Постанова № 37359129, 12.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа№ 17/155-11/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Дмитрина Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розточчя"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2013р. (повний текст підписано - 14.11.2013р.)

у справі №17/155-11/14 (суддя - Бацуца В.М.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розточчя"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Неотехінформ"

про розірвання договору купівлі-продажу державного майна, визнання права власності на житловий будинок, витребування та передання майна, стягнення 1 700,00 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Розточчя" про розірвання договору № 21-11Б-3Д купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, від 13.06.2003 р., укладеного між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ „Компанія „Розточчя"; визнання права власності на 60 квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Миру, с. Борова, Фастівський район, Київська область, за державою в особі РВ ФДМУ по Київській області; витребування у ТОВ „Компанія „Розточчя" об'єкту незавершенного будівництва - 60 квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Миру, с. Борова, Фастівський район, Київська область, та передати його РВ ФДМУ по Київській області; стягнення 1 700, 00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо добудови та введення в експлуатацію в термін до 13.06.2011 р. об'єкту незавершеного будівництва - 60 квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Миру, с. Борова, Фастівський район, Київська область, згідно договору № 21-11Б-3Д купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, від 13.06.2003 р.

21.11.2011 р. у судовому засіданні представник позивача заявив про уточнення позовних вимог та надав суду відповідну заяву б/н від 21.11.2011 р. про уточнення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 1 700, 00 грн. штрафу, розірвати договір № 21-11Б-3Д купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, від 13.06.2003 р., укладений між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ „Компанія „Розточчя", повернути РВ ФДМУ по Київській області об'єкт незавершеного будівництва „60 квартирний житловий будинок", що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, шляхом підписання акту приймання-передачі.

24.10.2012 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 01-16-3459 від 23.10.2012 р. про уточнення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 700, 00 грн. штрафу, розірвати договір купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, від 13.06.2003 р., укладений між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ „Компанія „Розточчя", повернути РВ ФДМУ по Київській області об'єкт незавершеного будівництва „60 квартирний житловий будинок", що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру шляхом підписання акту приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2013 року у справі №17/155-11/14 позов задоволено повністю.

Розірвано договір № 21-11Б-3Д купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, від 13.06.2003 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (ідентифікаційний код 19028107) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Розточчя" (ідентифікаційний код 20776004).

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Розточчя" (ідентифікаційний код 20776004) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області (ідентифікаційний код 19028107) об'єкт незавершеного будівництва - „60 квартирний житловий будинок", що знаходиться за адресою: вул. Миру, с. Борова, Фастівський район, Київська область, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Розточчя" (ідентифікаційний код 20776004) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (ідентифікаційний код 19028107) 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 (нуль) коп. штрафу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Розточчя" (ідентифікаційний код 20776004) в доход Державного бюджету України судові витрати 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судового збору.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що оскільки відповідач істотно порушив умови Договору та припустився порушення зобов'язання щодо введення в експлуатацію об'єкту незавершеного будівництва у обумовлені сторонами терміни, то позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розточчя" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2013 року у справі №17/155-11/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю "Розточчя" на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2013 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 10.12.2013р. порушено апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року у зв'язку з неявкою представника третьої особи розгляд справи було відкладено на 12.02.2014 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2013 р. у справі № 17.155-11/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2013 р. у справі № 17.155-11/14.

Представник третьої особи в судове засідання 12.02.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача у відсутності представника третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції 13.06.2003 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 21-11Б-3Д купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - „60 квартирний житловий будинок", який знаходиться за адресою: 08520, Київська область, Фастівський р-н, с. Борова, вул. Миру, на земельній ділянці - 0, 3 га, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку установленому чинним законодавством, і є об'єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 19.04.2002 р. № 710 і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 30.04.2002 р. № 5-27-1/16, - а покупець зобов'язується прийняти цей об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Згідно п. 1.2. договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 1.5. договору вказаний у цьому договорі об'єкт продано за 6 500, 00 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороніу виконанні її обов'язків.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець зобов'язаний, серед інших обов'язків: зареєструвати цей договір в місячний термін в місцевій раді та надати продавцю документ про реєстрацію; добудувати об'єкт протягом 5 років (з можливою зміною первісного призначення); у разі неможливості завершення будівництва об'єкта в установлені терміни за наявності відповідних обґрунтувань терміни завершення будівництва можуть бути змінені спільним рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір; на вимогу продавця покупець зобов'язаний надавати продавцю необхідні документи, щодо виконання умов цього договору.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду.

Договір купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва було нотаріально посвідчено державним нотаріусом Фастівської державної нотаріальної контори Левченко Г. І. та зареєстровано в реєстрі за № 2024.

Після укладення договору купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, 03.07.2003 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі державного майна об'єкта незавершеного будівництва - „60 квартирний житловий будинок", згідно якого продавець передав, а покупець прийняв об'єкт незавершеного будівництва - „60 квартирний житловий будинок", що розташований за адресою: 08520, Київська область, Фастівський р-н, с. Борова, вул. Миру, згідно з Актом обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта незавершеного будівництва від 30.04.2002 р. та наступні документи: акт приймання-передачі проектно-кошторисної та виконавчої документації на об'єкт незавершеного будівництва від 30.04.2002 р. на 1 арк.; акт приймання-передачі технічної документації на устаткування та обладнання, що приватизується разом з об'єктом незавершеного будівництва від 30.04.2002 р. на 1 арк.; акт обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта незавершеного будівництва від 30.04.2002 р. на 1 арк.; інвентаризаційний опис придбаних для об'єкта незавершеного будівництва матеріалів, виробів, конструкцій, завезених на будівельний майданчик і невикористаних для будівництва від 30.04.2002 р. на 1 арк.; інвентаризаційний опис придбаного для об'єкта незавершеного будівництва, устаткування, не переданого до монтажу або такого, що не потребує монтажу від 30.04.2002 р.1 арк.

22.07.2008 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір № 6 про внесення змін до договору купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, згідно умов якого сторони дійшли згоди п. 5.1.5. договору викласти у наступній редакції: „В термін до 13.06.2011 р. добудувати та ввести в експлуатацію (з можливою зміною первісного призначення).

У травні 2011 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 04.14-1026 від 06.05.2011 р. Щодо виконання умов договору купівлі-продажу, у якому зазначив про проведення 17.05.2011 р. на об'єкті перевірки щодо виконання умов договору купівлі-продажу. Факт направлення позивачем листа відповідачу підтверджується реєстром відправки кореспонденції - 2011 рік травень.

17.05.2011 р. робочою групою РВ ФДМУ по Київській області на об'єкті незавершеного будівництва - „60 квартирний житловий будинок", який знаходиться за адресою: 08520, Київська область, Фастівський р-н, с. Борова, вул. Миру, проводилась перевірка виконання умов договору купівлі-продажу, за результатами якої складено та підписано акт про недопущення до перевірки та ненадання відповідачем документів, наявний у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог, крім інших вимог, просить суд розірвати договір № 21-11Б-3Д купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, від 13.06.2003 р., укладений між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ „Компанія „Розточчя".

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" при приватизації об'єкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Як було вище зазначено між позивачем та відповідачем було укладено договір № 21-11Б-3Д купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п 5.1. договору відповідач був зобов'язаний добудувати об'єкт протягом 5 років (з можливою зміною первісного призначення) тобто до 13.06.2008 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи об'єкт незавершеного будівництва - „60 квартирний житловий будинок", який знаходиться за адресою: 08520, Київська область, Фастівський р-н, с. Борова, вул. Миру та являється предметом спірного договору № 21-11Б-3Д купівлі-продажу державного майна не був добудований (введений в експлуатацію) в обумовлений сторонам строк.

На вимогу суду апеляційної інстанції надати докази на спростування наведеної вище обставини, представник відповідача повідомив про неможливість такого виконання з огляду на перебування об'єкту у процесі будівництва.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов а також зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку відповідно до статей 525 Цивільного кодексу України, 188 та 193 Господарського кодексу України не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, законодавець визначив, що змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до ч. 2 даної статті може бути 1) істотне порушення договору другою стороною та 2) інші випадки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 5 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Пунктом 2) абзацу 4 ч. 2 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" встановлено, що виключною умовою для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є також невиконання або неналежне виконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об'єкта.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду.

Посилання апелянта на порушення вимог законодавства при проведенні перевірки колегією суддів не приймається до уваги, оскільки дана обставина не спростовує встановленого судом факту невиконання відповідачем договірних зобов'язань, в обумовлені сторонами строки, а лише надає апелянту право на оскарження дій працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України в адміністративному порядку.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).

З огляду на ту обставину, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження власної правової позиції та спростування встановлених судами під час розгляду справи обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків місцевого господарського суду та наявність усіх підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору № 21-11Б-3Д купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути об'єкт незавершеного будівництва „60 квартирний житловий будинок", що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, шляхом підписання акту приймання-передачі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 9 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

З огляду на ту обставину, що позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути об'єкт незавершеного будівництва - „60 квартирний житловий будинок", що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Борова, вул. Миру, шляхом підписання акту приймання-передачі є похідною від первісної вимоги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу за невиконання відповідачем обов'язку щодо надання необхідних документів, які підтверджують виконання умов договору купівлі-продажу державного майна, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1, 2 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.5. договору передбачено, що за ненадання продавцю необхідних документів, які підтверджують виконання умов договору купівлі-продажу державного майна на покупця накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний встановлений факт.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у процесі розгляду справи, з моменту укладення сторонами спірного договору купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва та на відповідне звернення позивача і у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо надання позивачу необхідних документів, які підтверджують виконання умов договору купівлі-продажу державного майна, не виконав, що підтверджується актом від 17.05.2011 р. про недопущення до перевірки та ненадання документів та іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Таким чином перевіривши розрахунок штрафних санкцій, заявлений позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про його вірність та вважає, що позовна вимога про стягнення із відповідача штрафу за договором у розмірі 1 700, 00 грн. підлягає задоволенню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розточчя» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2013 року у справі № 17/155-11/14 - без змін.

Матеріали справи № 17/155-11/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна