Ухвала суду № 37363442, 28.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

28 січня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5996/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Алєксєєва В.О.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Орлик Л.Л.

з участю: представника Південної митниці Міндоходів - Покотило Д.Ю., представника приватного підприємства "Інфопроект" - Соколова М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства "Інфопроект" до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року приватне підприємство (далі ПП) "Інфопроект" звернулося до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2013 року: №3 щодо нарахування ввізного мита в розмірі 68 654,76 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2 грн., №4 щодо нарахування податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України (далі ПДВ) в розмірі 288 350 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що відповідач провів камеральну перевірку та самостійно визначив митну вартість ввезених товарів за інформацією, яка не відповідає дійсному рівню задекларованих цін, в зв'язку із чим, вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що митні органи мають право н отримання інформації про вартість ввезених раніше товарів та проводити донарахування митних зборів та платежів відповідно до процедури, передбаченої ПК України та МК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року позовні вимоги задоволені повністю.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Південної митниці Міндоходів від 03 липня 2013 року №3 та від 03 липня 2013 року №4.

В апеляційній скарзі Південної митниці Міндоходів України ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Південної митниці Міндоходів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до положень ст. 351 МК України посадовими особами відповідача 01 червня 2013 року була проведена невиїзна документальна перевірка позивача на предмет своєчасності та достовірності нарахування та сплати митних платежів при ввезені позивачем товарів "плівки тонувальної, самоклейної" за митними деклараціями від 25 березня 2011 року та від 05 лютого 2011 року.

За результатами перевірки був складений акт №н0016/3/500000000/0036109984, яким встановлено, що було занижено ставки ввізного мита в розмірі 357 004,76 грн.

На підставі цього акту перевірки Південної митницею Міндоходів були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Про початок проведення перевірки платника податків ПП "Інфопроект" повідомлено рекомендованим листом Південної митниці з повідомленням від 30 травня 2013 року №11/4.1-14/7098. Лист з повідомленням про початок проведення перевірки було вручено лише 05 червня 2013 року, в той час як 01 червня 2013 року вже було складено акт про проведення перевірки №Н0016/3/500000000/0036109984.

Підставою для видання оскаржуваних рішень послугував висновок посадових осіб митниці про те, що позивачем при митному оформленні товарів "плівка тонувальна, самоклейна" за митними деклараціями від 25 березня 2011 року №500060701/2011/005769, від 05 лютого 2011 року №500060701/2011/001599 були порушені вимоги статей 88, 206 МК України та донарахована сума податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита за МД від 25 березня 2011 року №500060701/2011/005769 в сумі 31 038, 22 грн., ПДВ в сумі 130 360,51 грн. та за МД від 05 лютого 2011 року №500060701/2011/001599 ввізне мито в сумі 37 616,54 грн., ПДВ в сумі 157 989,49 грн.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, маючи у своєму розпорядженні судове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2012 року по справі №1519/16983/2012, не звернув на встановлені судом висновки щодо вірності проведеного розмитнення партії товару посадовими особами ПП "Інфопроект", тим самим діяв не у порядок та спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 259, 260 МК України від 11 липня 2002 року №92-IV, п.4 ст. 58 МК України від 13 березня 2012 року №4495-VІ.

В апеляційній скарзі Південної митниці Міндоходів вказується, що за результатами перевірки встановлено, що митна вартість товарів, заявлена за МД від 25 березня 2011 року №500060701/2011/005769 та від 05 лютого 2011 року №500060701/2011/001599, не відповідає вартості товарів, зазначеній у документах, надісланих митними органами Індії.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (ст. 259 МК України від 11 липня 2002 року №92-IV).

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. (ст. 260 МК України від 11 липня 2002 року №92-IV).

Відповідно до п.4 ст. 58 МК України від 13 березня 2012 року №4495-VІ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Так, позивачем на постачання товару уклало угоду (контракт) №W110/11-1 від 01 жовтня 2010 року з компанією WELETTA TRADING S.A. (Республіка Панама), отримало від неї всі необхідні документи та надало їх для митного оформлення.

В розрахунок за поставлений товар позивачем було здійснено оплату в сумах, зазначених в товаросупроводжувальних документах компанії WELETTA TRADING S.A. (Республіка Панама).

Представником Південної митниці Міндоходів не надано доказів того, що позивач раніше мав господарські відносин з індійськими компаніями та отримував товар з Індії (від індійських постачальників).

Оскільки підприємство ніколи не мало відносин з індійськими компаніями, не укладало жодних угод та ніколи не отримувало товар з Індії (від індійських постачальників) вартість товару, зазначену в надісланих митними органами Індії експортних деклараціях та інвойсах не можна вважати митною вартістю для цілей розрахунку митних платежів.

Крім того, позивач не володів інформацією де та на яких умовах компанія WELETTA TRADING S.A. (республіка Панама) придбала товар, який був поставлений на його адресу. Крім того, згідно з міжнародними правилами заповнення вантажних документів, відправником може бути, як фактичний відправник, так і продавець.

Щодо доводів апелянта про те, що постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2012 року у справі про адміністративне правопорушення №1519/16983/12 не є документом, що надає оцінку митниці в частині реалізації її функцій як контролюючого органу в розумінні ПК України, у зв'язку з чим не може слугувати підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2012 року по справі №1519/16983/2012 (а.с.104-110), яка набрала законної сили, та якою встановлено, що товари були оформлені посадовими особами ПП "Інфопроект" в митниці з додержанням усіх умов переміщення товарів в режимі імпорт, передбачених ст.75 МК України, що передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України, сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України, дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

На підставі цього, суд прийшов до висновку про відсутність в діях директора ПП "Інфопроект" Тверезовського Л.М. складу адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України під час подання до митного органу митних декларацій від 25 березня 2011 року №500060701/2011/005769, від 05 лютого 2011 року №500060701/2011/001599 та додатків до них, а тому закрив адміністративне провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Інших доказів протиправності дій посадових осіб ПП "Інфопроект" не надано.

Таким чином, згідно з наведеною вище нормою ч.1 ст. 72 КАС України, ці обставини не потребують доказування і, тому, посилання апелянта на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень є безпідставними.

Крім того, апелянт, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказує на правомірність дії Південної митниці Міндоходів щодо організації та проведення документально невиїзної перевірки, за результатами якої був складений акт та не дослідження даних обставин судом першої інстанції при розгляді даної справи. Проте, позивач не заявляв вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо організації та проведення перевірки, чи складанню акту за результатами такої перевірки. Мотивувальна частина позову не ставить протиправність прийнятих та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у залежність від повноважень митного органу щодо організації та проведенні документальної невиїзної перевірки ПП "Інфопроект".

За таких підстав, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП "Інфопроект" до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 січня 2014 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: