Ухвала суду № 37361353, 11.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13084/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» (далі - Позивач, ТОВ «Вірабуд №1») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 року №0000232250 та №0000222250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки первинні документи не були надані Позивачем під час проведення перевірки, а матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ТОВ «Вірабуд №1» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у травні 2013 року працівниками ДПІ у Подільському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вірабуд №1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин із ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, з ТОВ «Альфакем Україна» за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року, з ТОВ «Ювілайт» за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 99 200,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 237 927,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 24.05.2013 року №1918/22-5-04/36337125. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 11.06.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0000232250, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 368 891,00 грн., у тому числі за основним платежем - 245 927,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 122 964,00 грн.; форми «Р» №0000222250, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 99 200,00 грн., у тому числі за основним платежем - 99 200,00 грн.

Вирішуючи питання про реальність виконання укладених між Позивачем та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Ювілайт» договорів, суд першої інстанції встановив, що на підставі останніх ТОВ «Вірабуд №1» було сформовано податковий кредит та валові витрати.

Надаючи оцінку товарності господарських операцій з кожним з вказаних контрагентів, суд першої інстанції встановив наступне.

ТОВ «Вірабуд №1» (Замовник) було укладено 01.10.2011 року договір з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» (Виконавець), згідно якого Виконавець надає послуги з навантаження/розвантаження та/або транспортування вантажів визначеними у договорі механізмами.

Виконання зазначеного договору, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: акту здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 183), рахунку-фактури (т. 1 а.с. 182), платіжних доручень (т. 1 а.с. 153-157), податкової накладної (т. 1 а.с. 184).

Між Позивачем (Замовник) з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (Виконавець) укладені договору про надання рекламних послуг: від 01.03.2012 року №03/03; від 05.03.2012 року №04/03; від 02.04.2012 року №02/04; від 05.04.2012 року №05/04, предметом яких є послуги з рекламування вказаної Замовником інформації, зокрема, послуг оренди будівельної спецтехніки та виконання вантажних транспортних перевезень, та розміщення рекламної інформацію на рекламних щитах (білбордах). Згідно укладених сторонами договорів та додатків №1 та №2 до кожного з них ТОВ "Форсаж-Медіамаркет" зобов'язується виготовити дизайн та здійснити монтаж рекламної інформації.

При цьому, як вірно встановив суд, на думку Позивача, факт реальності господарських операцій за вказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 135-138), рахунків-фактур (т. 1 а.с. 131-134), платіжних доручень (т. 1 а.с. 158-163), податкових накладних (т. 1 а.с. 173-176).

Крім того, між ТОВ «Вірабуд №1» та (Замовник) та ТОВ «Альфакем Україна» (Виконавець) укладені договори про надання рекламних послуг: від 01.05.2012 року №84, від 01.05.2012 року №83, від 01.05.2013 року №82, від 01.05.2012 року №81, за умовами яких Виконавець зобов'язується виготовити і надати послуги з рекламування вказаної Замовником інформації, а саме послуг оренди будівельної спецтехніки та виконання вантажних транспортних перевезень, та розмістити рекламну інформацію на рекламних щитах (білбордах). Згідно з договорами і додатками №1 до кожного х них (п. 1.5) ТОВ "Альфакем Україна" зобов'язалося виготовити дизайн і здійснити монтаж рекламної інформації.

За твердженням Позивача, як вірно зазначив суд першої інстанції, факт виконання зазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 139-142), рахунків-фактур (т. 1 а.с. 122-126), податкових накладних (т. 1 а.с. 169-172).

Щодо відносин з ТОВ «Ювілайт», Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Ювілайт» (Виконавець) укладені договори про надання рекламних послуг від 07.05.2012 року №122; від 07.05.2012 року №121; від 04.05.2013 року №120; від 04.05.2012 року №119; від 17.05.2012 року №123, предметом яких є послуги з рекламування вказаної Замовником інформації, зокрема, послуг оренди будівельної спецтехніки та виконання вантажних транспортних перевезень, та розмістити рекламну інформацію на рекламних щитах (білбордах). Згідно укладених сторонами договорів та додатків №1 до кожного з них ТОВ "Ювілайт" зобов'язався виготовити дизайн та здійснити монтаж рекламної інформації.

Факт виконання зобов'язань за вказаними договорами, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 143-147), рахунків-фактур (т. 1 а.с. 127-130), платіжних доручень (т. 1 а.с. 148-152), податкових накладних (т. 1 а.с. 164-168).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що у ході проведення податковим органом перевірки первинні документи за наслідками відносин з ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», а наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Ювілайт» та факту надання Позивачу послуг, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. З огляду на вищевикладене Окружний адміністративний суд м. Києва з огляду на положення ст. ст. 54, 135, 198, 201 ПК України, ст. ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прийшов до висновку, що формування підприємством податкового кредиту з ПДВ та валових витрат відбувалося за безтоварними та фіктивними операціями, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Ювілайт», які б давали право на формування податкового кредиту за результати господарських відносин з вказаними контрагентами в сумі 237 927,00 грн. та зменшення податку на прибуток в сумі 99 200,00 грн., оскільки зі змісту наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт не можливо встановити, які саме рекламні послуги були надані суб'єктами господарювання Позивачу.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, за загальними правилами факт розміщення реклами підтверджується відповідними фотозвітами, які надаються виконавцем рекламних послуг за відповідним договором. Однак, Позивачем як у ході проведення перевірки, так і в ході розгляду судом першої інстанції справи не було надано докази розміщення реклами на білбордах. При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва про те, що матеріали справи не підтверджують факт наявності у контрагентів Позивача - ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Альфакем Україна» та ТОВ «Ювілайт», у власності або у користуванні рекламних конструкцій.

Щодо ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що на момент проведення перевірки Відповідачу не було надано ТОВ «Вірабуд №1» жодних документів, які б підтверджували факт реальності відносин між контрагентами, а тому, в силу положень п. 44.6 ст. 44 ПК України, такі операції вважаються такими, що документально не підтверджені.

Колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства та відсутність їх під час проведення податковим органом перевірки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Вірабуд №1» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Ювілайт», а також для формування валових витрат за результатами правовідносин з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.