Ухвала суду № 37360704, 20.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2973/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бондарюк О.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сапожнік С.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Васійчук С.І., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЗТ Мирне» звернулось до суду з позовом до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.01.2014 року позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 року №0000552200 в частині нарахованого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 483831,00 грн. та нарахованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 241915,50 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено перевірку ТОВ "АТЗТ Мирне", за результатами якої 12 листопада 2013 року складено акт №000653/55/2200/35642878 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року".

Перевіркою (окрім іншого) встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме п.187.1 ст.187, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 526809 грн. в т.ч. у липні 2012 року на 207060 грн., у серпні 2012 року на 127062 грн., у вересні 2012 року на 151876 грн., у листопаді 2012 року на 36502 грн., у квітні 2013 року на 40811 грн.

29 листопада 2013 року Кіцманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552200, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 790214 грн., в тому числі 526809 грн. - основний платіж, 263405 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив про помилковість тверджень відповідача стосовно того, що ТОВ "АТЗТ Мирне" не мало права на віднесення до податкового кредиту суму в розмірі 483831 грн., оскільки при формуванні податкового кредиту позивач не допустив жодного порушення норм податкового законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 483831 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 241915,50 грн. підлягає скасуванню як протиправне. Крім того судом першої інстанції відмовлено в частині позовних вимог так як погодився з позицією податкового органу викладеною в запереченнях та в акті перевірки, щодо визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму безпідставного включення до податкового кредиту 35501,58 грн. від здійснення операції з придбання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, оскільки такі дії позивача вчинені всупереч вимог п.201.10 ст.201 ПК України. Також суд зазначив, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми 3500 грн. та 808,79 грн., які сплачені в ціні товару (послуг), який по своїй суті в подальшому не використовувався та не міг використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що не заперечувалось сторонами. Разом з тим постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не оскаржується.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення, яким за порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 790214 грн., з яких 526809 грн. за основним платежем та 263405 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, податковий орган не згодний з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, а саме відповідач зазначає, що ним правомірно нараховано позивачу податкове зобов'язання у зв'язку з тим, що в податкових накладних підпис, який скріплює податкову накладну не співпадає з електронним цифровим підписом в єдиному реєстрі податкових накладних (на загальну суму 2902983,1 грн., в тому числі податок на додану вартість 483831 грн.).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз.5 п.5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246 (далі - Порядок) для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Тобто нормами п.5 Порядку законодавцем обумовлюється право делегування іншій посадовій особі електронного цифрового підпису. Іншими словами продавець, який володіє електронним цифровим підписом, може делегувати свої повноваження і іншій посадовій особі. При цьому особа, яка делегує підпис, подає податковому органу за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що податковим законодавством не передбачено норм, які б забороняли продавцю формувати податкову звітність за допомогою електронного підпису, та звичайного підпису за наявності таких повноважень у посадової особи.

Так, 01.01.2012 року, 03.01.2012 року та 03.04.2012 року між ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" (постачальник) та ТОВ "АТЗТ Мирне" (покупець) було укладено договори постачання кормів та нафтопродуктів.

Постачальником на виконання вказаних договорів за результатами господарської діяльності було виписано податкові накладні за липень 2012 р., серпень 2012 р. та вересень 2012 р., які скріплено електронним цифровим підписом та печаткою директора Гнатюка Г.З.

В графі "підпис" в зазначених податкових накладних, які в якості звітності подавались в електронному вигляді містились прізвища: Кушнір, Філюк, Добровольська.

В свою чергу постачальником на ім'я покупця - ТОВ "АТЗТ Мирне" було видано податкові накладні з печаткою та "мокрим" підписом: Кушнір, Філюк, Добровольська.

Разом з тим зазначені вище податкові накладні, які сформовано постачальником в електронному вигляді, надіслано до податкового органу, яким надіслано квитанцію з відміткою "Документ Прийнято".

В абзаці 9 п.201.10 ст.201 ПК України зазначається, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що податкові накладні видані ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" на ім'я ТОВ "АТЗТ Мирне" не містять жодного порушення, яке б давало підставу вважати, що така накладна не відповідає вимогам ст.201 ПК України. Разом з тим вказані податкові накладні на час їх складання відповідно до Наказу №2 від 04 січня 2012р. виданого ТОВ "АТЗТ Мирне" були підписані повноважними особами позивача (бухгалтерами - Кушнір, Філюк, Добровольська).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення в частині нарахованого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 483831,00 грн. та нарахованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 241915,50 грн., оскільки правомірність його прийняття в цій частині не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 лютого 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.