Ухвала суду № 37363047, 26.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року справа №812/9470/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Гайдар А.В.,

судді: Ханова Р.Ф., Яковенко М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по адміністративній справі № 812/9470/13-а за позовом заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до військової частини № 9938 (Луганського прикордонного загону) Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по адміністративній справі № 812/9470/13-а позов задоволено повністю. Визнано протиправним рішення Тво командира військової частини № 9938 (Луганського прикордонного загону) Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України, викладене у листі від 30.10.2013 за № 41/7173, про відмову виконати вимоги подання заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері № 7-2/1325 вих.-13 від 15.10.2013.(арк..справи 65-67)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач - Луганський прикордонний загін звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. (арк.справи 76-82).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30.09.2013 до Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах старшого прапорщика військової частини 9938 ОСОБА_2, щодо порушень прав та гарантій військовослужбовця ОСОБА_2 з питання надання соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку (арк.справи 8-9).

Луганською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проведено перевірку та встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у Луганському прикордонному загоні, де обіймає посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - технік 2 відділення впс «Красна Талівка» ІІІ категорії (тип Б) військової частини 9938 та має військове звання - старший прапорщик (арк.спарви32-33).

05.09.2013 старшим прапорщиком ОСОБА_2 подано рапорт щодо надання йому додаткової соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (арк.справи 12).

Разом з рапортом ОСОБА_2 подав: копію свідоцтва про одруження, довідку з МКП «Центржилком» про склад сім'ї, копію свідоцтва про народження, виписку з наказу «Про переривання відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4» (арк.справи 28-31).

Дослідженням вказаних документів встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 07.07.2001, подружжя має двох дітей, зокрема доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_2 додаткової соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджено листом від 25.09.2013 за № 10/6341 (арк.справи 10).

За результатами проведеної перевірки заступником Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері складено подання № 7-2/1325 вих.-13 від 15.10.2013, яким прокурор вимагав (арк.справи 15-16):

- вжити заходів щодо усунення порушень вимог Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про відпустки», причин цих порушень і умов, що їм сприяють та надати інспектору прикордонної служби 1 категорії - технік 2 відділення впс «Красна Талівка» ІІІ категорії (тип Б) військової частини 9938 старшому прапорщику ОСОБА_2 додаткову соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», подання підлягає невідкладному розгляду з письмовим повідомленням про вжиті заходи по усуненню порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють Луганському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не пізніше ніж у чотирнадцятиденний строк з дня його отримання.

Подання прокурора відхилено, про що прийнято відповідне рішення, викладене у листі від 30.10.2013 за № 41/7173 (арк.справи 17).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.ст.1, 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Абзацом 1 частини 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 перервала відпустку по догляду за дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів погоджує думку суду першої інстанції, що ОСОБА_2 на час подання рапорту до відповідача та на час проведення перевірки позивачем мав право на додаткову соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Посилання відповідача на положення п.5 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей), суд до уваги не бере, оскільки цією статтею визначено право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу. Право військовослужбовців на відпустки, порядок їх надання та відкликання з відпусток врегульовано саме ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, згідно ст..20 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації рівною мірою враховують інтереси жінок і чоловіків під час здійснення заходів щодо їх соціального захисту.

Погіршення становища осіб будь-якої статі в разі застосування системи соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги є неприпустимим.

Тому колегія суддів з урахуванням викладеного зазначає, що з боку відповідача було порушено правило гендерної рівності, визначеної цим Законом, в сфері соціального захисту стосовно третьої особи.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що порушення відповідачем Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про відпустки», які знайшли відображення у поданні заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері № 7-2/1325 вих.-13 від 15.10.2013, також, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні в суді першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність здійснити захист порушеного права позивача та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по адміністративній справі № 812/9470/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по адміністративній справі № 812/9470/13-а - залишити без змін.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної ухвали.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В.Гайдар

Судді Р.Ф.Ханова

М.М.Яковенко