Рішення № 37369417, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-5-49/6217 10.02.14За позовом Приватного підприємця Бобровського Петра Константиновича

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі"

Про стягнення 85 065,00 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явилися

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватний підприємець Бобровський Петро Константинович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" про стягнення з останнього заборгованості 85 065,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договорів; №5276 від 09.07.2002р. та Додаткової угоди №2931 від 19.11.2003р., №5921 від 09.08.2002р. та Додаткової угоди №2932 від 19.11.2003р., №7352 від 04.10.2002р. та Додаткової угоди №2933 від 19.11.2003р. позичив відповідачу грошові кошти, натомість відповідач взятого на себе зобов'язання зі своєчасного повернення вказаної суми належним чином не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 позовну заяву Приватного підприємця Бобровського Петра Константиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" повернуто без розгляду на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 апеляційну скаргу Приватного підприємця Бобровського Петра Константиновича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 по справі №05-5-49/6217 залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2013 касаційну скаргу Приватного підприємця Бобровського Петра Константиновича задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 у справі №05-5-49/6217 скасовано, позовну заяву Приватного підприємця Бобровського Петра Константиновича разом із доданими до неї документами повернуто Господарському суду міста Києва для розгляду позовної заяви по суті.

Позовну заяву Приватного підприємця Бобровського Петра Константиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" про стягнення 85 065,00 грн. передано на розгляд судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 було порушено провадження у справі №05-5-49/6217 та призначено розгляд справи на 09.09.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2013 розгляд справи відкладався на 25.09.2013 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 позовну заяву Приватного підприємця Бобровського Петра Константиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" залишено без розгляду на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 апеляційну скаргу Приватного підприємця Бобровського Петра Константиновича задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №05-5-49/6217 скасовано.

Відповідно до резолюції керівництва Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 справу №05-5-49/6217 передано для подальшого розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №05-5-49/6217 до свого провадження та призначила розгляд справи на 23.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 розгляд справи відкладався на 20.01.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 справу №05-5-49/6217 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №05-5-49/6217 до свого провадження та призначила розгляд справи на 10.02.2014.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 справу №05-5-49/6217 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №05-5-49/6217 до свого провадження.

Позивач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.02.2014 не з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надіслав на адресу суду заяву згідно змісту якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.02.2014 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №05-5-49/6217.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.02.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2002р. між Приватним підприємцем Бобровським Петро Константиновичем (далі -Позикодавець, Застоаводержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" (далі - Позичальник, Заставодавець) було укладено договір №5276 (надалі -"Договір").

Згідно п. 1 Договору позичальник позичив у позикодавця 28 408,00 (двадцять вісім тисяч чотириста вісім) грн.

В пункті 2 Договору сторони погодили, що зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 19.01.2003р., таким чином: 1 060,00 грн. кожний місяць, а залишок суми в останній день, тобто 19.01.2003р.

19.11.2003 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №2931 згідно п.п. 1, 2 якої сторони погодили внести зміни в п.п. 1, 2 Договору та викласти їх в наступній редакції: "1. Позичальник позичив у позикодавця суму 28 355,00 (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн., еквівалентну 5 320,00 доларів США за курсом Національного Банку України станом на 19.11.2003р.".

" 2. Зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 19.05.2004р.".

09.08.2002р. між Приватним підприємцем Бобровським Петро Константиновичем (далі -Позикодавець, Застоаводержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" (далі - Позичальник, Заставодавець) було укладено договір №5921 (надалі -"Договір").

Згідно п. 1 Договору позичальник позичив у позикодавця 23 320,00 (двадцять три тисячі триста двадцять) грн.

В пункті 2 Договору сторони погодили, що зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 09.10.2002р., таким чином: 1 060,00 грн. кожний місяць, а залишок суми в останній день, тобто 09.10.2002р.

19.11.2003 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №2932 згідно п.п. 1, 2 якої сторони погодили внести зміни в п.п. 1, 2 Договору та викласти їх в наступній редакції: "1. Позичальник позичив у позикодавця суму 28 355,00 (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн., еквівалентну 5 320,00 доларів США за курсом Національного Банку України станом на 19.11.2003р.".

" 2. Зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 19.05.2004р.".

04.10.2002р. між Приватним підприємцем Бобровським Петро Константиновичем (далі -Позикодавець, Застоаводержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" (далі - Позичальник, Заставодавець) було укладено договір №7352 (надалі -"Договір").

Згідно п. 1 Договору позичальник позичив у позикодавця 25 070,00 (двадцять п'ять тисяч сімдесят) грн.

В пункті 2 Договору сторони погодили, що зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 04.01.2003р., таким чином: 1 090,00 грн. в листопаді 2001р., 1 090,00 грн. в грудні 2001р. та останні до 04.01.2003р.

19.11.2003 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №2933 згідно п.п. 1, 2 якої сторони погодили внести зміни в п.п. 1, 2 Договору та викласти їх в наступній редакції: "1. Позичальник позичив у позикодавця суму 28 355,00 (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн., еквівалентну 5 320,00 доларів США за курсом Національного Банку України станом на 19.11.2003р.".

" 2. Зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 19.05.2004р.".

Позивач в своїй позовній заяві вказує, що ним на виконання умов вищезазначених Договорів та Додаткових угод до них було передано грошові кошти в розмірі 85 065,00 грн. у вигляді готівки.

Проте, відповідач суму позики у встановлений Договорами та Додатковими угодами до них в зазначений строк не повернув.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю зобов'язання ТОВ "Трансмарі" по поверненню на користь позивача позики.

Судом встановлено, що Договори які уклали сторони за своєю юридичною природою є договорами позики.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виконуючи свої зобов'язання за Договорами; №5276 від 09.07.2002р. та Додаткової угоди №2931 від 19.11.2003р., №5921 від 09.08.2002р. та Додаткової угоди №2932 від 19.11.2003р., №7352 від 04.10.2002р. та Додаткової угоди №2933 від 19.11.2003р. позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 85 065,00 грн.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, приписів п. 2 Договору (в редакції Додаткової угоди) строк повернення відповідачем грошових коштів за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідач в порушення зазначених норм та умов Договору свого зобов'язання щодо своєчасного повернення позики не виконав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факт наявності у відповідача заборгованості за неповернутою позикою у сумі з урахуванням Додаткових угод, а саме: Додаткової угоди №2931 від 19.11.2003р., Додаткової угоди №2932 від 19.11.2003р., Додаткової угоди №2933 від 19.11.2003р., що становить 85 065,00 грн. позивачем належним чином доведений та документально підтверджений.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд відзначає, що відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємця Бобровського Петра Константиновича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" заборгованості за неповернутою позикою у сумі 85 065,00 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємця Бобровського Петра Костянтиновича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 47; ідентифікаційний код 30735894) на користь Приватного підприємця Бобровського Петра Костянтиновича (87525, Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Богдана Хмельницького, 12, кв. 24; ідентифікаційний номер 1953310851) заборгованість у розмірі 85 065 (вісімдесят п'ять тисяч шістдесят п'ять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарі" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 47; ідентифікаційний код 30735894) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 701 (одна тисяча сімсот одна) грн. 30 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

6. Дата складання повного рішення 14.02.2014р.

Суддя А.В. Митрохіна