Постанова № 37363176, 25.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р.Справа № 916/1383/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Ярош А.І., Савицького Я.Ф.

(відповідно до розпорядження голови суду від 05.12.2013р. №1084 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Судейко В.А., за довіреністю від 09.08.2013р.

від відповідача за первісним позовом: Тріхманенко А.В., за довіреністю від 12.09.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трексім"

на рішення господарського суду Одеської області від 18 листопада 2013 року

по справі №916/1383/13

за позовом Приватного підприємства „ВС-Сервіс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Трексім"

про стягнення

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трексім"

до Приватного підприємства „ВС-Сервіс"

про стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ПП „ВС-Сервіс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Трексім" про стягнення 81070,86 грн., з яких: 63002,85 грн. основної заборгованості, 16695,76 грн. пені, 1372,25 грн. 3% річних.

06.08.2013р. ПП „ВС-Сервіс" було подано до місцевого господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просило стягнути з відповідача 71137,46 грн., з яких: 63002,85 грн. основної заборгованості, 6424,18 грн. пені, 1710,43 грн. 3% річних.

30.09.2013р. господарським судом Одеської області було прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ТОВ „Трексім" до ПП „ВС-Сервіс", відповідно до якої, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.10.2013р., ТОВ „Трексім" просить стягнути з ПП „ВС-Сервіс" 9957,98 грн. компенсації завданої матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди.

08.11.2013р. ПП „ВС-Сервіс" було подано до місцевого господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просило стягнути з відповідача 63002,85 грн. основної заборгованості, 5627,49 грн. пені, 1710,43 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 листопада 2013 року у справі №916/1383/13 (головуючий суддя Меденцев П.А., судді Степанова Л.В., Гут С.Ф.) первісний позов задоволено частково: з ТОВ „Трексім" на користь ПП „ВС-Сервіс" стягнуто 53781,19 грн. основної заборгованості, 4929,20 грн. пені, 1508,59 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що за ТОВ „Трексім" за договором на організацію перевезень автомобільним транспортом №21/0610 від 21.07.2010р. залишилась не сплачена сума у розмірі 63002,85 грн., рахунки №188, 195 та 189 виставлено 31.07.2012р., відповідно строк оплати за виконані послуги до 07.08.2012р. включно, при цьому, позивач за первісним позовом необгрунтовано просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом суму боргу по рахунку № 188 від 31.07.2012р., з урахуванням часткового погашення боргу, за п'ять контейнерів так як один був пошкоджений. Також колегія суддів прийшла до висновку, що загальна сума боргу по рахунку № 188 від 31.07.2012р. становить 16890,16 грн., без урахування вартості пошкодженого контейнера. Однак, позивачем за первісним позовом невірно зроблено розрахунок пені, та 3% річних, тому, суд самостійно розрахував пеню та 3% річних по рахунках №№ 188, 195 та 189 відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, відповідно до п.1.2 договору № 20/12 транспортного експедирування від 19.06.2012р. укладеного між Експедитором - ТОВ „Трексім" та Клієнтом „МКС Україна" до послуг, які надаються Експедитором відноситься страхування вантажу. Разом з тим, відповідно до банківських виписок, ТОВ „Трексім" сплачує послуги страховим компаніям (06.11.2012р.). Також господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, ТОВ „Трексім" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його частково скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП „ВС-Сервіс" відмовити у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ТОВ „Трексім" задовольнити у повному обсязі, з посиланням при цьому на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник ПП „ВС-Сервіс" у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими ПП „ВС-Сервіс" не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Трексім", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать про те, що 21.07.2010р. між ПП „ВС-Сервіс" (виконавець, позивач за первісним позовом, позивач) та ТОВ „Трексім" (замовник, відповідач за первісним позовом, відповідач) було укладено договір на організацію перевезень автомобільним транспортом № 21/0610 (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати за оплату організацію перевезень вантажу в міжміському та міжнародному сполученню.

За п.п.1.3, 1.4 договору підтвердженням прийняття вантажу до перевезення та його виконання є товарно-транспортна накладна. Товаротранспортний документ складається в порядку, встановленому міжнародними або українськими правилами, в залежності від виду перевезення. Підтвердженням виконання послуг виконавця є акт виконаних робіт, підписаний сторонами. Документами, які підтверджують фактичне здійснення перевезення є ТТН та CMR, скріплені печаткою вантажоодержувача з відміткою про отримання вантажу.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що замовник сплачує рахунки виконавця протягом 5-ти банківських днів з дати його оформлення, пред'явлені по факту виконаних перевезень (підтверджених відмітками вантажоотримувача в ТТН).

Згідно з п.4.3 договору за несплату / прострочення оплати рахунків за виконане перевезення у встановленому в п.3.7 договору строк з дати отримання рахунку замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0.1 % від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але не менше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.6.3 договору даний договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2012р., окрім того, п. 6.3 договору передбачено можливість пролонгації даного договору.

На виконання умов Договору, ПП „ВС-Сервіс" були надані послуги по перевезенню на корись Valvitalia S.P.A. System Division, де експедитором є ТОВ „Трексім", наступних контейнерів: TCLU705171-2; MSCU456081-7; MSCU4526509; TRLU695524-7; MSCU453222-4 на загальну суму 46112,70 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 14-22, т.1.).

На виконання умов Договору, Приватним підприємством „ВС-Сервіс" були надані послуги по перевезенню на корись вантажоодержувача ПАТ «Глорія Джинс», де експедитором є ТОВ „Трексім", наступних контейнерів:: GATU4199559; TRLU3754660; TGHU4553871; CLHU4118293 на загальну суму 49099,87 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 27-33, т.1.).

На виконання умов Договору, Приватним підприємством „ВС-Сервіс" були надані послуги по перевезенню на корись Valvitalia S.P.A. System Division, де експедитором є ТОВ „Трексім", наступних контейнерів: MSCU4522170; MSCU4527315; TCLU7028116; MSCU4539281 на загальну суму 36890,16 грн. що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 38-44, т.1.).

Таким чином, загальна сума за виконані послуги за Договором на організацію перевезень автомобільним транспортом № 21/0610 від 21.07.2010 року Приватним підприємством „ВС-Сервіс" для Товариства з обмеженою відповідальністю „Трексім" складала 132102,73 грн.

Як стверджує позивач за первісним позовом, виконання робіт на користь ТОВ „Трексім" на суму 132102,73 грн. підтверджується актами надання автотранспортних та експедиційних послуг за договором №23\0610 від 21.07.2010р. (а.с. 26, 37, 48, т.1).

Наведене стало підставою для виставлення ПП „ВС-Сервіс" відповідачу за первісним позовом відповідних рахунків №188 від 31.07.2012р., №195 від 31.07.2012р. та №189 від 31.07.2012р. на загальну суму 132102,73 грн.

Як стверджується позивачем за первісним позовом та не спростовується відповідачем за первісним позовом, ТОВ „Трексім" було частково оплачено відповідні послуги ПП „ВС-Сервіс" на суму 69099,88 грн., вказане також підтверджується банківськими виписками по рахунку ПП „ВС-Сервіс" (а.с. 101-105, т.1).

Вищенаведене стало підставою для звернення ПП „ВС-Сервіс" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені та 3% річних.

Під час виконання зазначеного Договору на організацію перевезень автомобільним транспортом №21/0610 від 21.07.2010 року, 23 липня 2012 року трапилось ДТП за участі водія, який перевозив вантаж - безшовні сталеві труби у контейнері MSCU4526509 за Договором.

Наведене, на думку ТОВ „Трексім", спричинило останньому матеріальну шкоду на суму 9957,98 грн. та моральну шкоду на суму 100000 грн., що стало підставою для звернення ТОВ „Трексім" до господарського суду Одеської області з відповідною зустрічною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами по справі, між останніми укладено лише договір №21/0610 від 21.07.2010 року.

Статтею 908 ЦК України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи наявність укладеного між сторонами по справі договору 21/0610 від 21.07.2010р. від 31.07.2012р. та пояснення сторін, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що в актах від 31.07.2012р. про надання автотранспортних та експедиційних послуг за договором 23/0610 від 21.07.2010р. (а.с. 26, 37, 48, т.1) здійснено помилку у номері договору і в дійсності вказані акти відносяться до робіт виконаних за договором №21/0610 від 21.07.2010р.

Матеріалами справи, а саме актами від 31.07.2012р. про надання автотранспортних та експедиційних послуг за договором 23/0610 від 21.07.2010р. (а.с. 26, 37, 48, т.1) підтверджується, що якість та кількість виконаних робіт та послуг підтверджується повноважним представником ТОВ «Трексім» у присутності ПП «ВС-Сервіс» та відповідає умовам договору, виконані ПП «ВС-Сервіс» автотранспортні роботи та експедиторські послуги оформлені належним чином та прийняті повністю, затверджується виконання автотранспортних робіт відповідно по кожному контейнеру та виставляються рахунки №188, №189 та №195 на загальну суму 132102,73 грн. Вказані акти скріплено печатками підприємств.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника, стосовно того, що вказані акти не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в графі «від замовника» замість підпису наявний факсимільний підпис директора ТОВ «Трексім», з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається зі змісту актів від 31.07.2012р. про надання автотранспортних та експедиційних послуг за договором 23/0610 від 21.07.2010р., вказані накладні з боку замовника скріплені печаткою відповідача за первісним позовом.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, на підтвердження того, що печатка відповідача за первісним позовом була втрачена, або мався незаконний доступ до такої печатки, окрім того, не надано також жодних доказів на підтвердження звернення відповідачем за первісним позовом до компетентних органів з приводу незаконного заволодіння печаткою відповідача за первісним позовом третіми особами.

Відповідно до п.3.4.1 Інструкції „Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999р. №17 відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Таким чином, відповідач за первісним позовом, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність користування його печаткою, а також особисто відповідає за її використання, в тому числі за засвідчення актів виконаних робіт (якими фактично є акти надання автотранспортних та експедиційних послуг).

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що акти від 31.07.2012р. про надання автотранспортних та експедиційних послуг за договором 23/0610 від 21.07.2010р. складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з банківських виписок по рахунку ПП „ВС-Сервіс" (а.с. 101-105, т.1), та не спростовується сторонами, відповідачем за первісним позовом частково оплачені відповідні послуги, отримані від позивача за первісним позовом на суму 69099,88 грн.

Враховуючи вищевикладене та норми чинного законодавства, з огляду на наявність відтиску печатки відповідача за первісним позовом на актах від 31.07.2012р. про надання автотранспортних та експедиційних послуг за договором №23/0610 від 21.07.2010р., приймаючи до уваги не спростування відповідачем за первісним позовом дійсності відтиску такої печатки, приймаючи до уваги часткову оплату отриманих від позивача за первісним позовом робіт, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач за первісним позовом своїми діями фактично засвідчив факт виконання позивачем за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом робіт на загальну суму 132102,73 грн.

Факт оформлення відповідних рахунків №188, 189, 195 від 31.07.2012р. підтверджується відповідними актами від 31.07.2012р. про надання автотранспортних та експедиційних послуг за договором №23/0610 від 21.07.2010р.

Таким чином, відповідно до вимог договору №21/0610 від 21.07.2010р.,а саме п.3.6 договору, встановлено, що замовник сплачує рахунки виконавця протягом 5-ти банківських днів з дати його оформлення, пред'явлені по факту виконаних перевезень (підтверджених відмітками вантажоотримувача в ТТН),а отже протягом 5-ти банківських днів з 31.07.2012р. у відповідача за первісним позовом виникли зобов'язання по оплаті відповідних рахунків.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем первісним позовом не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості у розмірі 63002,85 грн. за договором №21/0610 від 21.07.2010р., або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, враховуючи наявність часткової оплати ТОВ «Трексім» отриманих від ПП «ВС-Сервіс» послуг, приймаючи до уваги акти від 31.07.2012р. про надання автотранспортних та експедиційних послуг за договором 23/0610 від 21.07.2010р. та відповідні міжнародні товарно-транспортні накладні (а.с.14-45, т.1), апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «ВС-Сервіс» в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 63002,85 грн. заборгованості за надані послуги за договором №21/0610 від 21.07.2010р.

Щодо позовних вимог ПП «ВС-Сервіс» про стягнення з ТОВ «Трексім» 5627,49 грн. пені слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок пені ПП «ВС-Сервіс» як обґрунтований та такий, що здійснений згідно з умовами укладеного між сторонами договору та вимогами діючого законодавства. Таким чином, за вказаним розрахунком з ТОВ «Трексім» на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню 5627,49 грн. пені.

Щодо позовних вимог ПП «ВС-Сервіс» про стягнення з ТОВ «Трексім» 1710,43 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок трьох відсотків річних як обґрунтований та такий, що здійснено згідно з вимогами діючого законодавства. Таким чином, за вказаними розрахунками з ТОВ «Трексім» на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню 1710,43 грн. 3% річних.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог ПП «ВС-Сервіс» у повному обсязі.

Щодо доводів скаржника стосовно пропуску позивачем за первісним позовом строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

За ч.2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, зокрема, господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Статтею 315 ГК України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Таким чином, зі змісту ст. 315 ГК України вбачається, що вказана норма закону регулює порядок та строки подачі позовів та претензій до перевізника, строки подачі позовів та претензій до інших сторін перевізних правовідносин, зокрема експедитору, не відображено.

Частиною 3 ст. 925 ЦК України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Таким чином, виходячи із строків, встановлених ст. 925 ЦК України, позивачем за первісним позовом строк позовної давності не пропущено, оскільки відповідний позов міг бути пред'явлений з 08.08.2012р. по 08.08.2013р. (1 рік). Фактично позов пред'явлено 29.05.2013р., тобто в межах встановленого ст. 925 ЦК строку.

У зв'язку з вищенаведеним, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог ПП «ВС-Сервіс».

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Трексім» в частині стягнення 9957,98 грн. компенсації завданої матеріальної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також відшкодування збитків передбачено ст. 224 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Приписами ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання або завдання збитків (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків або шкоди; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками або завданням шкоди та розміром шкоди; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання, або завдала шкоду.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Дослідивши матеріали та обставини справи, враховуючи норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність всіх вищеперелічених елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог ТОВ «Трексім» щодо стягнення з відповідача 9957,98 грн. компенсації завданої матеріальної шкоди, оскільки ТОВ «Трексім» не доведено належним чином наявність всіх необхідних вищеперелічених елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не спростовують відсутності вищеперелічених елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків.

Щодо зустрічних позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

За ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 94 Цивільного кодексу України встановлено, що ділова репутація є особистим немайновим правом юридичної особи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. № 4 заподіяння моральної (немайнової) шкоди юридичній особі може полягати у приниженні її ділової репутації, посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Ділова репутація юридичної особи може бути погіршена шляхом поширення неправдивих, недостовірних відомостей про неї. Під діловою репутацією юридичної особи слід розуміти оцінку оточуючими їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

ТОВ «Трексім» не доведено наявність шкоди, оскільки не доведено причинного зв'язку між шкодою і діями відповідача за зустрічним позовом, а також не доведено вини відповідача за зустрічним позовом в заподіянні шкоди.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгівельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано доказів зниження вартості його нематеріальних активів, що повинно бути належним чином відображено у бухгалтерському обліку, а також не наддав інших доказів спричинення йому немайнової шкоди, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що ТОВ «Трексім» не доведено факт спричинення відповідачу за зустрічним позовом немайнової шкоди.

Разом з тим, розмір моральної шкоди повинен бути обґрунтованим та доведеним, що не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що зустрічні позовні вимоги ТОВ «Трексім» є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трексім" - частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трексім" частково задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 18 листопада 2013 року у справі №916/1383/13 скасувати, виклавши резолютивну частину вказаного рішення наступним чином:

„Первісний позов Приватного підприємства „ВС-Сервіс" задовольнити:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трексім" (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 23, кв. 20, код ЄДРПОУ 34871753) на користь Приватного підприємства „ВС-Сервіс" (65025, Одеська область, м. Одеса, дорога Дніпропетровська, буд. 108, кв. 9, код ЄДРПОУ 34506837) 63002 (шістдесят три тисячі два) грн. 85 коп. основної заборгованості, 5627 (п'ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 49 коп. пені, 1710 (одна тисяча сімсот десять) грн. 43 коп. 3% річних та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Трексім" відмовити у повному обсязі".

3. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 27 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош