Постанова № 37364273, 29.01.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Справа № 808/9029/13-ао 16 год. 20 хв. м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії

головуючого судді - судді Шари І.В.

суддів - Максименко Л.Я., Сацького Р.В.

за участю секретаря судового засідання Пелеха С.І.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 від 20.02.2002)

- ОСОБА_2 (дов. б/н від 18.05.2013)

- ОСОБА_2 (дог.б/н від 18.01.2013)

- ОСОБА_2 (дов.№532 від 22.03.2013)

відповідача-1- ОСОБА_3 (дов.№208-07-43-17 від 30.12.2013)

третьої особи-1- ОСОБА_4 (дов.№446 від 04.03.2013)

- ОСОБА_5 (угода б/н від 13.04.2013)

третьої особи-2 - ОСОБА_6 (дов.№02-02-31/878 від 18.09.2013)

відповідача - 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_1

ОСОБА_8, м. Запоріжжя

до Державної реєстраційної служби України, м. Київ

Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни, м. Київ

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_16, м. Запоріжжя,

Державна реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції в Запорізькій області

про визнання дій державного реєстратора незаконними

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду подано адміністративний позов ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7, позивач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач-2), ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11, позивач-3) до Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач-1), Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни (далі - Корюк Т.В., відповідач-2), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_16 (далі - ОСОБА_16, третя особа-1), Державна реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції в Запорізькій області (далі - третя особа-2), в якому позивачі просять:

- визнати дії відповідача-2 в частині прийняття рішення про внесення до Державного реєстру реєстрації права власності речових прав на нерухоме майно - права власності ОСОБА_16 на квартиру АДРЕСА_1 - незаконними;

- скасувати рішення про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_16 на квартиру АДРЕСА_1, яке було прийнято відповідачем-2;

- зобов'язати відповідача-1 внести запис у Державний реєстр про реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачів на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 на праві власності кожному належало по 1/3 ідеальних часток квартири АДРЕСА_1 На зазначену квартиру приватним нотаріусом було накладено заборону на відчуження у зв'язку з укладанням позивачами з третьою особою-1 договору іпотеки. Крім того, на зазначену квартиру було накладено арешт ухвалами Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2012 та від 29.04.2013. Третьою особою-2 08.05.2013 на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 Позивачі звертають увагу, що в період з 08.05.2013 та станом на час звернення до суду із цим позовом арешт із зазначеної квартири не знімався та не скасовувася. Проте, відповідно до копії Виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2013 №5327806 відповідачем-2 прийнято рішення про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно на підставі заяви ОСОБА_16 від 30.05.2013. Позивачі вважають такі дії відповідача-2 протиправними та незаконними, оскільки на момент їх вчинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні внесені раніше обтяження у вигляді арешту на спірну квартиру.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та представник позивачів позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечив проти позову в судовому засіданні та зазначив, що вважає Державну реєстраційну службу України не належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до законодавства України державним реєстратором є фізична особа, яка має доступ до Державного реєстру, і яка безпосередньо вносить до нього відомості. Тому в частині зобов'язання Державної реєстраційної служби України внести запис у Державний реєстр про реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачів на квартиру АДРЕСА_1 - просить відмовити.

Відповідач-2 в судове засідання не прибув, 30.12.2013 від нього на адресу суду надійшли заперечення, в яких він просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог та зазначив, що ним не вчинялись та не вчиняються протиправні дії щодо позивачів. В запереченнях звертає увагу, що відповідно до законодавства України держаний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Вказує, що підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за результатами розгляду заяви від 30.05.2013 за реєстраційним номером №1380513 стало те, що заявником було дотримано всіх вимог щодо процедури подання документів для проведення державної реєстрації прав, а подані документи відповідають вимогам нормативно-правових актів. З огляду на викладене вважає, що рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.06.2013 №3405145 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Представники третьої особи-1 в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях. Вважають, що при пред'явленні всіх документів Державному реєстратору, що засвідчують право ОСОБА_16 на набуття права власності на спірну квартиру, у Державного реєстратора були всі підстави для вчинення відповідних реєстраційних дій та зареєструвати право власності за ОСОБА_16 Також посилаються на те, що рішенням Шевченківського районного суду від 04.03.2013 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_11 та скасовано заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою від 18.12.2012, на які посилаються позивачі. ОСОБА_16 посилаються на п.5. ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та вважає, що дана стаття не містить імперативних норм, щодо обов'язку відмови державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій, а зазначено лише право державного реєстратора відмовити. Також зазначає, що до поданої нею заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для провеження державної реєстрації права власності на нерухоме майно, вона додала всі необхідні, відповідно до вимог чинного законодавства, документи для проведення державної реєстрації прав. Вважає, що рішення державного реєстратора про реєстрацію за нею спірного майна - прийнято державним реєстратором на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено наступне.

01.07.2011 між ОСОБА_11 та ОСОБА_16 укладено договір позики (а.с.173)

01.07.2011 між ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 (іпотекодавці) та ОСОБА_4, що діяв в інтересах ОСОБА_16 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавці передали в іпотеку представнику іпотекодержателя квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира) (а.с.86-83).

01.07.2011 приватним нотаріусом ОСОБА_13 у зв'язку з посвідченням вищевказаного Договору іпотеки накладено заборону відчуження на спірну квартиру.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 18.12.2012 у справі №0827/11365/12 (провадження №0827/2-4060/12) про забезпечення позову задоволено заяву ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 та накладено арешт на спірну квартиру (а.с.82).

04.03.2013 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі №0827/11365/12 прийнято рішення, яким позов ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 до ОСОБА_16, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_13, про визнання договору іпотеки недійсним - залишено без задоволення, скасовано заходи по забезпеченню позову, прийняті ухвалою суду від 18.12.2012 про накладення арешту, знято арешт з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 139-140, 145-147).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17.04.2013 у справі №22-ц/778/2145/13 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Шевченківського районного суду від 04.03.2013 по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 до ОСОБА_16, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_13, про визнання договору іпотеки недійсним - залишено без змін (а.с. 139-140).

Ухвалою Шевченківського районного суду від 29.04.2013 по справі №336/3209/13-ц (провадження №2/336/1733/2013) про забезпечення позову накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.81).

22.05.2013 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі №336/3209/13-ц (провадження №2/336/1733/2012) прийнято рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 до ОСОБА_16, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_13, про визнання договору позики недійсним - відмовлено (а.с.84-85).

26.11.2013 Апеляційним судом Запорізької області прийнято рішення у справі №22-ц/778/3489/13 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2013 у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 до ОСОБА_16, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_13, про визнання договору позики недійсним - задоволено частково (а.с.143-144).

В матеріалах адміністративної справи наявна копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (а.с.74), в якому зазначений запис про обтяження №889454, а саме арешт нерухомого майна, внесений 08.05.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області ОСОБА_14. Згідно цього Витягу, підставою виникнення обтяження є Ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2013 у справі №336/3209/13-ц, а підставою внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер 2175383 від 08.05.2013, об'єкт нерухомого майна - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи міститься копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2013 (а.с.75), в якому зазначений запис №1411994 про право власності. Згідно цього Витягу підставою виникнення права власності є договір іпотеки від 01.07.2011, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер 3405145 від 25.06.2013, власник - ОСОБА_16, об'єкт нерухомого майна - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом також досліджені документи, надані представником третьої особи-2, а саме копії документів, поданих ОСОБА_16 для реєстрації права власності на майно - квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - та Рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень №3405145 від 25.06.2013 (а.с.171-219).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон України №1952-IV) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

За визначенням ч.1 ст. 2 Закону України №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав (ч.1 ст. 2 Закону України №1952-IV).

Також, відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України №1952-IV нерухоме майно - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Обтяження визначено ч.1 ст. 2 Закону України №1952-IV як заборону розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Пунктом 1 ч. 2 ст.9 Закону України №1952-IV встановлено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 9 Закону України №1952-IV державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

За приписами ч.4 ст. 9 Закону України №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Загальний порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначений четвертим розділом Закону України №1952-IV.

За правилами ч.1 ст.15 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 ст. 15 Закону України №1952-IV встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Стаття 19 Закону України №1952-IV містить перелік підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме відповідно до ч.1 ст. 19 зазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Підстави для відмови у державній реєстрації визначені статтею 24 Закону України №1952-IV.

За приписами п.5 ч.1 ст. 24 Закону України №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Частина 2 ст. 24 Закону України №1952-IV імперативно встановлює, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому частиною четвертою статті 9 Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Отже, з огляду на вищезазначені норми, судом не приймаються твердження відповідачів та третіх осіб, що стаття 24 не містить імперативних норм, щодо обов'язку відмови державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій, а лише зазначено право державного реєстратора відмовити.

На час виникнення спірних правовідносин процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначалась Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Порядок №703).

Відповідно до п.12 Порядку №703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За правилами п.92 Порядку №703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.

Згідно з п.93 Порядку №703 державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про:

1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек;

3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;

4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.

Пунктом 16 Порядку №703 передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

За приписами п. 23 Порядку №703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено колегією суддів під час розгляду справи, державному реєстратору Корюк Т.В. при розгляді заяви ОСОБА_16 від 30.05.2013 було відомо про наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження у вигляді арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана обставина сторонами в судовому засіданні не заперечувалась.

Суд звертає увагу, що зазначене обтяження на спірне майно було накладено ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2013 у справі №336/3209/13-ц з метою охорони матеріально правових інтересів ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_11, та станом на час розгляду державним реєстратором заяви ОСОБА_16 про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - зазначена ухвала скасована не була, заходи забезпечення позову також не були скасовані. Доказів протилежного під час судового розгляду справи сторонами не було надано.

З огляду на все вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що Державний реєстратор Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяна Василівна при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_16 - діяв без додержання вимог законодавства, а саме всупереч приписам п.5 ч.1 ст. 24 Закону України №1952-IV та п. 23 Порядку №703, тому такі дії є необґрунтованими та протиправними, отже перший пункт позовних вимог підлягає задоволенню.

Стосовно другого пункту позовних вимог, а саме скасування рішення про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_16 на квартиру АДРЕСА_1, яке було прийнято Державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяною Василівною - колегія суддів вважає, що вона також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першого пункту позовних вимог.

Щодо третього пункту позовних вимог, а саме зобов'язання Державної реєстраційної служби України внести запис у Державний реєстр про реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачів на квартиру АДРЕСА_1 колегія суддів вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки така функція є закріпленою законом за відповідачем, тобто є його виключною компетенцією, а відтак суд не наділений повноваженнями своїм рішенням замінювати орган, до виключної компетенції якого відноситься ця функція.

Що стосується тверджень представника позивача щодо порушень з боку державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції в Запорізькій області вимог діючого законодавства, а саме передачі заяви ОСОБА_16 для реєстрації за нею права власності на квартиру до Державної реєстраційної служби України, та з огляду наданих з цього приводу пояснень представником Запорізького міського управління юстиції в Запорізькій області, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» №607/5 від 02.04.2013 року встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, що иникають на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та у інших випадках, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатку до цього наказу.

Згідно п.2 додатку до Наказу державна реєстрація, скасування державної реєстрації їх прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру їх прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 Наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що Державна реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції в Запорізькій області діяла виключно в межах наданих їй повноважень та у визначений спосіб, а отже з їх боку відсутні порушення вимог діючого законодавства при передачі заяви ОСОБА_16 для реєстрації за нею права власності на квартиру саме до Державної реєстраційної служби України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене колегією суддів встановлено, що Державний реєстратор Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяна Василівна при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_16 - діяв всупереч вимог законодавства, тому такі дії є необґрунтованими та протиправними, отже рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3405145 від 25.06.2013 року підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_11 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3405145 від 25.06.2013 року.

Скасувати рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3405145 від 25.06.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_11 суму судового збору в розмірі 45 грн. 88 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя І.В. Шара

Судді Л.Я..Максименко

Р.В. Сацький