Постанова № 37361213, 09.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2014 р. Справа №805/16469/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Кутафіній К.Ю.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-483 від 29.07.2013 року на суму 5766,45 грн. і вимоги про сплату недоїмки №-483 від 09.08.2013 року на суму 6960,48 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-483 від 29.07.2013 року на суму 5766,45 грн. і вимоги про сплату недоїмки №-483 від 09.08.2013 року на суму 6960,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя як платник єдиного внеску. Позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Наприкінці жовтня позивачем отримані вимоги Управління про сплату недоїмки № 483 від 29 липня 2013 року в сумі 5596,43 грн. та штрафу в сумі 170 грн., а загалом 5766,45 грн., та № 483 від 09 серпня 2013 року, відповідно до якої загальна сума боргу склала 6960,48 грн. Позивач вважає вказані вимоги незаконними, оскільки з 06.08.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI, яким внесені доповнення до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вважає, що внесення зазначених змін звільняє позивача, як фізичну особу - підприємця та пенсіонера за віком, від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що вимоги відповідача винесені у спосіб, що суперечить чинному законодавству України та підлягають скасуванню. Просив визнати дії неправомірними та скасувати вимогу про сплату недоїмки № Ф-483 від 29.07.2013 року на суму 5766,45 грн. і вимогу про сплату недоїмки №-483 від 09.08.2013 року на суму 6960,48 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 09.01.2014 року надала письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила скасувати вимоги Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_2 недоїмки зі сплаті єдиного внеску № 483 від 29 липня 2013 року в сумі 5766,45 грн., та № 483 від 09 серпня 2013 року на суму 6960,48 грн.

Відповідач у судове засідання не прибув. Повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 28.01.2005р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування. Позивач є пенсіонером за віком з 21.12.2011 року, що підтверджується пенсійним посвідченням, отримує пенсію за віком та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя як платник єдиного внеску.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі -Закон № 2464) вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідачем прийняті спірні вимоги про сплату недоїмки № Ф-483 від 29.07.2013 року на суму 5766,45 грн. та №-483 від 09.08.2013 року на суму 6960,48 грн.

Позивач дізнався про наявність вказаних вимог у відділі ДВС на початку жовтня 2013 року, після чого подав до Пенсійного фонду України скаргу на вимоги № Ф-483 від 29.07.2013 року та №-483 від 09.08.2013 року.

Рішенням Пенсійного фонду України від 14.10.2013р. № 19238/04 залишено скаргу без задоволення, а вимоги без змін (а.с. 25-26).

Таким чином, оскільки позивач скористався своїм правом досудового порядку вирішення спору та про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на вимоги дізнався 14.10.2013р., а до суду позивач звернувся 15.11.2013р., таким чином строк звернення до суду ОСОБА_2 не порушений.

Позивач вважає вимоги про сплату недоїмки № Ф-483 від 29.07.2013 року на суму 5766,45 грн. і вимоги про сплату недоїмки №-483 від 09.08.2013 року на суму 6960,48 грн. є такими, що підлягають скасуванню, оскільки він є фізичною особою - підприємцем та пенсіонером за віком та відповідно зі ст.1 Закону України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування « від 08.07.2010 року № 2464 - VI (далі за текстом - Закон - № 2464 - VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні взаємовідносини, оцінивши докази, які надані до матеріалів справи, суд не може погодитися з правовою позицією відповідача про те, що позивач, який є фізичною особою - підприємцем, пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах зобов'язаний сплачувати єдиний внесок до досягнення ним віку 60 років з огляду на наступне.

Відповідно зі статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно зі ст. 26 цього Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відтак, на пільгових умовах призначаються саме пенсії за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначеною нормою ст. 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06.08.2011р., наведений вичерпний перелік фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, звільняють від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Таким чином, з 06.08.2011 р. звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Оскільки, позивач є пенсіонером за віком з терміном дії - довічно, вона у відповідності ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється з 06.08.2011 р. від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

До того ж, відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Добровільна сплата єдиного внеску врегульована ст. 10 Закону України № 2464.

Відповідно до вимог ст.ст. 4, 10 Закону України № 2464, обов'язковою умовою добровільної участі особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є належним чином укладений договір в порядку ст. 10 Закону України № 2464.

В судовому засіданні встановлено, що жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами укладено не було.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому законодавець не ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску від того, чи досягла особа пенсійного віку. Таким чином, в даному випадку не має правового значення підстави призначення пенсії за віком. При цьому, суд зазначає, що пенсії, призначені на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є різновидом пенсій за віком.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна позиція викладена в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. та ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013р. у справі № 805/8878/13-а.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що відповідач приймаючи спірні вимоги діяло із перевищенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-483 від 29.07.2013 року на суму 5766,45 грн. і вимоги про сплату недоїмки №-483 від 09.08.2013 року на суму 6960,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-483 від 29.07.2013 року на суму 5766,45 грн. і вимоги про сплату недоїмки №-483 від 09.08.2013 року на суму 6960,48 грн. - задовольнити.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про сплату недоїмки № Ф-483 від 29.07.2013 року на суму 5766,45 грн.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про сплату недоїмки №-483 від 09.08.2013 року на суму 6960,48 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 240 (двісті сорок) грн. 87 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 09 січня 2014 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 13 січня 2014 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.