Ухвала суду № 37361450, 20.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року Справа № 876/15239/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Багрія В.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.

представника позивача: Чайнюк О.В.

представника відповідача: Бондар М.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулось в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ), в якому з урахуванням зменшених позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005502204 від 21.08.2013 р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 р. у зазначеній справі позов було задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005502204 від 21.08.2013 р.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Тернопільська ОДПІ. Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що під час проведення камеральної перевірки було встановлено, що податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за четвертий квартал 2012 року подано до податкового органу з недостовірними відомостями, що підтверджується поданим 19.07.2013 р. уточнюючим податковим розрахунком. Тому просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволені позову.

У письмовому запереченні позивач вказує, що діяв відповідно до податкової консультації, а відтак відсутня підстава для притягнення його до відповідальності. Крім того, ним самостійно, після виявлення неточностей у податковій звітності, було подано уточнюючий податковий розрахунок в порядку ст.50 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому просить відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Тернопільської ОДПІ - Чайнюк О.В., яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача Тернопільського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» - Бондар М.Й., яка просила відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що Тернопільською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) філії - Тернопільське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» за четвертий квартал 2012 року.

За результатами перевірки Тернопільською ОДПІ було складено акт (номер та дата складання відсутні), яким встановлено порушення вимог п.176.2 ст.176 ПК України, наказу ДПА України № 1020 від 24.12.2010 р. «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку».

На підставі вищевказаного Акта перевірки Тернопільською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005502204 від 21.08.2013 р., яким збільшено філії - Тернопільське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову суд виходив з того, що у податковому періоді, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть, платник податку не мав доходу, а мав заборгованість по кредиту, яка не включається до складу загального (місячного) доходу платника податку у відповідності до п.п.159.3.7 п.159.3 ст.159 ПК України та не відображається у формі №1ДФ.

Згідно п.51.1 ст.51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані :

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно п.70.1 ст.70 ПК України центральний орган державної податкової служби формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Згідно п.37.3 ст.37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є зокрема смерть фізичної особи.

Відповідно до п.162.3 ст.162 ПК України, у разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з цим Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

З метою отримання роз'яснення щодо практичного застосування зазначеної норми ПК України під час відшкодування за рахунок резерву безнадійної заборгованості померлого позичальника позивач звернувся до ДПА України та отримав консультацію за № 11232/10/17-107 від 24.11.2011 р., згідно якої якщо у померлої фізичної особи виявлена прострочена заборгованість у випадку неповернення коштів за кредитним договором, то така сума заборгованості вважається нарахованим доходом на користь платника податку. В цьому випадку банк, як податковий агент, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Матеріалами справи стверджується, що 08.02.2013 р. позивачем було подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого податку про сплату податку (форма 1 - ДФ) померлого вкладника в сумі 694,91 грн. (4636,76*15).

Не погоджуючись із отриманою податковою консультацією щодо нарахування, утримання та сплати податку померлих фізичних осіб позивач звернувся до Міністерства доходів та зборів України та отримав податкову консультацію від 14.05.2013 р. № 2501/6/99-99-17-03-03-15, якою роз'яснено, що згідно п.162.3 ст.162 ПК України, у разі смерті платника податку податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього, останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Таким чином, у податковому періоді, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть, платник податку не мав доходу, а мав заборгованість по кредиту, яка не включається до складу загального (місячного) доходу платника податку у відповідності до пп.159.3.7 п.159.3 ст.159 ПК України та не відображається у формі № 1ДФ.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2013 р. позивачем було подано уточнюючий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого податку про сплату податку (форма №1-ДФ) померлого вкладника в сумі 694,91 грн. з ознакою « 1».

Згідно п.3.9 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1020 у графі 9 «Ознака (0,1)» відображається ознака « 0», якщо рядок потрібно ввести, чи ознака « 1», якщо рядок потрібно вилучити. Графа 9 заповнюється тільки для звітного нового та уточнюючого податкового розрахунків.

Відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.

Отже, судом першої інстанції вірно враховано, що позивачем не встановлено неправильного подання звітності. Разом з тим, відповідно до ст.53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам та прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на вищевказане, викладеного не спростовують та підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі № 819/2498/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.М.Багрій

Д.М.Старунський

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25.02.2014 р.