.2006 року, та стягнути із відповідача кошти в сумі 264 214 грн. 38 коп..

Однак в подальшому, діючи відповідно до положень ст.31 ЦПК України, Львівське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» уточнивши позовну заяву фактично зменшило обсяг позовних вимог, ставлячи перед судом питання лише щодо стягнення із ОСОБА_2 залишок кредитних коштів в розмірі 113 071 грн.12 коп..

Однак, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції не звернув увагу на дані обставини, на порушуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, вийшов за межі заявлених позовних вимог та безпідставно ухвалив рішення щодо розірвання кредитного договору №307 від 28.11.2006 року, у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню.

В решті рішення суду, як таке, що сторонами не оскаржено, слід залишити без змін.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1ст.307, ч.1ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Львівського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» задовольнити частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 жовтня 2013 року в частині розірвання кредитного договору №307 від 28.11.2006 року між Львівським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_2 скасувати.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.