Постанова № 37363162, 25.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р.Справа № 916/3233/13Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

Від позивача - Лисевич В.В. за довіреністю № 351 від 11.12.2013р.;

Від відповідача - Єрмаков А.В. за довіреність б/н від 13.01.2014р.

Розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А-1620

на рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2013р.

по справі № 916/3233/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №4 філії "Дирекції первинної мережі ПАТ "Укртелеком"

до Військової частини А1620

про стягнення 19 748,97грн.,

Встановив:

У листопаді 2013 року, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекції первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (Далі - ПАТ „Укртелеком") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини А-1620 (Далі - ВЧ А-1620) про стягнення заборгованості у розмірі 19 748,97грн., яка складається з основного боргу 18 910,80грн., пені 684,12грн., 3% річних 154,05грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ „Укртелеком" вказує, що 16.05.2013р. між ним та ВЧ А-1620 було укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 178-8 (Далі - Договір), згідно якого Орендодавець (ПАТ „Укртелеком") передає, а Орендар (ВЧ А-1620) бере у строкове платне користування частину технологічного приміщення, загальною площею 3,4 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Біляївка, на першому поверсі одноповерхового будинку №154 по вул. Леніна, для встановлення обладнання зв'язку (а.с. 12-15).

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до Орендаря з відповідними наслідками.

В розділі 3 Договору сторонами визначені умови розрахунків, а саме в пункті 3.1 встановлено, що орендна плата встановлюється Орендодавцем за договірною ціною на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 618 грн. за 1 кв.м технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 3,4 кв.м. всієї орендованої площі становить 2101,20 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом усього строку дії договору оренди.

У Пункті 3.5 Договору сторони погодили, що орендна плата перераховується Орендарем в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

01.01.2013р. сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, зазначеного у Договорі майна (а.с. 15).

ПАТ „Укртелеком" вказав, що на виконання умов Договору, він щомісячно виставляв та направляв рахунки відповідачу для оплати за оренду приміщення та відшкодування комунальних витрат (а.с. 17-19).

Невиконання ВЧ А-1620 взятого на себе зобов'язання, а саме сплати орендної плати, за Договором за період з 01.01.2013р. по 30.09.2013р. стало причиною звернення ПАТ „Укртелеком" до господарського суду Одеської області із позовом.

20 грудня 2013 року до господарського суду Одеської області надійшов відзив на позов, в якому ВЧ А-1620 заперечує проти задоволення вимог, оскільки бюджетні кошти на оплату оренди не виділялись, у зв'язку з чим його вина у порушенні зобов'язань відсутня. На думку ВЧ А-1620, належним відповідачем у даній справі є Міністерство оборони України. Також військова частина просила зменшити розмір штрафних санкцій у порядку ст.83 ГПК України та ст.233 ГК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2013р. (Суддя - Оборотова О.Ю.) позов задоволено повністю. Суд стягнув з ВЧ А1620 на користь ПАТ „Укртелеком" заборгованість у сумі 19 748,97грн., яка складається з основного боргу 18 910,80грн., пені 684,12грн., 3% річних 154,05грн.; судовий збір 1 720,50грн.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на норми статтей 525, 526, 625, 626, 759, 762 Цивільного Кодексу України, 175, 193, 230, 232, 343 Господарського Кодексу України, дійшов до висновку про те, що позов ПАТ „Укртелеком" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Місцевий господарський суд вказав, що не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування ст. 83 ГПК України та розстрочення виконання рішення суду, оскільки, по-перше, це є правом господарського суду, а по-друге, реалізація судом даного права має ґрунтуватись виключно на наявних в матеріалах справи доказах.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду 16.01.2014р., ВЧ А-1620 звернувся із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, вважаючи що рішення прийняте із порушенням норм матеріального права, та просить його скасувати.

Скаржник вказав, що ВЧ А-1620 не є належним відповідачем по справі, та зазначив що належним відповідачем по справі є Міністерство оборони України, так як, ВЧ А-1620 є бюджетною установою і фінансується виключно з державного бюджету.

У судовому засіданні 25.02.2014р. представник ПАТ „Укртелеком" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення законним і обґрунтованим, та таким, що не підлягає скасуванню.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 14.01.2013р. між сторонами було укладено 16.05.2013р. договір оренди нерухомого майна товариства № 178-8.

В розділі 3 договору № 178-8 від 16.05.2013р. сторонами визначені умови розрахунків. Так, п. 3.1 договору оренди встановлено, що орендна плата встановлюється Орендодавцем за договірною ціною на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 618 грн. за 1 кв.м технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 3,4 кв.м. всієї орендованої площі становить 2101,20 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом усього строку дії договору оренди.

Пунктом 3.5 договору № 178-8 від 16.05.2013р. сторони погодили, що орендна плата перераховується Орендарем в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

У пункті 1 ст.193 Господарського Кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено в ч.1 ст.762 Цивільного Кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.8.2 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць, станом на 20 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Частина 1 ст.230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В частині 3 статті 549 ЦК України вказано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог.

Що стосується посилань скаржника на те, що належним відповідачем по справі є Міністерство оборони України, так як ВЧ А1620 є бюджетною установою і фінансується виключно з державного бюджету, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

В Постанові Верховного суду України №3-28гс12 від 15.05.2012р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно п.1 ст.617 ЦК України вказано на те, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. В той же час, у частині 2 вказаної статті зазначено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків боржником відсутність у нього необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 Господарського Кодексу України визначено, що Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на зазначене, судова колегія не приймає посилання скаржника до уваги, вважаючи їх необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому правових підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99;101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Військової частини А-1620 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2013р. по справі № 916/3233/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 27.02.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко